Головуючий І інстанції: Мороко А.С.
01 жовтня 2021 р. Справа № 520/582/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Судді-доповідача Ральченка І.М.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 по справі № 520/582/21
за позовом ОСОБА_1
до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за період несвоєчасного розрахунку,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- зобов'язати Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- стягнути з Східного регіонального управління державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь період несвоєчасного розрахунку при звільненні за 652 дні, за період з 18.06.2018 по день остаточного розрахунку 31.03.2020 року в розмірі 372259,93 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 позов задоволено частково.
Зобов'язано Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.06.2018 по 30.03.2020 в розмірі 66 808 грн 48 коп.
Закрито провадження у справі в частині стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 18.06.2018 по день фактичного розрахунку 29.10.2018.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його змінити та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.06.2018 по 30.03.2020 в розмірі 175 811,08 грн., а в частині закриття провадження у справі щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 18.06.2018 по день фактичного розрахунку 29.10.2018 - скасувати та прийняти рішення по суті позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідачем умисно не виплачувались всі види грошового забезпечення при звільненні та з урахуванням загального розміру належної до виплати позивачу суми, судом першої інстанції неправомірно зменшено суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 66 808 грн 48 коп.
Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просило відмовити у її задоволенні.
Разом з тим, Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України, вважаючи неправомірним рішення суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про не врахування судом першої інстанції, що відсутні підстави для застосування до даних правовідносин положень ст. 117 КЗпП України, оскільки при нарахуванні та виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, що передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу відповідача .
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
На підставі положень ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Східному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України на посаді заступника начальника відділу - начальника 4 сектору оперативних чергових відділу управління службою штабу.
Наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 18.06.2018 № 292-ОС позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 16.06.2018.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 по справі № 520/9762/19 визнано протиправною бездіяльність Східного регіонального управління державної прикордонної служби України щодо невиплаті ОСОБА_1 в день звільнення з військової служби грошової компенсації невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 06 червня 2017 року по 18 червеня 2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов'язано Східне регіональне управління державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 06 червня 2017 року по 18 червеня 2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 червня 2018 року. Визнано протиправною бездіяльність Східного регіонального управління державної прикордонної служби України щодо не проведенні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06 червня 2017 року по 18 червеня 2018 року. Зобов'язано Східне регіональне управління державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 індексацію всіх видів грошового забезпечення за період з 06 червня 2017 року по 18 червеня 2018 року. Визнано протиправною бездіяльність Східного регіонального управління державної прикордонної служби України щодо несвоєчасного розрахунку з виплати компенсації вартості за неотримане речове майно. Зобов'язано Східне регіональне управління державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 18.06.2018 року по день фактичного розрахунку 29.10.2018 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 по справі № 520/9762/19 - скасовано в частині визнання протиправною бездіяльність Східного регіонального управління державної прикордонної служби України щодо несвоєчасного розрахунку з виплати компенсації вартості за неотримане речове майно та зобов'язання Східне регіональне управління державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 18.06.2018 по день фактичного розрахунку 29.10.2018, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги в цій частині - залишити без розгляду. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 по справі № 520/9762/19 - залишено без змін.
13.03.2020 відповідачем на виконання рішення суду здійснено виплату на рахунок позивача індексації грошового забезпечення за період з 06.06.2017 по 18.06.2018 та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017, 2018 роки в розмірі 29220,75 грн; 31.03.2020 - нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016 роки та індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 05.06.2017 в розмірі 36195,43 грн.
Позивач, у зв'язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку має місце несвоєчасний розрахунок при звільненні, з урахуванням принципу співмірності позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 66 808 грн 48 коп. Також суд дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з компенсації за неотримане речове майно з тих підстав, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 по справі № 520/9762/19 позов в частині визнання протиправною бездіяльність Східного регіонального управління державної прикордонної служби України щодо несвоєчасного розрахунку з виплати компенсації вартості за неотримане речове майно та зобов'язання Східне регіональне управління державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 18.06.2018 по день фактичного розрахунку 29.10.2018 - залишено без розгляду.
Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою позивачу у день звільнення зі служби індексації грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2ст. 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Водночас ч. 1 ст. 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року 4-рп/2012у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
За приписами ч. 1ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми Цивільного кодексу України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.
Виходячи з цього, встановлений у ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою ч. 5 ст. 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2021 по справі 240/532/20.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, остаточний розрахунок після звільнення з позивачем проведено лише 31.03.2020.
Тобто, колегія суддів зауважує, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права 31.03.2020.
З адміністративним позовом позивач звернувся 18.01.2021, що підтверджується штампом Харківського окружного адміністративного суду на першому аркуші позовної заяви.
Враховуючи наведене, звертаючись із адміністративним позовом, позивач пропустив місячний строк звернення до суду.
Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбаченихКАС України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є виключно наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Так, в клопотанні про поновлення строку позивач зазначає, що строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин, оскільки вперше з аналогічним позовом він звернувся своєчасно, однак останній було йому повернуто судовими рішеннями по справі № 520/8206/2020.
Колегія суддів зазначає, що вказані обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки не є об'єктивно непереборними та такими, що не залежали від волевиявлення позивача, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зазначене не було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення по суті.
Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі в частині стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 18.06.2018 по день фактичного розрахунку 29.10.2018, оскільки позовні вимоги в цій частині постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 по справі № 520/9762/19 були залишені без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню до суду з цими позовними вимогами, прийняття судового рішення по суті за результатами їх розгляду, у зв'язку з чим відсутні підстави для закриття провадження у справі в цій частині позову на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи по суті та закриття провадження в частині позовних вимог, та вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 240, 311, 315, 319, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 по справі № 520/582/21 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов