Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1142/16-ц
Провадження №4-с/382/12/21
Іменем України
01 жовтня 2021 року Суддя Яготинського районного суду Київської області Кисіль О.А. розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Жовтун О.І. виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо нерозгляду заяви в порушення ст. ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян»,
ОСОБА_1 звернувся до Яготинського районного суду Київської області зі скаргою на бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Жовтун О. І. виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо нерозгляду заяви в порушення ст. ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до вимог якої просить: визнати незаконну бездіяльність та порушення Закону України «Про звернення громадян» начальником відділу примусового виконання рішень ОСОБА_2 ; зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Жовтун О. І. об'єктивно розглянути заяву від 20.08.2021 року, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення згідно чинного законодавства та письмово повідомити про наслідки розгляду заяви.
Скарга обґрунтована тим, що 20.08.2021 року ОСОБА_1 подав заяву в Яготинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Адресувалася вона начальнику відділу примусового виконання рішень Жовтун О. І.. В заяві заявник вказав, що боржник (колишня дружина ОСОБА_3 ) знову не виконує рішення суду (виконавче провадження № 63326441 на його думку та на думку судді Згурівського районного суду в даний час незаконно закрите) та нагадав, що в такому випадку згідно Закону України «Про виконавче провадження» він має право звернутися до ДВС з заявою про відновлення виконавчого провадження. Заявник наголосив про порушення державного виконавця Сидоренко О. В. та ігнорування своїх скарг, на дії виконавця, тепер вже з її боку як керівника відділу ДВС. В своїй заяві описав низку прохань. Однак, до цього часу заявник не отримав відповідь на свою заяву, тож вважає, що посадова особа проявила бездіяльність та порушила ст. ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян».
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації пов'язане поняття цивільної юрисдикції, яку розуміють як компетенцію суду вирішувати справи в порядку цивільного судочинства.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їхнього відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
В силу ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Разом з цим, за приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як убачається зі скарги, обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 посилається на бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Жовтун О. І. виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо неналежного розгляду його заяви, поданої в порядку Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР), а також просить зобов'язати посадову особу розглянути цю заяву і надати обґрунтовану відповідь.
За ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Статтею 4 Закону № 393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Приписами ст. 15 Закону № 393/96-ВР встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Аналізуючи викладене, спірні відносини у цій справі виникли з приводу бездіяльності відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при здійсненні ним управлінських функцій (ненадання належної відповіді на звернення ОСОБА_1 в порушення Закону № 393/96-ВР), а тому ця справа підлягає розгляду за правилами КАС України.
З огляду на наведене, спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Схожий правовий підхід застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 823/1837/17.
Із матеріалів скарги не вбачається, що начальник відділу примусового виконання рішень Жовтун О. І. виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції приймав безпосередню участь у вчиненні виконавчих дій та прийнятті рішень у виконавчому провадженні. Натомість, як стверджує ОСОБА_1 , зазначена посадова особа мала розглянути його заяву в порядку Закону № 393/96-ВР.
В силу ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Враховуючи, що ОСОБА_1 оскаржує невиконання начальником відділу ДВС положень Закону № 393/96-ВР, тобто його управлінські дії (бездіяльність) щодо ненадання відповіді на звернення, провадження у цивільній справі за скаргою в порядку Розділу VII ЦПК України не може бути відкрите, оскільки оскарження бездіяльності посадової особи в цьому випадку не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 686/25763/13-ц.
З огляду на викладене, скарга ОСОБА_1 на бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Жовтун О. І. виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо нерозгляду заяви в порушення ст. ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян» не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Жовтун О. І. виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо нерозгляду заяви в порушення ст. ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян».
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 19, 124, 125 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 186, 259-261, 353, 354, 447, 448 ЦПК України,
Відмовити у відкриті провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Жовтун О. І. виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо нерозгляду заяви в порушення ст. ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян».
Роз'яснити ОСОБА_1 , що з вищезазначеними вимогами йому необхідно звертатися в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Кисіль О.А.