ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2021 року м. Київ № 640/9140/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправною та скасування податкової вимоги
21.04.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) № Ф-42447-17 від 10.05.2019.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що спірна вимога сформована помилково; у рішенні від 14.04.2019 № 13241/6199-00-08-06-01-106 відповідач посилається на те, що недоїмка сформована позивачу як ФОПу; втім позивач ніколи не була ФОП; рішенням Окружного адміністративного суду від 18.03.2019 у справі № 826/8490/18 визнано недійсними з моменту реєстрації реєстраційні документи ФОП ОСОБА_1 ; таким чином позивач не є платником єдиного внеску в розумінні ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу було передано судді Васильченку І.П.
28.04.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Васильченко І.П.) відкрито провадження у справі № 640/9140/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
03.08.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, є недоїмкою; згідно із даними інформаційної системи ГУ ДПС у м. Києві ОСОБА_1 перебуває на обліку як ФОП з 02.12.2014 на загальній системі оподаткування; в інтегрованій картці ОСОБА_1 обліковується автоматичне нарахування єдиного внеску: за 2017 рік - в сумі 8 448,00 грн., за І-ІV квартали 2018 року - в сумі 9 828,72 грн., за І-ІV квартали 2019 року - в сумі 11 016,72 грн.; відомості про припинення державної реєстрації ФОП ОСОБА_1 в ЄДР датовані 30.06.2019; таким чином податкова вимога відповідає нормам чинного законодавства; вказані позивачем недоліки оформлення податкової вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання її протиправною.
Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду № 704 від 23.10.2020 справу № 640/9140/20 передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями справу було передано судді Пащенку К.С.
Ухвалою від 27.10.2020 суддя Пащенко К.С. прийняв справу № 640/9140/20 до свого провадження; ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
02.12.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис № 2 069 000 0000 032787 про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
01.06.2018 ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція в Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, Шевченківське районне Управління Головного управління національної поліції у м. Києві, Державна податкова інспекція в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просила визнати реєстраційні документи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , недійсними та припинити її діяльність.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2019 у справі № 826/8490/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсними з моменту реєстрації реєстраційні документи ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вказане рішення набуло законної сили.
Головним управління ДПС у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 № Ф-42447-17, якою на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та даних інформаційної системи органу доходів і зборів позивача зобов'язано сплатити недоїмку у розмірі 26 539,29 грн.
Позивач оскаржив вказану вимогу до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України було прийнято рішення (вих. № 13241/6/99-00-08-06-01-06 від 14.04.2020), в якому зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 № Ф-42447-17 сформована для передачі до Державної виконавчої служби, як узгоджена, та не може бути предметом оскарження в адміністративному порядку.
Позивач, не погоджуючись з прийнятою вимогою та вважаючи її неправомірною, звернулась із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частиною 1 якої встановлено, що облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Пунктом 5 Розділу 1 Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, встановлено, що облік платників єдиного внеску в контролюючих органах ведеться за:
- кодами з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - для платників, які включаються до такого реєстру (юридичні особи та відокремлені підрозділи);
- реєстраційними номерами облікових карток платників податків або серією (за наявності) та номером паспорта - для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснення платежів за серією (за наявності) та номером паспорта;
- реєстраційними (обліковими) номерами платників податків, які присвоюються інвесторам (операторам) за угодою про розподіл продукції, дипломатичним представництвам і консульським установам іноземних держав.
Як вбачається із матеріалів справи, 02.12.2014 позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 2 361 000 0000 005577.
03.12.2014 ФОП ОСОБА_1 була взята на облік у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДПС у м. Києві як платник податків та як платник єдиного внеску.
Разом з тим 01.06.2018 ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція в Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, Шевченківське районне Управління Головного управління національної поліції у м. Києві, Державна податкова інспекція в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просила визнати реєстраційні документи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , недійсними та припинити її діяльність.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2019 у справі № 826/8490/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано недійсними з моменту реєстрації реєстраційні документи ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішенням суду, зокрема, встановлено, що 30.06.2017 позивач звернулась до слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про те, що невстановленими особами на підставі втраченого паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 підроблено документи на ім'я ФОП ОСОБА_1
01.07.2017 Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне провадження № 12017100100007896 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.09.2017 у справі № 761/31871/17 було задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме: надано тимчасовий доступ до речей і документів з метою вилучення належним чином завірених копій документів, що знаходяться в реєстраційній справі ФОП ОСОБА_1 , дата запису: 02.12.2014, номер запису 2 069 000 0000 032787.
25.09.2017 слідчим СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві було здійснено тимчасовий доступ до речей і документів, в ході якого вилучено належним чином засвідчені копії: реєстраційної картки ФОП ОСОБА_1 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , довіреності серії НАВ № 811687.
Із вказаних документів вбачається, що відомості про реєстрацію ФОП ОСОБА_1 були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підставі реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця (форма 10), підписаної громадянином ОСОБА_2 та датованої 02.12.2014.
В свою чергу громадянин ОСОБА_2 діяв на підставі довіреності, виданої 17.11.2014 та посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Я.В. та зареєстрованою в реєстрі за № 2734.
Постановою про призначення судової почеркознавчої експертизи від 02.10.2017 по кримінальному провадженню № 12017100100007896 було призначено почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС України. На вирішення експертизи поставлені наступне питання: «Чи виконано підпис в графі «ПІДПИС» в довіреності від 17.11.2014 серія НАВ № 811687, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жовнір Ярославом Вікторовичем, ОСОБА_1 чи іншою особою?».
Для дослідження експерту надано оригінал довіреності від 17.11.2014 серія НАВ № 811687, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жовнір Ярославом Вікторовичем; експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 ; умовно-вільні зразки підпису ОСОБА_1 , а саме: оригінал протоколу допиту потерпілого ОСОБА_1 від 01.07.2017 та протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_1 ; вільні зразки підпису ОСОБА_1 , а саме: оригінал договору № БОЗ-End0024 від 23.08.2013, оригінал додаткової угоди № 1 до договору № 0507521 від 31.07.2014.
За результатами дослідження старшим судовим експертом відділу технічних досліджень документів та почерку лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Мацюк-Довбиш О.А. складено висновок експерта № 8-4/613 від 17.04.2018, в якому зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 в довіреності від 17.11.2014 серія НАВ № 811687, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жовнір Ярославом Вікторовичем, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2019 у справі № 826/8490/18 набрало законної сили, обставини, встановлені цим рішенням, вважаються встановленими та не потребують доказування при розгляді даної справи.
До того ж судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2020 у справі № 640/19165/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування запису задоволено; скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис за номером 20690000000032787 від 02.12.2014 про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи -підприємця.
Даних про оскарження вказаного рішення в апеляційному порядку в Єдиному державному реєстрі судових рішень не міститься і сторонами по справі не надано.
Отже станом на момент розгляду даної справи реєстрації реєстраційні документи ФОП ОСОБА_1 визнані недійсними, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 20690000000032787 від 02.12.2014 про державну реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця - скасовано.
За вказаних обставин суд вважає, що позивач не мала статусу фізичної особи-підприємця в 2017, 2018, 2019 роках, а відтак не є платником єдиного внеску в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Суд зауважує, що згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного суд вважає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована та надіслана відповідачем особі, яка не є платником єдиного внеску, що, в свою чергу, є безумовною підставою для скасування вимоги.
Принагідно суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Натомість в порушення обов'язку, встановленого ст. 77 КАС України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції по справі.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 у справі № 802/2236/17-а.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-42447-17 від 10.05.2019.
3. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати із сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя К.С. Пащенко