1[1]
Іменем України
29 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, матеріали судового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року,
за участю сторін провадження:
особи, яка подала скаргу - ОСОБА_5 ,
Ухвалою від 10 серпня 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_6 відмовила у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність керівника Слідчого управління Державного бюро розслідувань, що полягає у невнесенні відомостей за заявою від 16.07.2021 № 4429/16 про вчинення злочину до ЄРДР.
Своє рішення про відмову у задоволенні скарги слідчий суддя обґрунтувала тим, що заява ОСОБА_5 про кримінальне правопорушення не містить достатніх та конкретних даних, які б вказували на наявність у діях судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 ознак, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, а фактично зводиться до незгоди із прийнятим суддею рішенням при розгляді справи, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_6 від 10.08.2021 року у судовій справі № 761/27316/21 та зобов'язати Шевченківський районний суд м. Києва розглянути скаргу за вих. № 4456/23 від 23.07.2021 року на бездіяльність керівника СУ ДБР в порядку, визначеному ст.ст. 306-307 КПК України.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянт зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною та не обґрунтованою, винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи викладених в скарзі.
Зокрема, апелянт вказує на те, що з висновками слідчого судді, не згодний, оскільки не досліджено фактичних обставин викладених в його скарзі, вважає, що за поданою заявою уповноважена особа СУ ДБР, повинна була внести відомості про вказані в його заяві кримінальні правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, оскільки в поданій заяві за вих. № 4429/16 про вчинення кримінального правопорушення суддею ОСОБА_7 , ним були викладені всі елементи складу вчиненого кримінальних правопорушень.
Як вважає апелянт, розгляд його скарги, слідчим суддею здійснювався поверхово, на власних припущеннях, оскільки не витребовувались і не досліджувались матеріали звернення ОСОБА_5 до керівника СУ ДБР, не викликались в судове засідання учасники судового розгляду, що свідчить про порушення норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, на думку апелянта, оскаржувана ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва є незаконною та такою, що позбавляє його конституційного права на доступ до правосуддя та конституційного права на судовий захист.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_5 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали судового провадження за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність керівника СУ ДБР, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання його заяви про кримінальне правопорушення від 16.07.2021 року за вих. № 4429/16; проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, у відповідності до положень, закріплених у ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні прямо передбачена можливість оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020, положення ч. 3 ст. 307 цього Кодексу щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України встановлено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного встановлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей гадати заявнику витяг з ЄРДР.
Відповідно до вимог п. 2 глави 1 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять у собі достатні фактичні дані про обставини, що можуть об'єктивно свідчити про вчинене кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена законом України про кримінальну відповідальність. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть визнаватися такими, що підлягають обов'язковому внесенню до ЄРДР.
Такий висновок узгоджується з положеннями, закріпленими у ст. 2 КПК України, в якій зазначається про те, що завданнями кримінального провадження є не лише захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а й забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Крім того, приймаючи до уваги, що в заяві про вчинене кримінальне правопорушення від 16.07.2021 року за вих. № 4429/16, з якою ОСОБА_5 звернувся до повноважного керівника Управління ДБР, йшлося зокрема про кримінальні правопорушення, вчинені під час здійснення правосуддя слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 , колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Незважаючи на те, що норми кримінального процесуального закону не містять будь-якого особливого порядку щодо внесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР щодо суддів, це не означає, що будь-яка заява про вчинення суддею кримінального правопорушення під час здійснення правосуддя підлягає внесенню до ЄРДР, тим більше з урахуванням того, що ст. 375 КК України, яка передбачала відповідальність за постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р/2020 від 11.06.2020, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Водночас, ч. 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканості суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на час обіймання ними посади судді.
На забезпеченні відповідних гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та в низці інших міжнародних документів, у тому числі «Основні принципи незалежності судових органів», які були ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 р. та 40/146 від 13 грудня 1985 р., неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.
Зокрема, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 Конституційний Суд України констатував, що «недоторканність суддів -один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення -забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом».
Як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 10 своєї постанови № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», відповідно до ч. 5 ст. 124 Конститу судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим законом порядком у справі не допускається.
Голови судів та інші судді, які обіймають адміністративні посади в судах, органи суддівського самоврядування, кваліфікаційні комісії, Вища рада юстиції (Вища рада правосуддя), органи та посадові особи законодавчої та виконавчої влади не мають повноважень перевіряти правовий зміст судових рішень.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд України в постанові від 15.04.2008 у справі № 21-319во07 зазначив: «Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися, за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду».
З урахуванням вищенаведеного, намагання вплинути на суддю або притягнути його до кримінальної відповідальності за прийняття незаконного, на думку особи, судового рішення, шляхом подання заяви або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення під час розгляду конкретної судової справи, зокрема скарги, поданої в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України, може свідчити як про протиправне втручання у здійснення правосуддя, так і про посягання на процесуальну незалежність судді, що прямо заборонено, відповідно до вимог ст.ст. 126 та 129 Конституції України.
Не вдаючись у правову оцінку змісту заяви ОСОБА_5 про вчинене кримінальне правопорушення від 16.07.2021 року за вих. № 4429/16, колегія суддів звертає увагу лише на те, що, як дослівно зазначено у вказаній заяві:
«…09.04.2021 року, слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 за результатами розгляду моєї скарги за вих. № 4332/02 від 02.04.2021 року винесла ухвалу у судовій справі № 760/8177/21, якою відмовила мені у її задоволенні, що порушило норми матеріального в процесуального права.
Своє рішення слідчий суддя ОСОБА_7 обґрунтувала лише тим, що не вбачає в діях судді ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, що суперечить вимогам ст. 26 КПК України, яка не дозволяла судді ОСОБА_7 розглядати по суті мою заяву за вих. № 4306/29 від 29.03.2021 року про вчинення кримінального правопорушення. Поза тим, у моїй заяві про вчинене кримінальне правопорушення насправді містилися необхідні дані про вчинення злочину. Крім цього, суддя ОСОБА_7 в своїй ухвалі посилається лише на судову практику, що не являється нормами прямого права, а відтак не надають судді підстав опиратися на них при винесенні свого судового рішення.
Відповідно, дане судове рішення слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 було винесене з порушенням норм КПК України, висновків ВССУ і ЄСПЛ, а також Конституції України. Слідча суддя ОСОБА_7 не витребовувала і не досліджувала матеріали мого особистого звернення до ГПД НАБУ. За таких обставин суддя приймала рішення виключно не з підстав, наявних у провадженні належних та припустимих доказів, а керувалася лише власними припущеннями, що є неприпустимим.».
Посилаючись на ці та інші, наведені у відповідній заяві порушення, які слідчий суддя ОСОБА_7 допустила під час розгляду судової справи № 760/8177/21, а також на положення наказу ГПУ за № 298 від 30.06.2020 року та Узагальнення ВССУ про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування (лист від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17), ОСОБА_5 робить висновок про те, вище написане дає підстави вважати, що ОСОБА_7 вчинила умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 256, ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 111, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27 КК України, відомості про що підлягають невідкладному внесенню до ЄРДР та є підставою для початку проведення досудового розслідування.
Між тим, як зазначалось вище, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим законом порядком у справі не допускається.
За таких обставин, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність керівника Слідчого управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після отримання його заяви про кримінальне правопорушення від 16.07.2021 № 4429/16, слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_6 дійшла обґрунтованого висновку про те, що заява ОСОБА_5 про кримінальне правопорушення не містить достатніх та конкретних даних, які б вказували на наявність у діях судді Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_7 ознак, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, а фактично зводяться до незгоди із прийнятим суддею рішенням.
У зв'язку з цим, доводи наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_5 , у тому числі про те, що бездіяльність, пов'язана із невнесенням відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після отримання його заяви про кримінальне правопорушення від 16.07.2021 № 4429/16, а також дії пов'язані з її направленням із ДБР до ТУ ДБР, розташоване у м. Києві, вчинялись не уповноваженою на те особою, не можуть бути визнані обґрунтованими та служити підставами для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення вимог апеляційної скарги.
З огляду на вищенаведене, за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 , колегія суддів вважає необхідним прийняти рішення, яким вказану скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого суддіШевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність керівника Слідчого управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після отримання його заяви про кримінальне правопорушення від 16.07.2021 № 4429/16, - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого суддіШевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність керівника Слідчого управління Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, після отримання його заяви про кримінальне правопорушення від 16.07.2021 № 4429/16, - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 761/27316/21
Номер провадження : 11-сс/824/5537/2021
Категорія ч. 2 ст. 309 КПК України
Слідчий суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_6
Доповідач - суддя ОСОБА_1