Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова
01 жовтня 2021 р. Справа № 440/4901/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2021, по справі № 440/4901/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області
про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування в автоматичному режимі заборгованості зі сплати ЄСВ позивачу за період з ІІ кварталу 2019 по І квартал 2020; визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50-У від 12.02.2020.
В подальшому позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50-У від 12.02.2020 в межах виконавчого провадження № 62977807.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, прийняти нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у звя'зку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями ч. 5 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням стягнення на підстав виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Так, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів на підтвердження того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення треба буде докласти значних зусиль та витрат, а також, що є очевидними ознаки протиправності рішень чи дій відповідача.
Колегія суддів із такими висновками не погоджується виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує на те, що оскільки відкриття провадження по даній справі не зупиняє примусове стягнення за спірною вимогою про сплату боргу, яка звернута відповідачем до стягнення, невжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа до вирішення справи по суті, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів заявника.
Так, предметом даної справи є законність податкової вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50-У від 12.02.2020 зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 13770,9 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Судовим розглядом встановлено, що постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 11.09.2020 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50-У від 12.02.2020.
Постановами головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 11.09.2020 накладено арешт на грошові кошти позивача, які містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, на рухоме та нерухоме майно позивача.
Також, постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 12.05.2021 накладено арешт на грошові кошти позивача, які містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Таким чином, на теперішній час державним виконавцем розпочато примусове виконання оскаржуваної вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що факт судового оскарження платником податку спірного рішення податкового органу не зупиняє його виконання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із доводами позивача, що стягнення на підставі оскаржуваної вимоги може призвести до того, що у разі задоволення позову для відновлення порушених прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль, часу та витрат, а отже невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача до ухвалення рішення в цій справі.
Крім того, слід звернути увагу на наступні обставини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Так, у даному випадку виконавче провадження відкрито з виконання вимоги про сплату податкового боргу у розмірі 13770,9 грн.
При цьому, ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
У той же час, відповідними постановами державного виконавця накладено арешт на майно (кошти) позивача без визначення конкретного розміру обмежень, а отже застосовано такі заходи у повному обсязі майна (коштів) позивача, що не відповідає положенням ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що наявні передумови для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки обставини справи свідчить про реальність загрози заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
При цьому, для можливого відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони учиняти дії у відповідному виконавчому провадженні до вирішення цієї адміністративної справи по суті, заявнику необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Задоволення заяви про забезпечення позову у вказаний спосіб є співмірним заявленим позовним вимогам, що полягає у співвідношенні негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Крім того, колегія суддів враховує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Одночасно, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
У той же час, правова оцінка дій відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.
Таким чином, беручи до уваги, що вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50-У від 12.02.2020 у розмірі 13770,9 грн., яка на теперішній час оскаржується у судовому порядку, є виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення та відкрито виконавче провадження, колегія суддів вважає доцільним застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення такого стягнення.
Також, слід враховувати, що фактично заява позивача містить вимоги щодо зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги, а не зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 62977807.
На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову є помилковим.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заяви позивача про забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 по справі № 440/4901/21 скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4463-50-У від 12.02.2020 у розмірі 13770,9 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов