30 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2599/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року (суддя Стрельнікова Н.В., м. Запоріжжя) у справі № 280/2599/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
26 березня 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком із зарахуванням до загального трудового стажу періодів роботи з 12.05.2003 по 31.12.2004, з 03.01.2005 по 29.12.2005, з 12.02.2013 по 09.04.2013, з 07.04.2009 по 31.12.2009, та з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії АТ “Теплоенергомонтаж” від 04.10.2018 № 45 та довідки про заробітну плату ВАТ “Зарубіженергомонтаж” від 31.03.2010 № 2-П-2009, та довідок про доходи АТ “НІКІМТ- Атомстрой” за 2017-2018 роки починаючи з 24.10.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком, із зарахуванням до загального трудового стажу періодів роботи з 12.05.2003 по 31.12.2004 року, з 03.01.2005 по 29.12.2005, з 06.02.2006 по 06.04.2009 з 12.02.2013 по 09.04.2013, з 07.04.2009 по 31.12.2009, та з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії АТ “Теплоенергомонтаж” від 04.10.2018 № 45 та довідки про заробітну плату ВАТ “Зарубіженергомонтаж” від 31.03.2010 № 2-п-2009, довідок про доходи АТ “НІКІМТ - Атомстрой” за 2017-2018 роки починаючи з 24.10.2020.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що записи його трудової книжки містять вичерпну інформацію щодо усіх спірних періодів роботи в АТ «Теплоенергомонтаж» та ВАТ «Зарубіженергомонтаж» м. Москва, які оформлені у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків. Отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №208/6680/16-а. від 24.05.2018 року в справі № 490/12392/16-а. від 04.09.2018 року в справі № 482/434/17.
Відповідно положень частини 2 статті 10 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VІ, міждержавної Угоди між урядом України та урядом Російської Федерації від 14.03.1993 «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн», статті 11 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, ч. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, ч. 2 ст. 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів» від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 № 290/95-ВР, трудовий стаж, отриманий на території Російської Федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території Російської Федерації після 13.03.1992, враховується на території України. При цьому документи, що необхідні для пенсійного забезпечення, видані в установленому порядку на території держав-учасниць, приймаються на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав без легалізації.
Підприємство, на якому працював позивач у Республіці Білорусь (АТ «НІКІМТ-Атомстрой»), зареєстровано в Російській Федерації. Отже, на період роботи позивача у АТ «НІКІМТ-Атомстрой» поширюються норми Угоди між урядом України та урядом Російської Федерації від 14.03.1993, а не Угоди від 14.12.1995.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову.
Відповідач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач зазначає, що відповідно до чинного законодавства України та міжнародних угод обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Страхові внески за періоди роботи в ОАО «Теплоэнергомонтаж» не сплачувались не з вини страхувальника, а на законних підставах. Отже, посилання позивача на практику ЄСПЛ та доводи про «законне сподівання» на отримання «активу» є нікчемними, оскільки на стадії працевлаштування позивача, він мав з'ясувати обставини виконуваної роботи та порядок зарахування стажу за періоди роботи за кордоном. Головним управлінням у повідомленні від 13.11.2020 та листі від 25.11.2020, позивачу рекомендовано надати довідки про розмір заробітної плати, оформлені належним чином, тобто не відмовлено остаточно. Заробітна плата, отримана на території Республіки Білорусь за спірні періоди, не враховується на підставі Угоди від 14.12.1995.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у жовтні позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.10.2020 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У повідомленні від 13.11.2020 та листі від 25.11.2020 відповідач повідомив позивача про те, що згідно рішення від 28.10.2020 №084350002641 йому призначено пенсію. Разом з тим, при обчисленні страхового стажу позивача не враховано довідку №45 від 04.10.2018 за періоди роботи з 12.05.2003 по 31.12.2004, з 03.01.2005 по 29.12.2005, з 06.02.2006 по 06.04.2009, з 12.02.2013 по 09.04.2013 в АТ “Теплоенергомонтаж” та довідку від 31.03.2010 №2-п-2009 за період роботи з 07.04.2009 по 31.12.2009 у ВАТ “Зарубіженергомонтаж” м. Москва. Відповідач також заначив, що вказані періоди роботи позивача можуть бути зараховані до страхового стажу за умови підтвердження сплати підприємствами страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав.
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог позивача, оскільки: позивач за трудовою угодою з ОАО “Теплознергомонтаж” працював за межами території РФ в Ісламській Республіці Іран, тому норми угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року не можуть розповсюджуватись на спірні правовідносини; страхові внески за спірні періоди роботи позивача не сплачувались страхувальником на законних підставах.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно положень частини 1 статті 4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 1 статті 24 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до записів трудової книжки позивача у періоди з 12.05.2003 по 31.12.2004, з 03.01.2005 по 29.12.2005, з 06.02.2006 по 06.04.2009, з 12.02.2013 по 09.04.2013 позивач працював монтажником за межами України в АТ “Теплоенергомонтаж” та у період з 07.04.2009 по 31.12.2009 - у ВАТ “Зарубіженергомонтаж” м. Москва.
Вказані періоди роботи відповідач не зарахував до страхового стажу позивача, оскільки позивач не надав довідок, що підтверджують сплату роботодавцями страхових внесків за вказані періоди.
Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14.01.1993, передбачено, що працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Статтею 7 даної Угоди встановлено, питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
З вищенаведених норм міжнародних угод, вбачається, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зі змісту трудової книжки позивача вбачається, що прийняття на роботу та звільнення позивача у зазначені спірні періоди відбувалося відповідно до Трудового кодексу Російської Федерації. Отже, обчислення стажу роботи позивача у ці періоди здійснюється відповідно до законодавства Російської Федерації.
Так, відповідно до статті 2 федерального закону Російської Федерації «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17.12.2001 № 173-ФЗ «трудовая пенсия - ежемесячная денежная выплата в целях компенсации гражданам заработной платы или иного дохода, которые получали застрахованные лица перед установлением им трудовой пенсии либо утратили нетрудоспособные члены семьи застрахованных лиц в связи со смертью этих лиц, право на которую определяется в соответствии с условиями и нормами, установленными настоящим Федеральным законом; страховой стаж - учитываемая при определении права на трудовую пенсию суммарная продолжительность периодов работы и (или) иной деятельности, в течение которых уплачивались страховые взносы в Пенсионный фонд Российской Федерации, а также иных периодов, засчитываемых в страховой стаж.
Статтею 10 вказаного закону передбачено, що «в страховой стаж включаются периоды работы и (или) иной деятельности, которые выполнялись на территории Российской Федерации лицами, указанными в части первой статьи 3 настоящего Федерального закона, при условии, что за эти периоды уплачивались страховые взносы в Пенсионный фонд Российской Федерации. Периоды работы и (или) иной деятельности, которые выполнялись лицами, указанными в части первой статьи 3 настоящего Федерального закона, за пределами территории Российской Федерации, включаются в страховой стаж в случаях, предусмотренных законодательством Российской Федерации или международными договорами Российской Федерации, либо в случае уплаты страховых взносов в Пенсионный фонд Российской Федерации в соответствии со статьей 29 Федерального закона "Об обязательном пенсионном страховании в Российской Федерации".
Аналогічні положення передбачені статтями 3, 11 федерального закону Російської Федерації «Про страхові пенсії» від 28.12.2013 № 400-ФЗ.
Отже, відповідно до зазначених норм спірні періоди роботи позивача можуть бути зараховані до страхового (трудового) стажу лише за умови сплати роботодавцями страхових внесків.
Посилання позивача висновки Верховного Суду у справах №208/6680/16-а, № 490/12392/16-а, № 688/947/17, №242/5448/16-а, № 235/7373/16, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки вони не стосуються застосування правових норм Російської Федерації, які підлягають врахуванню при вирішені спірних правовідносин у цій справі.
Будь-яких доказів сплати АТ “Теплоенергомонтаж” та ВАТ “Зарубіженергомонтаж” м. Москва страхових внесків за періоди роботи з 12.05.2003 по 31.12.2004, з 03.01.2005 по 29.12.2005, з 06.02.2006 по 06.04.2009, з 12.02.2013 по 09.04.2013, з 07.04.2009 по 31.12.2009 позивач суду не надавав.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача із зарахуванням до загального трудового стажу періодів роботи 12.05.2003 по 31.12.2004, з 03.01.2005 по 29.12.2005, з 06.02.2006 по 06.04.2009, з 12.02.2013 по 09.04.2013, з 07.04.2009 по 31.12.2009, та із врахуванням довідок від 04.10.2018 № 45, від 31.03.2010 № 2-п-2009.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дії відповідача та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням довідок про доходи АТ “НІКІМТ-Атомстрой” за 2017-2018 роки, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно матеріалів справи із заявою про перерахунок пенсії із урахуванням довідок про доходи АТ “НІКІМТ-Атомстрой” за 2017-2018 роки позивач до відповідача не завертався. До заяви про призначення пенсії за віком від 28.10.2020 (а.с. 53) вказані довідки позивач також не долучав. Відповідно, відмови відповідача у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивача з урахуванням довідок про доходи АТ “НІКІМТ-Атомстрой” за 2017-2018 роки матеріали справи не містять.
Крім того, у позовних вимогах позивач не просить суд зарахувати до страхового позивача період роботи у АТ “НІКІМТ-Атомстрой” (а.с. 59), який не було враховано відповідачем під час призначення та розрахунку позивачу пенсії за віком (а.с. 51).
Отже, вказані позовні вимоги стосуються спірних правовідносин, які на час звернення позивача до суду у цій справі ще не виникли, а тому також задоволенню не підлягають.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі № 280/2599/21 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко