30 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 160/1033/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 в адміністративній справі № 160/1033/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
22.01.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які виразилися у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 60% від розміру заробітної плати, обмеженні її максимального розміру десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, і які оформлені рішенням № 912030173941 від 30.10.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2020 року перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 15.10.2020 за № 21-300 вих. 20, без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 15.10.2020 за № 21-300 вих.20, при цьому перерахунок пенсії позивачці здійснений у розмірі 60% від заробітної плати та з обмеженням десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Після отримання рішення про перерахунок пенсії позивачка повторно звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у розмірі 90% від розміру заробітної плати та просила виплачувати її без обмеження максимальним розміром, при цьому відповідачем відмовлено у здійсненні такого перерахунку, з мотивів того, що стаття 86 Закону України “Про прокуратуру” передбачає розрахунок пенсії у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати та максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів встановлених для осіб які втратили працездатність. Таку правову позицію та дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку з розрахунку 90 % від заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 15.10.2020 за № 21-300 вих20, без обмеження пенсії максимальним розміром позивачка вважає протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим звернулася до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 в адміністративній справі № 160/1033/21 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погодившись із таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося з апеляційною скаргою. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскільки стаття 86 Закону України “Про прокуратуру” передбачає розрахунок пенсії у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати та максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів встановлених для осіб які втратили працездатність, то дії пенсійного органу щодо здійсненого перерахунку пенсії ОСОБА_2 є обгрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, з огляду на що відповідач вважає, що суд першої інстанції допустився помилки при винесенні рішення, і просить рішення суду скасувати.
Справа судом апеляційної інстанції розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років призначену на підставі ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.
26.10.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії, додавши до цієї заяви, зокрема довідку Дніпропетровської обласної прокуратури від 15.10.2020 року №21-300вих-20.
30.10.2020 року рішенням №912030173941 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснило перерахунок пенсії позивачці у розмірі 60% від заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 15.10.2020 року №21-300вих-20 з обмеженням виплати десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
04.11.2020 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила роз'яснити щодо здійснення перерахунку пенсії у розмірі 60% від заробітної плати, з обмеженням виплати десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність та просила здійснити перерахунок пенсії у розмірі 90 відсотків від заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 15.10.2020 за № 21-300вих20, без обмеження пенсії максимальним розміром.
11.11.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №22100-22654/К-03/8-0400/20 позивачку повідомило, що органом ПФУ проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.10.2020 року на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 15.10.2020 № 21-300 вих-20 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)2019, а саме: - ч.2 ст. 86 Закону 1697 яка передбачає розраховувати пенсію за вислугу років у розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати прокурорів;- у ч.15 ст.86 Закону 1697 зазначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, обставинам справи та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно із п.21 ст.4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.
Предметом спору у справі, що розглядається, є право позивачки як особи, якій призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", на перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури (на підставі Постанови КМУ №657 від 30.08.2017) у розмірі 90% від розміру заробітної плати, без обмеження її максимальним розміром пенсії, після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.
Судом встановлено, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 14.09.2020 ухвалено рішення у зразковій справі №560/2120/20 (провадження №Пз/9901/9/20), яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021р.
У цій зразковій справі, з урахуванням внесених уточнень, заявлені наступні позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №12 від 12.03.2020 про відмову фізичній особі у перерахунку пенсії за вислугу років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 13.12.2019 року перерахунок та виплату фізичній особі раніше призначеної пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90 відсотків від усіх складових заробітку, зазначених у довідці прокуратури Хмельницької області №18-174 вих.20 від 05.03.2020, без обмеження її максимального розміру з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Верховний Суд визначив ознаки типової справи, а саме:
а) позивач - особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону № 1697-VII;
б) відповідач-територіальні органи Пенсійного фонду України;
в) предмет спору - вимога зобов'язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII;
г) звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13.12.2019.
Також Судом зазначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019.
Таким чином, враховуючи предмет спору у цій справі та предмет спору у справі, яку розглянуто Верховним Судом як зразкову, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що справа яка розглядається є типовою справою по відношенню до справи №560/2120/20.
Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №560/2120/20, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.
За результатом розгляду зразкової справи №560/2120/20 Верховним Судом зроблено висновок про те, що з 13.12.2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII мають право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657); такі пенсії перераховуються з 13.12.2019.
Таким чином, оскільки позивачкою заявлено вимоги про перерахунок пенсії з 01.10.2020р. з розрахунку 90% від заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 15.10.2020 р. та враховуючи висновки, які зроблені Верховним Судом у зразковій справі, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими аргументи відповідача, що наведені в апеляційній скарзі про відсутність у позивачки права на перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури з розрахунку 90% та правомірним перерахунок, який зроблено відповідачем у розмірі 60% від розміру заробітної плати.
Суд апеляційної інстанції визнає помилковим висновок суду першої інстанції про протиправність визначення позивачці розміру пенсії за вислугу років під час проведення перерахунку пенсії із розрахунку 60% заробітної плати та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури № 21-317вих20 від 19.10.2020 р.
Суд звертає увагу, що такий відсоток розміру пенсії за вислугу років від заробітної плати (90%) позивачці призначено у 2011 році відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, який на час здійснення перерахунку у 2020 році втратив чинність.
Частиною другою статті 86 чинного Закону № 1697-VII встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої (прокурора) місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачці) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Однак, 14 жовтня 2014 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII.Частиною 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Тобто, за умовами Закону №1697-VII розмір пенсії особам, яким її призначено за цим законом визначено на рівні 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці. При цьому, розмір заробітної плати визначений за Законом №1697-VII є значно більшим ніж, визначений Законом №1789-ХІІ.
Конституційний Суд України у Рішенні від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5) вказав, що згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на соціальне забезпечення відповідно до структури та ресурсів держави. Тому види і розміри соціальних послуг та виплат встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей.
У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави. Неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими не ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Конституційний Суд України у пунктах 2, 3 свого рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо, держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.
Таке трактування узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини викладеною у рішеннях від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (№ 29458/04 та №29465/04), від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (№ 68385/10), від 09 жовтня 1979 року у справі «Airey v. Ireland» (№ 6289/73), від 12 жовтня 2004 року у справі «Kjartan Аsundsson v. Iceland» (№ 60669/00), від 14 лютого 2012 року у справі «Arras and Others v. Italy» (№ 17972/07) та практикою Суду Європейського Союзу у рішенні від 13 червня 2017 року у справі «Eugenia Florescu and Others v Casa Judeteana de Pensii Sibiu and Others» (№ C-258/14).
Держава зменшуючи відсотковий розмір пенсії особам, яким її призначено за Законом №1697-VII по відношенню до відсоткового розміру пенсії, що визначався Законом №1789-ХІІ, враховувала існуючі фінансово-економічні можливості Держави для можливості подальшого забезпечення соціальним захистом громадян, яким призначено пенсії за цим Законом та те, що розмір заробітної плати визначений за Законом №1697-VII є значно більшим ніж, визначений Законом №1789-ХІІ.
У спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони при визначенні окремих складових, з яких обчислюється пенсія, оскільки в такому випадку особи, яким пенсія призначається за Законом №1697-VII набудуть права на її обрахунок на рівні 60 відсотків від складових заробітної плати визначеної Законом №1697-VII, в той час як особи, пенсію яким призначено на умовах Закону №1789-ХІІ ставлять питання щодо перерахунку їм пенсії на відсотковому рівні визначеному Законом №1789-ХІІ (від 80 відсотків до 90 відсотків) із застосуванням складових заробітної плати визначеної новим Законом №1697-VII.
Такий підхід до застосування положень Законів №1789-ХІІ і №1697-VII порушує принцип правової визначеності для осіб, яким призначається пенсії за умовами нового Закону та поставить їх у менш сприятливе становище по відношенню до осіб, яким пенсія призначена на умовах Законом №1789-ХІІ.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що такий підхід до застосування положень Законів №1789-ХІІ і №1697-VII не буде суперечити положенням статті 22 Конституції України, якою встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, оскільки розмір перерахованої пенсії за Законом №1697-VII є більшим, ніж за Законом №1789-ХІІ, на підставі якого було призначено пенсію.
На підставі зазначеного, суд колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки прокуратури Дніпропетровської області із розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати.
Щодо заявлених позивачкою вимог про здійснення перерахунку її пенсії без обмеження граничного розміру, то колегія суддів вважає такі доводи позивачки щодо протиправності дій відповідача в частині обмеження пенсії максимальним розміром безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 911-VIІІ, як й пункт 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1774-VIII не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.01.2016 р. пенсія не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).
Тобто, для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас, право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 р. у справі №580/234/19, від 17.09.2020 р. у справі №826/11471/18, від 24.09.2020 р. у справі №640/5854/19.
У постанові від 10.12.2020 р. у справі №580/492/19 Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Хоча в цій справі суд першої інстанції послався на неможливість застосування обмеження максимального розміру пенсії, передбачено іншими законами, проте оскільки законодавцем застосовано аналогічний підхід до питання обмеження максимального розміру пенсії в усіх приведених законах, суд вважає за можливе врахувати при вирішенні цієї справи приведений вище правовий висновок Верховного Суду.
За обставин цієї справи перевищення максимального розміру пенсії позивачки стало результатом її перерахунку в період дії норм права, які передбачають застосування обмеження, тому до регулювання цих правовідносин слід застосовувати положення норм, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку.
Зазначені положення Закону №3668-VI та абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Аналогічний висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 27.01.2021 у справі №344/1326/17, від 29.01.2021 у справі №646/6177/17.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 в адміністративній справі № 160/1033/21 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 в адміністративній справі № 160/1033/21 скасувати.
Прийняти по справі № 160/1033/21 нову постанову, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко