Головуючий І інстанції: Савицька Н.В.
21 вересня 2021 р.Справа № 480/1282/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення несплаченої частини пенсії, -
25.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області, пенсійний орган), яке, починаючи з 25.04.2019 року, допустило порушення його права отримувати своєчасно та в повному обсязі пенсію як інваліду війни, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов'язків військової служби під час ліквідації Чорнобильської катастрофи при виконанні радіаційних робіт в зоні відчуження, в обсязі та порядку, який існував до обмеження, скасування їх нормативними актами, які були визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України, та в розмірі, встановленому рішенням Конституційного суду України № 1- р(П)/2019 від 25.04.2019 року за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 59 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області нараховувати та виплачувати належну йому пенсію відповідно до норм статей 3,8, 9,16,17, 92,151-2 Конституції України, враховуючи рішення Конституційного Суду України: № 1-р(П)/2019 ; 6 - р/2018; 7- рп/2016 в порядку та розмірі, визначеному ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII та в порядку і розмірі визначеному ст. 21 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) та враховуючи зміни розміру мінімальної заробітної плати встановлені Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік без обмеження розміру пенсії;
- стягнути з ГУ ПФУ в Сумській області на його користь суму протиправно не сплаченої позивачу частини пенсії з 25.04.2019 року до 31.01.2020 року в розмірі яка дорівнює 51.085 грн.;
- встановити відсутність компетенції та повноважень ГУ ПФУ в Сумській області діяти і приймати рішення щодо нарахування пенсії інваліду війни військовослужбовцю який отримав інвалідність при виконанні військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомні електростанції - діяти всупереч нормам статей: 3, 8, 16, 17, 92, 151-2 Конституції України, шляхом застосування ГУ ПФУ в Сумській області нормативно-правового акту який не відповідає нормам Конституції України та змінювати порядок нарахування пенсії визначений нормами ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII та ст. 21 Закону № 2262-XII;
- встановити відсутність компетенції та повноважень ГУ ПФУ в Сумській області при нарахуванні пенсії змінювати його статус інваліда війни, інвалідність якого пов'язана з виконання військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, на статус робітника який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції;
- встановити наявність компетенції і повноважень ГУ ПФУ в Сумській області при наявності всіх необхідних документів які є в матеріалах його пенсійної справи нараховувати та виплачувати пенсію визначеною нормами ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII та ст. 21 Закону № 2262-XII;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо не реагування на порушення посадовими і службовими особами підпорядкованих структур Пенсійного фонду України вимог статей 3, 8, 19, 92, 151-2 Конституції України і діючих з 01.01.2014 року до 02.08.2014 року норм статей 50 та 54 Закону № 796-XII.
Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що він інвалід ІІІ групи та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї. 25.04.2019 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 1-р (ІІ)/2019, у зв'язку з чим у нього виникло право отримувати пенсію відповідно до норми ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог:
- встановити відсутність компетенції та повноважень ГУ ПФУ в Сумській області діяти і приймати рішення щодо нарахування пенсії інваліду війни військовослужбовцю який отримав інвалідність при виконанні військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомні електростанції - діяти всупереч нормам статей: 3, 8, 16, 17, 92, 151-2 Конституції України, шляхом застосування ГУ ПФУ в Сумській області нормативно-правового акту який не відповідає нормам Конституції України та змінювати порядок нарахування пенсії визначений нормами ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII та ст. 21 Закону № 2262-XII;
- встановити відсутність компетенції та повноважень ГУ ПФУ в Сумській області при нарахуванні пенсії змінювати його статус інваліда війни, інвалідність якого пов'язана з виконання військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, на статус робітника який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції;
- встановити наявність компетенції і повноважень ГУ ПФУ в Сумській області при наявності всіх необхідних документів які є в матеріалах його пенсійної справи нараховувати та виплачувати пенсію визначеною нормами ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII та ст. 21 Закону № 2262-XII.
У відзиві на адміністративний позов відповідач ГУ ПФУ в Сумській області, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 зазначив, що пенсійним органом з 01.07.2019 року проведено перерахунок пенсії військовозобов'язаним, призваним на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Пенсія позивача призначена та виплачується відповідно до вимог п. 91 Порядку № 1210, а саме який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. ст. 54, 57 і 59 Закону № 796-ХІІ.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року (рішення ухвалено в порядку письмового провадження) у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Висновок суду вмотивований тим, що застосування формули, передбаченої Порядком №1210, при обчисленні розміру пенсії, узгоджується також зі змістом ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. При цьому Закон № 796-XII та Закон № 2262-XII не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити судове рішення та прийняти нове про задоволення його позовних вимог.
Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 набув статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та йому безстроково встановлена ІІІ група інвалідності, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 7, 14, 28).
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримує пенсію по інвалідності, що призначена в порядку та на умовах Закону № 796-XII.
Позивач ОСОБА_1 не спростовує ту обставину, що з 01.07.2019 року він отримує пенсію по інвалідності, розмір якої обчислений пенсійним органом на підставі ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII та п. 91 Порядку № 1210.
12.11.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою, якою, окрім іншого, просив з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 25.04.2019 року по справі № 1-р(П)/2019, від 17.07.2019 року № 6-р/2018, починаючи з 25.04.2019 року нараховувати та сплачувати йому пенсію відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ (а.с. 8).
У відповідь на звернення позивача ГУ ПФУ в Сумській області листом № 2162/С-11 від 26.11.2019 року повідомив ОСОБА_1 , що з 01.07.2019 року розмір його пенсії по інвалідності ІІІ групи перерахований на виконання постанови КМУ від 26.06.2019 року № 543 з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 року, з урахуванням 60% втрати професійної працездатності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи та цільової грошової допомоги на проживання, він становить 7.863,02 грн., а з 01.12.2019 року становитиме 7.885,22 грн. Оскільки причина його інвалідності не пов'язана з пораненням, контузією або каліцтвом, отриманими при виконання службових обов'язків у період проходження зборів, то для призначення пенсії за Законом № 2262-XII, утому числі виходячи із заробітної плати, передбаченої ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, підстави відсутні.
Також, повідомив, що рішенням Конституційного Суду України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) і втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, зокрема ст. 60 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII). Згідно з установленим Конституційним Судом України порядком виконання рішення стаття 60 Закону № 796-ХІІ підлягає застосуванню у редакції, до внесення змін, а саме: «Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України» (а.с. 11).
Приходячи до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Предметом спору у цій справі є, окрім іншого, відмова відповідача поновити право позивача ОСОБА_1 , підтверджене Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 року у справі № 3-14/2019, на призначення та виплату пенсії, розмір якої повинен бути виведений шляхом простого множення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, на кількісну величину (число п'ять), встановлену законом, без здійснення будь-яких інших розрахункових дій (без використання формули, передбаченої п. 9-1 Порядку № 1210), відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII.
За визначенням, наведеним у п.п. 21 та 22 ч. 1 ст. 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги (п. 21); зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення (22).
За правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.04.2021 року, що прийнята за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову Верховного Суду від 20.05.2020 року по зразковій справі № 520/12609/19, - Закон № 796-XII < > не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому КМУ, за формулою, в якій однією зі складових є п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленою законом на 1 січня відповідного року.
Згідно із частиною третьою ст. 291 КАС України правові висновки Великої Палати Верховного Суду в цій зразковій справі мають враховуватися судами при ухваленні рішення в типовій справі, яка відповідає ознакам та обставинам, викладеним у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.04.2020 року по зразковій справі № 520/12609/19.
За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що положення ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 9 КАС України визначають, що захист прав, свобод та інтересів особи полягають захисту у разі встановлення судом факту їх порушення.
Матеріали справи не містять доказів того, що розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку внаслідок застосування пенсійним органом п. 9-1 Порядку № 1210 в редакції, що набрала чинність з 01.07.2019 року, розмір пенсії позивача знизився.
При цьому, колегія суддів зауважую, що редакція останнього абзацу п. 9-1 Порядку № 1210: «У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року», не зазнала змін у зв'язку із прийняттям 26.06.2019 року Кабінетом Міністрів України постанови № 543.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі «Великода проти України» Суд розглянув скаргу за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
Відхиляючи інші доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , колегія суддів враховує п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 за їх недоказаністю.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц
Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 01 жовтня 2021 року.