Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/824/13926/2021
м. Київ Справа № 367/5523/21
30 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Верес Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Севастьянової Олени Вікторівни на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 серпня 2021 року про забезпечення позову , постановлену під головуванням судді Мерзлого Л.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_1 про визнання рішення про передачу земельної ділянки у власність та договору купівлі- продажу земельної ділянки недійсними,-
26 липня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_1 про визнання рішення про передачу земельної ділянки у власність та договору купівлі- продажу земельної ділянки недійсними.
В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що їй на праві власності належить 42/100 частини будинку АДРЕСА_1 , які вона успадкувала після смерті бабусі ОСОБА_3 . Власниками іншої частини будинку є ОСОБА_4 , якому належить 23/100 частини будинку та ОСОБА_5 якій належить 35/100 частин будинку.
Зазначає, що кожному із співвласників будинку були виділені окремі земельні ділянки. У користуванні її бабусі ОСОБА_3 знаходилась земельна ділянка площею 0,1129 га кадастровий номер 3210900000:01:114:0145, на якій розміщена виділена їй рішенням суду частина будинку з господарськими будівлями і спорудами. Під час оформлення спадщини їй стало відомо, що із земельної ділянки площею 0,1129 га кадастровий номер 3210900000:01:114:0145 вилучена та передана у власність іншій особі частина земельної ділянки площею 0,04 га з присвоєнням окремого кадастрового номера та іншої адреси.
Вказує на те, що власником земельної ділянки площею 0,04 га кадастровий номер 3210900000:01:014:0230 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 , яка набула право власності на зазначену ділянку на підставі договору купівлі- продажу від 06.03.2020 року. Відомості про особу, якій Ірпінською міською радою був наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,04 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 у неї відсутні. Для з'ясування даної інформації її адвокатом було зроблено запит до Ірпінської міської ради. Згідно повідомлення Ірпінської міської ради таке рішення радою не приймалось. Вважає, що спірна земельна ділянка була незаконно приватизована та в подальшому відчужена на підставі договору купівлі-продажу на користь відповідачки ОСОБА_1 , що призвело до зменшення розміру земельної ділянки, яка знаходиться її користуванні та порушення її права.
З огляду на зазначене, просила:
визнати недійсним рішення Ірпінської міської ради Київської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,04 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 та рішення Ірпінської міської ради Київської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,04 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,04 кадастровий номер 3210900000:01:014:0230 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , укладений ОСОБА_1 06.03.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Лагодою О.С.
30 липня 2021 року позивачка звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з заявою про забезпечення позову. Просила накласти арешт на земельну ділянку площею 0,04 га кадастровий номер 3210900000:01:014:0230 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 , до вирішення даної справи по суті.
В обґрунтування вимог заяви зазначала, що їй стало відомо про намір ОСОБА_1 здійснити відчуження спірної земельної ділянки, про що свідчить оголошення про продаж земельної ділянки площею 0,04 га кадастровий номер 3210900000:01:014:0230 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .
Вважає, що існує ймовірність того, що після відчуження відповідачкою земельної ділянки відбудеться перереєстрація права власності на інших осіб, що в подальшому призведе до значних затрат часу та коштів для відновлення становища.
Зазначає, що вимоги заяви про забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та такий спосіб забезпечення позову, як накладання арешту на земельну ділянку не заподіє збитків відповідачу.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03 серпня 2021 року заяву представника ОСОБА_2 адвоката Шевченко Наталії Вікторівни про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,04 га кадастровий номер 3210900000:01:114:0230 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 , до вирішення даної справи по суті.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 18 серпня 2021 року представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Севастьянова Олена Вікторівна подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 серпня 2021 року скасувати.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням вимог процесуального права.
Зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому.
Вказує на те, що накладаючи арешт на нерухоме майно відповідачки ОСОБА_1 , суд першої інстанції не з'ясував, яке саме майно належить на праві власності відповідачці, яка його орієнтовна вартість, чи є співмірними заходи забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Зазначає, що відповідно до роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості власника майна, що перебуває у спільній частковій власності, користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Звертає увагу, що, накладаючи арешт на земельну ділянку, суд першої інстанції не врахував не тільки інтереси відповідачки ОСОБА_1 , а й інтереси її чоловіка ОСОБА_6 , так як спірна земельна ділянка була придбана ними під час шлюбу.
На думку апелянта, судом першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення позову було враховано виключно інтереси позивача, а інтереси інших осіб співвласників майна не враховано взагалі.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суд не надійшло.
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Севастьянова Олена Вікторівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Позивачка ОСОБА_2 та представник відповідача Ірпінської міської ради Київської області в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи судом повідомлялись, причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідачки, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову способом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,04 га, кадастровий номер 3210900000:01:014:0230 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 , до вирішення даної справи по суті, представник позивачки адвокат Шевченко Наталія Вікторівна посилалась на те, що вказана земельна ділянка на даний час належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1 , право власності відповідачки на дану квартиру позивачкою оскаржується у даній справі. Вважає, що є ризик того, що відповідачка може відчужити вказану квартиру третім особам під час розгляду справи, до вирішення спору по суті. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову позбавить позивачку можливості ефективного захисту своїх прав та інтересів та призведе до утруднення чи неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову та, накладаючи арешт на земельну ділянку площею 0,04 га кадастровий номер 3210900000:01:114:0230 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 , до вирішення даної справи по суті, суд першої інстанції посилався на те, що предметом спору у даній справі є вказана земельна ділянка, а тому такий спосіб забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, накладення арешту на спірну земельну ділянку не позбавляє відповідачку можливості користуватись вказаним майном, обмежує лише її право розпорядження даним майном до вирішення спору по суті.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він грунтується на вимогах процесуального закону, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, ОСОБА_1 про визнання рішення про передачу земельної ділянки у власність та договору купівлі- продажу земельної ділянки недійсними.
Отже, предметом спору у даній справі є земельна ділянка площею 0,04 га кадастровий номер 3210900000:01:114:0230 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на земельну ділянку площею 0,04 га кадастровий номер 3210900000:01:114:0230 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_7 06.03.2020 року на підставі договору-купівлі продажу від 06.03.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Лагода О.С.
Право власності відповідачки ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку оспорюється позивачкою у даній справі, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду у даній справі і суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на дану земельну ділянку.
Також судом при задоволенні заяви про забезпечення позову способом накладення арешту на спірну земельну ділянку в повній мірі враховано принцип співмірності забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Доводи апеляційної скарги про те, що, постановлюючи вказану ухвалу, суд першої інстанції не навів обгрунтування існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову та не зазначив в оскаржуваній ухвалі, чим він керувався, визначаючи співмірність застосованого виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, колегія суддів відхиляє, так як суд першої інстанції погодився з доводами заяви про те, що невжиття вказаного виду забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження спірної земельної ділянки власником, яким є відповідачка, до вирішення спору по суті . З урахуванням того, що предметом спору у даній справі є спірна земельна ділянка , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо співмірності такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на вказану земельну ділянку, заявленим позовним вимогам.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необгрунтованою, оскільки суд першої інстанції надав належну правову оцінку доводам заяви з урахування предмету спору та наданих до заяви доказів, вірно застосував норми процесуального права та постановив законну та обгрунтовану ухвалу.
Доводи апеляційної скарги про те, що накладаючи арешт на спірну земельну ділянку, суд не з'ясував, яка саме земельна ділянка належить на праві власності відповідачці, яка її орієнтовна вартість, колегія суддів відхиляє, так як характеристики спірної земельної ділянки зазначені у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витяг з якого був досліджений судом. При накладенні арешту на земельну ділянку в порядку забезпечення позовних вимог у даній справі у суду першої інстанції не було необхідності у визначення вартості цієї земельної ділянки.
Колегія суддів відхиляє також доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на спірну квартиру порушує права і відповідачки і її чоловіка ОСОБА_6 , який є співвласником цього майна, як придбаного в період шлюбу, з огляду на те, що вказаний вид забезпечення є тимчасовим, не перешкоджає власнику користуватись своїм майном, а лише обмежує його право розпорядження цим майном до вирішення спору по суті.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 03 серпня 2021 року про забезпечення позову постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Севастьянової Олени Вікторівни.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Севастьянової Олени Вікторівни залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 03 серпня 2021 року про забезпечення позову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2021 року.
Головуючий: Судді: