ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2021 року м. Київ № 640/28448/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у м. Києві
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
16.11.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01.01.2018 при перерахунку пенсії ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років з 80% до 70% сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% від сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.01.2018;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки № 21/3/2-9/878-1222 від 16.09.2020 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, виданої Фінансово-економічним Управлінням Служби безпеки України 21.09.2020, та зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05.03.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийняти рішення щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі довідки № 21/3/2-9/878-1222 від 16.09.2020 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, виданої Фінансово-економічним Управлінням Служби безпеки України 21.09.2020, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, виплаченого станом на 05.03.2019 у розмірі 80% грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум пенсії, однією сумою.
Позивач також просив суд встановити контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати до суду звіт про його виконання.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що починаючи з 04.09.2013 останній перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, і відповідно до протоколу нарахування пенсії за пенсійною справою № 2602021148 від 04.09.2013 основний розмір пенсії позивача складав 80% грошового забезпечення, однак як вбачається з протоколу перерахунку пенсії за пенсійною справою № 260202114, починаючи з 01.01.2018 позивач отримував 70% грошового забезпечення, тобто, при перерахунку позивачу пенсії в 2018 році її розмір було протиправно зменшено.
Додатково позивач зазначає і щодо протиправності поетапності, оскільки станом на 01.01.2018 розмір його пенсії визначено як 11 482,53 грн., проте фактично виплачувалося тільки 9 950,86 грн. (50% від підвищення пенсії, а не 100%).
Позивач вважає протиправною і відмову ГУ ПФУ у м. Києві, викладену у листі від 30.10.2020 № 2600-0310-8/154042, про перерахунок пенсії на підставі довідки від 16.09.2020 № 21/3/2-9/878-1222, оскільки функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій покладаються на державний орган, з якого особи були звільнені зі служби; з 05.03.2019 виникли підстави для перерахунку пенсій у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду у справі 826/3858/18; оскільки позивачу було видано довідку від 16.09.2020 № 21/3/2-9/878-1222, то ГУ ПФУ в м. Києві повинне було здійснити перерахунок пенсії за цією довідкою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.
30.11.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/28448/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
08.02.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки на час призначення пенсії позивачу її розмір у відсотковому співвідношенні склав 80% відповідних сум грошового забезпечення; перерахунок було проведено з 01.01.2018 відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 № 103; на час здійснення перерахунку пенсії позивача діяла вже інша редакція Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно якої максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті не повинен перевищувати з 70% відповідних сум грошового забезпечення; отже, відповідач з урахуванням положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції Закону від 13.03.2018 перерахував з 01.01.2018 позивачу пенсію виходячи із розрахунку вже 70% грошового забезпечення; відтак розмір пенсії позивача відповідає вимогам законодавства України.
Щодо поетапності відповідач зазначив, що діяв у відповідності до чинних на момент таких виплат нормативно-правових актів.
Щодо здійснення перерахунку з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, то відповідач підкреслив, що постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 не передбачено врахування додаткових видів грошового забезпечення для обрахунку пенсії.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 04.09.2013.
Основний розмір пенсії при призначенні був обчислений в розмірі 80% від грошового забезпечення.
При перерахунку пенсії ОСОБА_1 було зменшено максимальний основний розмір пенсії з 80% до 70% суми грошового забезпечення, а виплата підвищень до пенсії здійснювалась з 2018 року поетапно.
01.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ у м. Києві із заявою вх. № 38180/8 щодо проведення перерахунку пенсії згідно довідки про розмір грошового забезпечення, виданої уповноваженим органом СБУ на підставі рішення Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19.
Листом 2600-0310-8/154042 від 30.10.2020 ГУ ПФУ у м. Києві довідка про розмір грошового забезпечення від 16.09.2020 № 21/3/2-9/878-1222 повернута без виконання, оскільки умови проведення перерахунку пенсії визначені постановою КМУ від 21.02.2018 № 103; після визнання нечинними пунктів 1,2 постанови КМУ від 21.02.2018 Урядом України не приймались акти, які визначають механізм перерахунку пенсій відповідних категорій військовослужбовців.
Не погоджуючись із зазначеним підходом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до перерахунку пенсії, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повноваження щодо призначення та виплати пенсій покладено на Пенсійний фонд України.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві є уповноваженим органом щодо здійснення перерахунку пенсій особам, які отримують пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, що була чинною на момент призначення пенсії позивачу, - 04.09.2013) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, що була чинною на момент призначення пенсії позивачу, - 04.09.2013) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності 01.04.2014, внесено зміни у ч. 2 ст. 13 Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з якими максимальний розмір пенсії змінено із 80 процентів на 70 процентів.
Отже, оскільки Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» набрав чинності 01.04.2014, то всі обмеження максимального розміру пенсії на рівні 70 процентів застосовуються до пенсій, які призначаються після набрання цими змінами чинності. До пенсій, призначених до набрання чинності цими змінами, застосовуються приписи щодо розмірів, які були чинні на момент призначення таких пенсій.
Зміна ж розміру пенсії позивача з 80 відсотків до 70 відсотків відбулась вже після призначення пенсії позивачу.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції на момент перерахунку пенсії позивача) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Беручи до уваги вищезазначене, суд зазначає, що ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовується при призначенні пенсій, натомість перерахунок пенсій врегульовано ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 визначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що вони стосуються людини і громадянина (фізичної особи). Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч. 3 ст. 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Внесення змін до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% відповідно грошового забезпечення стосується порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верхового Суду від 09.04.2020 у справі № 640/19928/18 (адміністративне провадження № К/9901/25429/19), від 02.07.2020 у справі № 280/1931/19 (адміністративне провадження № К/9901/31195/19), від 31.01.2018 у справі № 523/4930/15-а, від 27.02.2018 у справі № 642/3284/17, від 03.04.2018 у справі № 175/1665/17 (провадження № К/9901/9550/18), від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17), від 19.06.2018 у справі № 583/2264/17, від 02.04.2019 у справі № 727/6493/17 та у постанові Верховного Суду України від 08.07.2015 у справі № 732/48/15, від 04.02.2019 № 240/5401/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/58/18).
Верховний Суд у своїй постанові від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/58/18) зазначив, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 16.10.2019 у справі № 240/5401/18 (провадження № 11-198заі19) теж висловила свою позицію, з якої вбачається, що такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як і під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Суд наголошує, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років із застосуванням норми права у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії за вислугою років, а внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Саме тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 80% до 70% грошового забезпечення підлягають задоволенню.
Позовна вимога зобов'язального характеру щодо перерахунку та виплати пенсії позивача у розмірі 80% грошового забезпечення є похідною, а тому також підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про поетапність пенсійних виплат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 встановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Разом з цим, рішенням Окружного адміністративного міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, зокрема визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45.
Постановою Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 (адміністративне провадження № К/9901/10882/19) рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 залишено без змін.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 набрало законної сили 05.03.2019.
Таким чином, пункти 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 як частини нормативно-правового акта відповідно до статей 255, 265, 325 Кодексу адміністративного судочинства України втратили чинність з 05.03.2019.
До вказаної дати ці норми права правомірно застосовувались суб'єктом владних повноважень.
Оскільки спірні правовідносини склалися з приводу виплат за пенсією з 01.01.2018, то до дати втрати чинності пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 - 05.03.2019, мають вирішуватись на підставі законодавства, яке діяло на той час.
Саме такий правовий висновок з приводу дії у часі та наслідків втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України № 103 викладений у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 2040/6740/18 (адміністративне провадження № К/9901/14857/19).
Натомість, відповідач, виплачуючи з 05.03.2019 перераховану пенсію позивача у розмірі 75% суми підвищення, діяв протиправно, оскільки у судовому порядку було визнано протиправним та нечинним п. 2 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у його постанові від 13.04.2021 у справі № 560/2720/19 (адміністративне провадження № К/9901/2388/20).
У рішенні № 3-рп від 25.01.2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розмір соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Підсумовуючи вищевикладене, суд принагідно зазначає, що оскільки поетапність виплат скасована з 05.03.2019 (з дня набрання чинності судовим рішенням про скасування п. 2 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103), то з 05.03.2019 позивач має право отримувати пенсію у 100%-вому розмірі.
Разом з цим, 04.09.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», згідно якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.03.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови № 704, здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.
Вказана постанова № 804 від 14.08.2019 зберігала свою чинність до закінчення 2019 року (рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 у справі № 640/19133/19 постанову № 804 від 14.08.2019 було скасовано; постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 у справі № 640/19133/19 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва залишено без змін).
Вказана постанова КМУ від 14.08.2019 № 804 була чинною з 04.09.2019, тому підлягає обов'язковому застосуванню з 04.09.2019 до закінчення 2019 року.
При цьому, з 01.01.2020 відсутні обмеження щодо поетапності виплати підвищення перерахованих пенсій, особам яким пенсія призначена згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у його постанові від 13.04.2021 у справі № 560/2720/19 (адміністративне провадження № К/9901/2388/20).
Отже, щодо проміжку часу після 04.09.2019, то дії відповідача з приводу виплати пенсії позивача у розмірі 75% суми підвищення відповідають приписам постанови № 103 та постанови № 804.
З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо зобов'язання ГУ ПФУ у м. Києві виплачувати 100% суми підвищення пенсії підлягають задоволенню за період з 05.03.2019 по 03.09.2019.
Щодо не перерахування пенсії ОСОБА_1 у відповідності до довідки № 21/3/2-9/878-1222 від 16.09.2020, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 18 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45).
Відповідно до п. 1 Порядку № 45, у редакції, що діяла з 01.01.2016, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до п. 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, у редакції, що діяла з 01.01.2016, для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів: посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання «заслужений» чи «народний», службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок; інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію; щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об'єктах «С», у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром «Байконур», якщо такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення із служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 р. для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства.
Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.
Згідно з п. 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, для перерахунку пенсії уповноважені органи мали готувати довідки про розмір грошового забезпечення кожної відповідної особи за формою згідно із додатком 2. Такі довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
В подальшому, 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою було внесено зміни, зокрема до п. 1 Порядку № 45, який викладено у новій редакції, а саме: «Пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України».
Також було викладено в іншій редакції і п. 5 Порядку № 45, відповідно до абз. першого якого під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 було вирішено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
При цьому у Додатку 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), а також премії.
Разом з цим, як вже зазначалося вище, рішенням Окружного адміністративного міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, зокрема визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У постанові від 05.03.2019 у справі № 826/3858/18 Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що п. п. 1, 2 Постанови № 103 та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку № 45 щодо складових грошового забезпечення для перерахунку пенсій, звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, оскільки скасовують надбавки, доплати, підвищення і премії, які отримував військовий пенсіонер під час служби, та які враховувались при попередніх перерахунках пенсій.
Постановою Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 (адміністративне провадження № К/9901/10882/19) рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 залишено без змін.
Таким чином, оскільки зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, зокрема, до додатку 2 до Порядку № 45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, та до п. 5 Порядку № 45 були визнані у судовому порядку нечинними, відтак з 05.03.2019 - тобто, дня набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, діє редакція додатку 2 до Порядку № 45 та редакція пункту 5 цього Порядку, яка діяла до зазначених змін.
Водночас алгоритм дій, який повинні вчинити в даному випадку ГУ ПФУ у м. Києві та органи уповноважені видавати довідки у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 не змінився.
При цьому суд зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок, затверджений постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до п. 23 Порядку № 3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону.
Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Відповідно до п. 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5).
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 553/3619/16-а (адміністративне провадження № К/9901/29727/18), від 15.07.2020 у справі № 520/3360/19, (адміністративне провадження № К/9901/26527/19), від 03.12.2020 у справі № 620/2007/19 (адміністративне провадження № К/9901/36427/19), від 01.04.2021 у справі № 120/1394/19-а (адміністративне провадження № К/9901/29810/19).
Суд звертає увагу, що 30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, та якою було затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, розміри додаткових видів грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Цією ж постановою від 30.08.2017 № 704 Уряд скасував свою попередню постанову від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відтак, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктами 1, 2 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати: посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами, згідно з додатками 1 - 11 за аналогічними посадами; посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені цією постановою, на 1 - 5 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника; надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, а також здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 постановлено виплачувати 1) надбавку за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 16; 2) доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу; 3) доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу; 4) надбавку за спортивні звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які мають спортивне звання «заслужений тренер», «заслужений майстер спорту», «майстер спорту міжнародного класу», в розмірі 10 відсотків посадового окладу, «майстер спорту» - 5 відсотків посадового окладу; 5) надбавку за почесні звання України, СРСР, союзних республік СРСР військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які мають почесні звання «заслужений» або «народний», в розмірі відповідно 10 і 15 відсотків посадового окладу; 6) надбавку за виконання функцій державного експерта з питань таємниць та надбавку за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу - у розмірах та порядку, визначених законодавством; 7) грошову допомогу військовослужбовцям строкової військової служби, звільненим з військової служби, в розмірі восьми, а зазначеним особам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - дванадцяти посадових окладів; 8) одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту.
Таким чином, з 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, відтак з цієї дати ОСОБА_1 набув право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою КМУ № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до ФЕУ ЗСУ з проханням надати довідку про розмір грошового забезпечення з урахування додаткових видів грошового забезпечення, у зв'язку з чим йому було видано довідку № 21/3/2-9/878-1222 від 16.09.2020, у якій відображені посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії на підставі додатково поданих ОСОБА_1 документів, а саме довідки № 21/3/2-9/878-1222 від 16.09.2020 підлягають задоволенню.
Зобов'язальна вимога в цій частині також підлягає задоволенню як похідна.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, то варто зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень суд може під час ухвалення рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Зважаючи, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, з урахуванням того, що позивачем в позові не наведено обґрунтувань необхідності застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням рішення, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконання рішення суду у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається із квитанції № 1048992066 від 11.11.2020, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 1 681,60 грн.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1 261,20 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) щодо зменшення з 01.01.2018 при перерахунку пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років з 80% до 70% сум грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% від сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.01.2018.
4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки № 21/3/2-9/878-1222 від 16.09.2020 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, виданої Фінансово-економічним Управлінням Служби безпеки України 21.09.2020, та зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05.03.2019.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) перерахувати та виплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років на підставі довідки № 21/3/2-9/878-1222 від 16.09.2020 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, виданої Фінансово-економічним Управлінням Служби безпеки України 21.09.2020, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії, однією сумою.
6. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) виплатити 100% суми підвищення пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за період з 05.03.2019 по 03.09.2019 з урахуванням раніше виплачених сум пенсії, однією сумою.
7. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
8. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) шляхом їх безспірного списання на ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 20 коп.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Пащенко К.С.