П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2148/21
Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Дата і місце ухвалення 15.06.2021р., м. Херсон
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
14.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31.03.2021р. №212750004259 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з відсутнім необхідним страховим стажем - 26 років;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до його страхового стажу періоди роботи: з 01.02.1986 р. по 22.06.1988 р. в Херсонській обласній міжгосподарській насіннєвій станції по багаторічних травах; з 28.10.1992 р. по 14.04.1993 р. отримання допомоги в Скадовському районному центрі зайнятості; з 20.12.1996 р. по 30.11.2019 р. в Селянському фермерському господарстві "Азов";
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області призначити йому пенсію за віком з 29.03.2021 року.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 31.03.2021 р. № 212750004259 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи: з 01.02.1986 р. по 22.06.1988 р. в Херсонській обласній міжгосподарській насіннєвій станції по багаторічних травах; з 28.10.1992 р. по 14.04.1993 р. отримання допомоги в Скадовському районному центрі зайнятості; з 20.12.1996 р. по 13.05.1998 р. та з 01.01.1999 р. по 31.12.2003 р. в Селянському фермерському господарстві "Азов".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.03.2021 р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство та п. 3 ст. 34 Закону України «Про фермерське господарство» час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.
На думку апелянта, відповідальність за своєчасну сплату внесків (збору) на соціальне страхування осіб, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом) покладається на голову фермерського господарства (засновника або іншу визначену Статутом особу), а тому, несплата таких внесків не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з цим апелянт посилався на те, що відповідно до п.п. 1 рішення 2 сесії 23 скликання Скадовської районної ради депутатів від 14.05.1998 року № 17 обов'язки голови селянського (фермерського) господарства «Азов» на території Новомиколаївської сільської ради передано члену цього господарства ОСОБА_1 . Отже, відповідальність за своєчасну сплату внесків (збору) на соціальне страхування покладено на голову фермерського господарства - Азовського О.В.
З огляду на викладене апелянт вважає, що періоди роботи у селянському (фермерському) господарстві з 1991 року по 2003 роки можуть бути враховані до страхового стажу за умови підтвердження роботи документами, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за кожну конкретну особу. В свою чергу, довідка від 24.12.2019 року № 411/05-05 не містить зазначеної інформації, а також відсутні дані за вказаний період в індивідуальних відомостях про застраховану особу, тому підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в СФГ «Азов» не має.
Апелянт вказував на те, що за наданими позивачем при зверненні за призначенням пенсії документами до страхового стажу можливо зарахувати лише 16 років 7 місяців 9 днів.
З огляду на все вищезазначене апелянт просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), справа розглянута в порядку письмового провадження згідно з положеннями статті 311 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи зазначені положення процесуального закону, а також те, що рішення суду першої інстанції позивачем по справі не оскаржувалось, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.03.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян № 2 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою щодо призначення пенсії за віком.
До заяви позивачем було долучено: трудову книжку від 30.08.1976 р.; вкладиш до трудової книжки НОМЕР_1 ; диплом НОМЕР_2 від 29.01.1982 р.; архівну довідку від 18.09.2019 р. № 01-24/1132 про кількість відпрацьованих днів в колгоспі, видану Трудовим архівом Скадовського району Херсонської області; архівну довідку від 18.09.2019 р. № 01-24/1133 про реорганізацію колгоспу "Радянська Україна", видану Трудовим архівом Скадовського району Херсонської області; довідку від 18.12.2019 р. № 01-02-731 про роботу в Скадовському районному управлінні сільського господарства, видану відділом агропромислового розвитку та житлово-комунального господарства Скадовської районної державної адміністрації; довідку від 20.12.2019 р. № 380-01-02 про реорганізацію Скадовського районного управління сільського господарства, видану відділом агропромислового розвитку Скадовської районної державної адміністрації; статут селянського (фермерського) господарства "Азов", затверджений протоколом загальних зборів членів С(Ф)Г "Азов" від 15.04.2014 р. № 1; довідку про перебування на обліку та отримання допомоги в Скадовській районній філії Херсонського обласного центру зайнятості від 20.12.2019 р. № 1368, видану районною філією Херсонського обласного центру зайнятості.
За наслідками розгляду поданих позивачем документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області 31.03.2021 року прийнято рішення № 212750004259, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 26 років.
Листом від 06.04.2021 р. № 2100-0304-8/16910 Головне управління ПФУ в Херсонській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії за віком та вказало про те, що за наданими позивачем документами до страхового стажу для призначення пенсії можливо зарахувати лише 16 років 7 місяців 9 днів.
Вказано, що до загального стажу відповідачем не враховано періоди роботи позивача: з 01.02.1986 р. по 22.06.1988 р. в Херсонській обласній міжгосподарській насіннєвій станції по багаторічних травах (відсутня підстава прийому на роботу); з 28.10.1992 р. по 14.04.1993 р. отримання допомоги в Скадовському районному центрі зайнятості (в довідці від 20.12.2019 р. № 1368 відсутні номери наказів); з 20.12.1996 р. по 30.11.2019 р. в Селянському фермерському господарстві "Азов" (з 14.05.1998 р. є головою господарства).
Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач оскаржив його до суду першої інстанції. Також позивач просив суд зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до його страхового стажу всі періоди його роботи, які не були зараховані відповідачем при розгляді його документів та зобов'язувати відповідача призначити йому пенсію за віком.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що не зарахування періоду роботи позивача з 01.02.1986 р. по 22.06.1988 р. та періоду отримання допомоги по безробіттю з 28.10.1992 р. по 14.04.1993 р. до загального стажу є протиправним, як і не зарахування стажу роботи в СФГ «Азов» у період з 20.12.1996 року по 13.05.1998 року.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із записів трудової книжки, 01.02.1986 р. ОСОБА_1 було зараховано в порядку переведення з Скадовського управління сільського господарства до Херсонської обласної міжгосподарської насіннєвої станції по багаторічних травах старшим дільничним агрономом по Скадовському району; 22.06.1988 р. позивача було звільнено по переведенню в Скадовське РАПО за ст.36 п.5 КЗпП УРСР.
У період з 28.10.1992 р. по 14.04.1993 р. позивач отримував допомогу по безробіттю в Скадовському районному центрі зайнятості, а 20.12.1996 р. його зараховано в члени фермерського господарства "Азов". Судом встановлено, що 14.05.1998 р. позивачу передано обов'язки голови фермерського господарства.
Відмовляючи у зарахуванні до стажу роботи позивача періоду його роботи з 01.02.1986 року по 22.06.1988 року у Херсонській обласній міжгосподарській насіннєвій станції по багаторічних травах, відповідач посилався на відсутність підстави прийому на роботу.
В свою чергу, не зарахування до стажу роботи позивача періоду отримання ним допомоги в Скадовському районному центрі зайнятості з 28.101992 року по 14.04.1993 рік було обумовлено відсутністю в довідці від 20.12.2019 року № 1368 номерів наказів.
Колегія суддів зазначає наступне:
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Положеннями статті 56 Закону № 1788 передбачено, що до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
За змістом ч.1 ст.26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно записів трудової книжки позивача, переведення його 01.02.1986 р. з Скадовського районного управління сільського господарства в Херсонську обласну міжгосподарську насіннєву станцію по багаторічних травах здійснено на підставі постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 14.11.1985 р. № 1114 "Про подальше удосконалення управлінням агропромисловим комплексом".
Судом першої інстанції встановлено, що пунктом 9 вказаної постанови передбачено, що апарат управління Держагропрому СРСР, Держагропрому союзних республік, агропрому автономних республік, країв і областей, районних (окружних) агропромислових об'єднань створюється за рахунок загальної чисельності органів управління міністерств, відомств, скорочених відповідно до цієї Постанови, і підвідомчих їм організацій, гранична чисельність центрального апарату Держагропрому СРСР і організацій при ньому і фонд заробітної плати затверджуються Радою Міністрів СРСР, штатний розклад затверджується Головою Держагропрому СРСР. Встановлено зберегти за працівниками, які переводяться зі скорочених міністерств і відомств та їх місцевих органів управління в апарат Державного агропромислового комітету СРСР, державних агропромислових комітетів союзних республік, агропромислових комітетів автономних республік, країв, областей, районних і окружних агропромислових об'єднань посадові оклади (якщо вони нижчі за новим місцем роботи) і умови матеріально - побутового забезпечення і медичного обслуговування, що діють за попереднім місцем роботи, на період роботи на новій посаді (п.12 постанови).
З огляду на викладене судом першої інстанції вірно встановлено, що переведення позивача здійснено на підставі нормативно-правового акту у зв'язку з реорганізацією агропромислового комплексу, дані відомості містяться в трудовій книжці позивача.
Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:
- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
- період отримання допомоги по безробіттю підтверджується до 01 січня 2010 року на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01 січня 2010 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Таким чином, період отримання допомоги по безробіттю включається до загального стажу роботи особи.
В свою чергу, відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Згідно з п.4 цієї ж Постанови відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно з п. 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110 (далі - Інструкція), записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (п. 2.4. Інструкції). Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п. 2.25 Інструкції). У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Колегія суддів вважає, що відповідальність за належне і своєчасне внесення в трудові книжки працівників необхідних відомостей покладається на керівників підприємств та установ, в іншому випадку особа не може бути позбавлена гарантованого Конституцією права на належне пенсійне забезпечення.
При цьому, слід зазначити, що згідно ч.ч. 1, 3 ст. 44 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
За приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Здійснюючи аналіз положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку № 22-1, суд першої інстанції вірно зазначив, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами. Однак, в даному випадку, відповідач цим правом не скористався та будь-яких перелічених вище заходів не вживав.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, протиправним неврахування Головним управлінням ПФУ в Херсонській області до загального стажу роботи позивача період його роботи з 01.02.1986 року по 22.06.1988 року у Херсонській обласній міжгосподарській насіннєвій станції по багаторічних травах та не зарахування до стажу роботи позивача періоду отримання ним допомоги в Скадовському районному центрі зайнятості з 28.101992 року по 14.04.1993 рік.
