Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/2998/17
Провадження №2/552/1017/21
29.09.2021 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.
секретар судового засідання - Горошко О.О.,
учасники справи та їхні представники:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - адвокат Євдокименко Андрій Дмитрович,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на користування жилим приміщенням, вселення, зобов'язання не чинити перешкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення, зняття з реєстраційного обліку, -
Позивач 16.05.2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права на користування жилим приміщенням, вселення, зобов'язання не чинити перешкоди.
Відповідачем ОСОБА_2 15 червня 2017 року подано до суду зустрічну позовну заяву, в якій він просив суд виселити ОСОБА_1 з житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та зняти її з реєстраційного обліку.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2017 року, залишеним в силі постановою Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 31 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Київського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2020 року скасовано, справу направлено до Київського районного суду м. Полтави на новий розгляд.
Після цього справу в порядку, передбаченому ч.3 ст. 14 ЦПК України передано на розгляд судді Самсоновій О.А.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави Самсонової О.А. від 20 квітня 2021 справу прийнято до свого провадження, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження.
Справа неодноразово призначалась судом до розгляду, але позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'являлась. При цьому про дату, час та місце судового розгляду позивач була повідомлена належним чином.
Судові повістки, що направлялися судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, поверталися без вручення за відсутністю адресата.
При цьому про зміну адреси позивач суду не повідомила.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Зареєстроване місце проживання позивача суду встановити не вдалося, з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , позивач знята 26 березня 2019 року, що підтверджується інформацією Управління реєстрації. зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Полтавської міської ради від 15 червня 2021 року №01-12-05.1-09/12550 (т. 3 а.с. 182).
За значеним в позовній заяві телефонним номером зв'язатися з позивачем також не вдалося.
У зв'язку з цим про дату, час та місце розгляду справи позивач, яка також є відповідачем за зустрічним позовом, була повідомлена відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади (т. 3 а.с. 191, 229).
Таким чином позивач в судове засідання не з'явилась повторно, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.
Про причини неявки позивач суду не повідомила.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до п. 1, 2 ч.2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Частиною п'ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Обґрунтованість залишення позову без розгляду з підстав повторної неявки в судове засідання позивача неодноразово була предметом розгляду Верховного Суду.
При цьому Верховний Суд зазначав, що згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду (постанова від 07 грудня 2020 року у справі №686/31597/19, провадження №61-15254св20).
Аналізуючи зміст зазначених норм процесуального закону, слід дійти висновку, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов'язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процес. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (частини 1, 2, пункт 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Тому суд, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 , яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, з заявою про розгляд справи за її відсутності до суду не зверталась, в судове засідання не з'явилась повторно, розгляд справи за позовом ОСОБА_1 за відсутності позивача неможливий, справа перебуває в провадженні суду та тривалий час не знаходить свого вирішення, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно залишити без розгляду, роз'яснивши позивачу наслідки залишення без розгляду, передбачені ч. 2 ст. 257 ЦПК України.
Також до початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, у якій просив його зустрічний позов до ОСОБА_1 залишити без розгляду (т. 3 а.с.225).
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, уповноваживши адвоката Євдокименка А.Д. представляти його інтереси в суді.
Представник відповідача в судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про залишення зустрічного позову без розгляду підтримав та просив задовольнити.
Повідомив, що наслідки залишення позовних вимог без розгляду усвідомлює.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Позивач вільно розпоряджається наведеним процесуальним правом щодо своїх позовних вимог, відповідач - щодо зустрічного позову.
Заява про залишення зустрічного позову без розгляду подана суду до початку розгляду справи по суті.
Тому суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення, зняття з реєстраційного обліку необхідно залишити без розгляду у зв'язку з поданням відповідачем заяви про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду, роз'яснивши наслідки залишення без розгляду, передбачені ч.2 ст.257 ЦПК України.
Керуючись ст. 257 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на користування жилим приміщенням, вселення, зобов'язання не чинити перешкоди залишити без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача за викликом суду.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення, зняття з реєстраційного обліку залишити без розгляду у зв'язку з поданням відповідачем заяви про залишення його зустрічного позову без розгляду.
Роз'яснити сторонам, що згідно ч.2 ст.257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 01 жовтня 2021 року.
Головуючий О.А.Самсонова