01 жовтня 2021 року справа №200/5011/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Суддя Першого апеляційного адміністративного суду Сіваченко І.В., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області (ВП 44070187) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 200/5011/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРІДІАН ГРУПП» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року.
До апеляційної скарги додані клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, про відстрочення сплати судового збору та про заміну відповідача у справі його правонаступником.
Щодо строків звернення до суду.
Судом встановлено, що ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 200/5011/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРІДІАН ГРУПП» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто апелянту, оскільки останнім не усунуто недоліки апеляційної скарги, а саме не сплачено судовий збір.
Мотивуючи клопотання про поновлення строку, Головне управління ДПС у Донецькій області зазначає про дефіцит асигнувань державного органу, недостатність фінансування та про сумлінне ставлення та добросовісне ставлення до прав та обов'язків, встановлених законом, вчинення апелянтом усіх можливих процесуальних дій для вчасного подання апеляційної скарги.
Так, згідно з ч. 3 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За приписами ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року надіслано засобами поштового зв'язку на адресу апеляційного суду 23 вересня 2021 року.
Вперше контролюючий орган звернувся зі скаргою в межах тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Проте, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року її повернуто апелянту. Копія ухвали отримана 06 вересня 2021 року.
Звертаючись повторно з апеляційною скаргою, відповідач не надає докази сплати судового збору, а просить суд відстрочити сплату (аналогічне клопотання було заявлено і під час подання первісної апеляційної скарги).
При цьому апелянт звертає увагу суду, що неможливість сплати судового збору викликана незалежними від відповідача, а саме систематичним безспірним списанням коштів, дефіцитом асигнувань державного органу, недостатнього фінансування на сплату судового збору тощо.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України” від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України” від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі “Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain” Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Як зазначено в клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку, несвоєчасне апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції викликано неможливістю сплатити судовий збір. Надаючи оцінку цим доводам, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Відповідач є державним органам, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі “Креуз проти Польщі” “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 16 березня 2018 року в справі № 808/418/17, постановах Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 808/2042/18 та від 22 травня 2019 року у справі № 826/14040/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неповажність наведених податковим органом причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тому заява не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судом рішення.
Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір», приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.
Обмежене фінансування бюджетної установи, суб'єкта владних повноважень, не може бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Отже, незабезпечення державою достатнього фінансування органу державної влади, що діє в її інтересах, не може бути визнано достатньою підставою для відстрочення або звільнення від сплати судового збору.
Разом з тим, заявником до апеляційної скарги не додано належних доказів, які б свідчили про його майновий стан, та не надано доказів стосовно вжиття відповідних заходів щодо виділення з Державного бюджету України коштів на витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору.
Враховуючи вищевикладене, суддя-доповідач вважає за необхідне відмовити Головному управлінню ДПС у Донецькій області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Відповідно до п.1 ч.5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати мають бути встановлені законом про судовий збір.
Частиною 1 статті 4 цього ж Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.
Відповідно до пп.2 п.3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, судовий збір встановлюється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п.п.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову немайнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем передбачена сплата судового збору в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлено 9 вимог немайнового характеру про скасування 9 рішень про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язання зареєструвати 9 податкових накладних, у реєстрації яких відмовлено такими рішеннями відповідача, отже ці вимоги є похідними між собою. Також позивачем заявлено вимогу немайнового характеру про скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.04.2021 №2567309/38659491 про неврахування таблиці даних платника та зобов'язання ГУ ДПС у Донецькій області прийняти Таблицю даних платника податків.
Оскільки позивачем фактично заявлено 10 вимог немайнового характеру, то сплаті підлягає судовий збір в розмірі 34050,00 грн. (2270*10*150%).
Апелянт оскаржує рішення та просить його скасувати в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 169, 298 КАС України зазначені обставини тягнуть за собою залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення зазначених недоліків, шляхом подання оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 34 050,00 грн. у справі № 200/5011/21 до Першого апеляційного адміністративного суду за наступними реквізитами для сплати судового збору: отримувач коштів - Донецька ГУК/Краматорська МТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37967785, рахунок отримувача - UA758999980313161206081005630, код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації бюджету 22030101; призначення платежу Судовий збір.
Судовий збір сплачується через банківські установи, чи поштові відділення зв'язку за рахунок платника. У призначенні платежу платник судового збору повинен вказати слова «судовий збір», код ЄДРПО суду, до якого він звертається, пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору.
Відповідно до ч.2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про заміну відповідача у справі правонаступником буде розглянути судом під час вирішення питання про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 169, 298, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суддя,-
Відмовити Головному управлінню ДПС у Донецькій області у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження .
Відмовити Головному управлінню ДПС у Донецькій області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 200/5011/21 - залишити без руху.
Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання документу про сплату судового збору заяви про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з посиланням на поважні підстави та відповідні докази.
В разі невиконання вимог цієї ухвали апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.
Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог цієї ухвали, у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою буде відмовлено.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Сіваченко