Що стосується задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зарахування до стажу періоду його роботи в СФГ «Азов» з 20.12.1996 року по 13.05.1998 року та з 01.01.1999 року по 31.12.2003 року, колегія суддів зазначає наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14.01.1992 р. економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні визначав Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" від 20 грудня 1991 року № 2009-XII (далі - Закону № 2009). З 01.08.2003 р. набрав чинності Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-IV, який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.
Згідно ст.28 Закону № 2009 особи, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом), та члени селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-річного віку підлягають пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства, а також загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття і загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до законодавства.
Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в органах Пенсійного фонду України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з усіх видів заробітку за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), а також як платник страхових внесків з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, зазначених у частині першій цієї статті, сплачує страхові внески у встановленому законодавством порядку.
Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.
Також встановлено, що вищевказаний закон втратив чинність 29.07.2003 р. з набранням чинності Закону України "Про фермерське господарство".
При цьому, за правилами ч.2 ст.27 Закону № 2009 новостворені селянські (фермерські) господарства звільнялись від оподаткування на 3 роки, а в трудонедостатніх селах - на 5 років.
Окрім того, ст.34 Закону № 973 передбачено, що члени фермерського господарства і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.
Час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до страхового стажу за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Отже з аналізу ст.28 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та ст.34 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що даними нормами закріплено обов'язок, а не право, селянського (фермерського) господарства сплачувати за осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом) внески (збір) на соціальне страхування.
Вказаними Законами передбачено, що селянське фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи. Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що з огляду на зазначені норми законодавства, відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування за осіб, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом) покладається на голову фермерського господарства (засновника або іншу визначену Статутом особу), а тому не сплата таких внесків не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В свою чергу, як встановлено в ході розгляду справи, відповідно до пп.1.1 рішення другої сесії двадцять третього скликання Скадовської районної Ради народних депутатів від 14.05.1998 р. № 17 обов'язки голови селянського (фермерського) господарства на території Новомиколаївської сільської ради фермерське господарство "Азов" були передані члену цього господарства ОСОБА_1 , а тому з цього часу відповідальність за своєчасну сплату внесків (збір) на соціальне страхування було покладено на голову фермерського господарства - ОСОБА_1 .
Згідно довідки Скадовського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Херсонській області від 24.12.2019 р. № 411/05-05 про сплату Селянським (фермерським) господарством "Азов" страхових внесків до Пенсійного фонду України за період з 08.09.1995 р. по 31.12.2003 р., у період з 08.09.1995 р. по 31.12.1996 р. - дані відсутні в журналі обліку сплати страхових внесків. В свою чергу, за період з 01.01.1997 р. по 31.12.1998 р. - страхові внески не сплачувалися.
Таким чином, сплата страхових внесків за період з 20.12.1996 року по 31.12.1998 року Селянським (фермерським) господарством "Азов" не здійснювалась.
Однак, судом першої інстанції вірно зазначено, що за період з 20.12.1996 р. по 13.05.1998 р. позивач, як застрахована особа, не впливав на сплату страхових внесків СФГ "Азов", а відтак не сплата останнім вказаних внесків не може позбавляти позивача права на отримання пенсії.
З огляду на зазначене суд дійшов вірного висновку щодо неправомірності неврахування органом Пенсійного фонду України вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача.
В свою чергу, згідно довідки Скадовського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Херсонській області від 24.12.2019 р. № 411/05-05, у період з 01.01.1999 р. по 31.12.2003 р. Селянським (фермерським) господарством "Азов" сплачувались страхові внески сплачені від фіксованого сільськогосподарського податку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для врахування періоду роботи позивача в СФГ «Азов з 01.01.199 року по 31.12.2003 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті рішення від 31.03.2021 р. № 212750004259 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком Головним управлінням ПФУ в Херсонській області не враховано усі обставини та положення законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, що призвело до прийняття необґрунтованого та протиправного рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу.
В свою чергу, у поданому позові ОСОБА_1 просив суд зобов'язати Головне управління ПФУ в Херсонській області призначити йому пенсію за віком.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В свою чергу, відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
В даному випадку суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки при розгляді заяви позивача від 29.03.2021 р. про призначення пенсії за віком відповідачем протиправно не було враховано до його страхового стажу періоди роботи: з 01.02.1986 р. по 22.06.1988 р. в Херсонській обласній міжгосподарській насіннєвій станції по багаторічних травах; з 28.10.1992 р. по 14.04.1993 р. отримання допомоги в Скадовському районному центрі зайнятості; з 20.12.1996 р. по 13.05.1998 р. та з 01.01.1999 р. по 31.12.2003 р. в Селянському фермерському господарстві "Азов", то належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати вказані періоди та повторно розглянути заяву позивача від 29.03.2021 р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Частиною 1статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук