ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2021 року м. Київ № 640/7604/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
з позовомОСОБА_1
доДепартаменту патрульної поліції
прозобов'язання вчинити певні дії
01.04.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач або Департамент), в якому просить суд:
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 04.07.2015 по 30.04.2018;
- зобов'язати Департамент нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість заробітної плати по індексації грошового забезпечення за період з 17.11.2015 по 30.10.2017.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначає, що проходить службу в рядах Національної поліції України з 04.07.2015 по теперішній час на посаді інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві; в період проходження служби з 04.07.2015 по 30.04.2018 позивач відпрацював нічні зміни; однак, доплата заробітної плати за службу в нічний час за нічні зміни не виплачувалася, що є порушенням Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання; поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати заробітної плати за службу у нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення (заробітної плати) за поточний місяць, проте відповідних нарахувань відповідачем не було проведено; відповідно до п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260 позивачу повинна бути виплачена відповідачем доплата заробітної плати за службу в нічний час за вказаний період: 2500 грн. (посадовий оклад) поділити на 160 (тривалість робочого часу за місяць при 40 годинному робочому тижні) * 35% (доплата за службу в нічний час) = 5,46 грн. (доплата за годину служби в нічний час) * 8 год (тривалість нічної зміни) = 43,68 грн. (доплата за службу в нічний час за зміну) * (кількість змін).
Щодо стягнення заборгованості по індексації грошового забезпечення заробітної плати за період з 17.11.2015 по 30.10.2017, позивач посилається на ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», а також Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (в період з 04.07.2015 р. по 31.12.2015 р.) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка; з 01.01.2016 в дану норму внесено зміни і визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка; постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 затверджено «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» та до вказаної постанови внесено зміни постановою КМУ від 18.10.2017 № 782 й включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Позивач акцентує увагу, що згідно інформації, яка розміщена на офіційному веб - сайті Держстату України у вересні 2015 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 101 відсотка та складала 102.3 відсотка та у квітні 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка; індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці; проведення ж індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи; разом з тим, відповідач не здійснив вказаний перерахунок та не виплатив позивачу індексації грошового забезпечення за вищевказаний період, чим порушив вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078.
13.04.2020 позивач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва заяву про зміну предмету позову, у якій виклав вимоги про: стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 заборгованості заробітної плати у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 04.07.2015 по 30.04.2018; стягнення з Департаменту на користь ОСОБА_1 заборгованості заробітної плати по індексації грошового забезпечення за період з 17.11.2015 по 30.10.2017.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
16.04.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/7604/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання, а також витребувано у Департаменту довідку розстановки сил та засобів ОСОБА_1 враховуючи лікарняні та вихідні дні за період 04.07.2015 по 30.04.2018; довідку граничних розмірів заробітної плати ОСОБА_1 на посаді інспектора Управління патрульної поліції міста Києва за період 04.07.2015 по 30.04.2018; довідку про доплату ОСОБА_1 за нічні зміни за спірний період; довідку щодо проведеної індексації грошового забезпечення за оскаржуваний період.
26.06.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до п. 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом МВС України № 260 від 06.04.2016, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання; до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення; грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення; відповідач посилається на те, що відповідно до кошторису ДПП було прийнято окремі накази (№ 134 від 18.02.2016, № 715 від 16.02.2018), якими були затверджені граничні розміри грошового забезпечення працівників згідно з займаними посадами, які включають в себе всі складові та види грошового забезпечення поліцейських та схеми посадових окладів установлених постановою КМУ № 988, які були виплачені позивачу; разом з тим, відповідність вищезазначеним наказам ДПП сум виплат грошового забезпечення, які отримував позивач підтверджується копіями розрахункових листів; отже, виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась у відповідності до вимог чинного законодавства в межах номенклатури посад та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат встановлених відповідним наказом керівника.
Щодо індексації грошового забезпечення позивача відповідач зауважує, що постановою КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення; до вказаної постанови внесено зміни постановою КМУ від 18.10.2017 № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення; отже, індексація грошового забезпечення поліцейських здійснюється після 18.10.2017 в порядок і спосіб визначений Порядком № 1078; хоч позивач і посилається на п. 11 Розділу І Порядку № 260, в якому зазначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право; разом з тим, п. 11 Розділу І Порядку № 260 трактується таким чином: « 11. Грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення, виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання»; на думку відповідача, суд при розгляді даної справи повинен врахувати саме вищезазначені положення Порядку № 260, так як вони можуть вплинути на всебічне і повне з'ясування судом всіх фактичних обставин справи, об'єктивно оцінити докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті; з вищенаведених норм вбачається, що Департамент позбавлений можливості нараховувати позивачу грошове забезпечення більшим ніж за три роки, що передували його зверненню, в тому числі з позовом до суду; відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Також, відповідачем на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2020 було надано до суду DVD-R диск з файлами розстановки сил та засобів роти управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції з 2015 року по 2018 рік включно, підписаних ЕЦП за допомогою порталу онлайн сервісу державних послуг «Дія».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходить службу в Національній поліції Укаїни та з 21.08.2017 перебуває на посаді інспектора роти № 4 батальйону № 1 полку 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції відповідно до копії довідки № 2715/41/11/6/02-2020 від 22.01.2020 виданої відповідачем.
Разом з тим, позивач вказує на проходження служби з 04.07.2015 по 30.04.2018 на посаді інспектора управління патрульної поліції у місті Києві та за вказаний період останнім було відпрацьовано нічні зміни, однак заробітна плата за службу в нічний час за нічні зміни не виплачувалася, а також з 17.11.2015 по 30.10.2017 останньому не було виплачено індексації грошового забезпечення заробітної плати, що і стало підставою для звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Щодо позовних вимог в частині стягнення доплати за службу в нічний час суд зазначає таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України «Про Національну поліцію».
За змістом положень ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» до гарантій професійної діяльності поліцейського віднесено право поліцейського на своєчасне і в повному обсязі отримання грошового забезпечення та інших компенсаційних виплат відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - постанова № 988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 п. 5 постанови № 988 встановлено виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Водночас, критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, визначаються Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з п. 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Відповідно до п. 11 розділу ІІ Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.
Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що поліцейські, які несуть службу в нічний час з 22.00 до 06.00 години, мають право на доплату в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. При цьому час, відведений для відпочинку і харчування не включається в службовий час з 22.00 до 06.00 години.
Як вже зазначалося вище, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2020 витребувано у відповідача довідку розстановки сил та засобів ОСОБА_1 враховуючи лікарняні та вихідні дні за період 04.07.2015 по 30.04.2018 та довідку про доплату ОСОБА_1 за нічні зміни за спірний період.
Проте, відповідачем зазначених довідок не надано, а з DVD-R диску з файлами розстановки сил та засобів роти управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції з 2015 року по 2018 рік включно не вбачається можливим встановити загальну кількість відпрацьованих позивачем нічних змін, зокрема, і годин.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Суд зазначає, що довідкою від 22.01.2020 № 2715/41/11/6/02-2020 підтвержується той факт, що ОСОБА_1 з 21.08.2017 перебуває на посаді інспектора роти № 4 батальйону № 1 полку № 1 управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.
Файлами, які розміщені на DVD-R диску, підтверджується, що ОСОБА_1 ніс службу у нічний час, але точну кількість годин нічної служби без уравання часу на відпочинок та харчування встановити неможливо.
Крім того, згідно наданих відповідачем копій розрахункових листів в період з листопада 2015 року по грудень 2016 року, з січня 2017 року по грудень 2017 року, а також з січня 2018 року по квітень 2018 року взагалі не вбачається, що позивачу було виплачено доплату за службу в нічний час за вищезазначені періоди.
Враховуючи той факт, що у суду не виникає сумніву у тому, що ОСОБА_1 ніс службу у нічний час, то наявні правові підстави для виплати на користь ОСОБА_1 заборговності по грошовому забезпеченню, яка склалась у зв'язку з невиплатою доплати за службу у нічний час.
При цьому, доводи відповідача про те, що позивачу виплачувалося грошове забезпечення в межах граничних розмірів останнього, визначених наказами Департаменту патрульної поліції, а тому підстави для нарахування доплати за службу в нічний час відсутні, є безпідставними, оскільки відповідно до зазначених вище приписів постанови № 988 та Порядку № 260 доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час є імперативним і ця доплата не може обмежуватися чи взагалі скасовуватися наказами відповідача.
Також суд звертає увагу і на те, що суд не наділений повноваженнями щодо здійснення обрахунку доплати за службу у нічний час, а повинен лише перевірити законність виплати, нарахування грошового забезпечення позивача, в т.ч. і вказаної надбавки.
Під час дослідження матеріалів справи судом встановлено, що позивач має право на доплату за службу в нічний час як таку, проте розрахунок точного її розміру не є повноваженням суду. Натомість здійснити перевірку розрахунку неможливо, оскільки: 1) позивачем такий розрахунок не надано; 2) відповідачем не надано документів, з яких можна встановити точну кількість годин роботи у нічний час без урахування часу для відпочинку та харчування.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Керуючись ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України та обираючи ефективний спосіб захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплати ОСОБА_1 заборгованість по доплаті за службу в нічний час у період з 04.07.2015 по 30.04.2018 у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з 17.11.2015 р. по 30.10.2017, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Вказана норма Закону є чинною з моменту прийняття Закону України «Про Національну поліцію», а саме з 07.11.2015.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, є Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
За приписами ч. ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», у редакції від 28.12.2014, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
В подальшому до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було внесено зміни та викладено її у наступній редакції: «Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка».
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Таким чином, проаналізувавши зазначені норми, суд дійшов висновку, що обчислення індексу споживчих цін відбувається у наступному місяці, що слідує за місяцем, у якому величина індексу таких цін перевищила поріг індексації в розмірі 101 відсоток, а з 01.01.2016 - 103 відсотки. Тобто, обчислення індексації здійснюється у разі перевищення порогу індексації в розмірі 101/103 відсотки.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширення на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Зважаючи на викладене, суд відхиляє посилання представника відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України № 782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Отже, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення поліцейських, мають місце підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Відтак, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації - у спірному випадку спочатку 101 відсотка, а з 01.01.2016 - 103 відсотки.
Суд акцентує увагу і на тому, що за приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Суд підкреслує, що відповідно до п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення місяця підвищення (базового місяця) у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та нарахування відповідних сум індексації грошового забезпечення належить до повноважень відповідача.
Таким чином, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 (адміністративне провадження № К/9901/12396/20).
Оскільки у матеріалах справи відсутні розрахунки індексації грошового забезпечення позивача, а до повноважень суду не відснесено повноваження щодо обрахунку індексації, то, керуючись ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України та обираючи ефективний спосіб захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплати ОСОБА_1 нарахувати та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 17.11.2015 по 30.10.2017.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
При вирішенні цієї справи суд бере до уваги і висновки Європейського суду з прав людини, які викладені у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00). В зазначених висновках Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74) зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. п. 1, 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та, беручи до уваги той факт, що позивач звільнений від сплати судового збору, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Департамент патрульної поліції (адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код 40108646) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість по доплаті за службу в нічний час у період з 04.07.2015 по 30.04.2018 у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
3. Зобов'язати Департамент патрульної поліції (адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код 40108646) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 17.11.2015 по 30.10.2017.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Пащенко К.С.