ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2021 року м. Київ № 640/9884/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовом Управителя майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал- динамік»
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
05.05.2020 Управитель майна Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентал-динамік» (надалі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування № 44219 від 05.02.2020 про відповідність Договору управління майном № б/н від 31.07.2018 - управитель майном Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентал-динамік» п. 8 Критеріїв ризиковості платника;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві виключити Договір управління майном № б/н від 31.07.2018 - управитель майном Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентал-динамік» з переліку ризикових платників податків;
- визнати протиправним і скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1489775/100009817 від 17.03.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування № 99 від 30.09.2019 до податкової накладної № 92 від 30.09.2019 датою фактичного подання розрахунку на реєстрацію.
В якості підстав позову позивач зазначив, що позивач є управителем майна за договором управління майном № б/н від 31.07.2018; Договір управління майном № б/н від 31.07.2018 є самостійним платником ПДВ та має індивідуальний податковий номер 100009817; 13.09.2019 між договір управління майном та ТОВ «Спейс-М» було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 36-19; в рамках співробітництва за вказаним договором сторонами було підписано акт наданих послуг № 799 від 30.09.2019 на суму 7 832,68 грн.; проте податкова накладна № 92 від 30.09.2019 помилково виписана на іншу суму - 15 142,60 грн.; для виправлення допущеної помилки позивачем був оформлений розрахунок коригування до податкової накладної № 99 від 30.09.2019; реєстрація розрахунку коригування була зупинена; позивач надав контролюючому органу пояснення та копії первинних документів; втім в реєстрації розрахунку коригування було відмовлено; рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування не містить в собі жодних підстав, не конкретизує документи, які нібито не надані позивачем, а тому є незаконним; рішення відповідача про відповідність позивача п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку не містить доказів наявності податкової інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій; у вказаному рішенні не підкреслено, які саме документи позивачем не надані; таким чином спірні рішення відповідача протирічать вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, п. 6 Порядку
зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 1165 від 11.12.2019.
Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями було передано судді Васильченку І.П.
07.05.2020 ухвалою суду (суддя Васильченко І.П.) було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/9884/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
11.06.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що з 01.02.2020 діє Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою КМУ № 1165 від 11.12.2019; відповідно до п. 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється; питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня; у разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку; ТОВ «Рентал-динамік» не надано первинних документів щодо постачання/придбання товарів, зберігання, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, інвойсів та актів приймання-передачі товару; відсутність вказаних документів не дала можливості підтвердити реальність здійснення господарської операції ТОВ «Рентал-динамік», згідно із якою виписано розрахунок коригування № 99 від 30.09.2019 до податкової накладної № 92 від 30.09.2019, а тому відповідачем було прийнято рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування.
19.06.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що рішення № 44219 від 05.02.2020 не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податку відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості, як і не містить доказів наявності податкової інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником із посилання на відповідні документи; у рішенні № 1489775/100009817 від 17.03.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування відповідачем не вказано конкретного переліку документів, які не надано позивачем.
Розпорядженням керівника апарату суду № 648 від 22.12.2020 справу № 640/9884/20 було передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями.
Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями було передано судді Пащенку К.С.
Ухвалою від 09.11.2020 суддя Пащенко К.С. прийняв справу № 640/9884/20 до свого провадження; ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.07.2018 між ПАТ «Інститут розвитку передових технологій» (установник управління) та ТОВ «Рентал-динамік» (управитель) укладено договір управління нерухомим майном, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого за цим договором установник управління зобов'язується передати управителеві на певний строк майно в управління, а управитель зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління нерухомим майном: нежилий будинок - офісний центр, що знаходиться в м. Києві по вул. Мельникова, 81, літера А; нежитлова будівля, що знаходиться в м. Києві по вул. Ливарській 1, літера А.
Згідно із п.п. 1.5., 1.6. договору управління нерухомим майном від 01.07.2018 метою управління майном, що є предметом даного договору, є отримання прибутку від його використання; для досягнення зазначеної мети управителю надається право передавати майно у користування будь-яким фізичним чи юридичним особам, укладати договори оренди (найму) майна чи його частини із зазначеними фізичними та юридичними особами; за цим договором в управителя виникає право довірчої власності на отримане в управління майно (ч. 2 ст. 316, ч. 2 ст. 1029 ЦК України); передача майна в управління не веде до переходу права власності на нього до управителя.
Договір управління нерухомим майном від 01.07.2018 був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьмичем В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 570.
13.09.2019 між управителем майна ТОВ «Рентал-динамік» 42316563 договір управління майном від 31.07.2018 (орендодавець) та ТОВ «Спейс-М» (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 36-19, відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 2.2., 3.1., 3.3. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об'єкти оренди в нежитловому будинку - офісному центрі, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Ільєнка, 81, літера А: нежитлове приміщення на 2-му поверсі під офіс загальною площею 48,50 кв.м., до якої входить: основна площа - 35,9 кв.м., допоміжна площа, в т.ч. площа загального користування згідно із пропорційним розподілом - 12,6 кв.м.; об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий у строкове платне користування орендарем не пізніше 16.09.2019; передача об'єкта оренди здійснюється за актом приймання-передачі нежитлових приміщень (додаток № 3), який засвідчується підписами сторін та є невід'ємною частиною цього договору; розмір орендної плати за місяць щодо об'єкта оренди визначається сторонами і є величиною плаваючою, яка складається з фіксованої орендної плати, визначеної протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 1), та фактичним обсягом компенсації експлуатаційних витрат, та відшкодування витрат за комунальні послуги згідно калькуляцій; розмір орендної плати розраховується в кінці кожного місяця за формулою: Оп=Ф+К+В, де Оп - орендна плата за календарний місяць, Ф - фіксована орендна плата, К - компенсація експлуатаційних витрат, В - відшкодування витрат на комунальні послуги; остаточний розрахунок по орендній платі за місяць проводиться орендарем на підставі акту надання послуг і перераховується не пізніше 20 числа поточного місяця за попередній на поточний рахунок орендодавця; сплата орендної плати здійснюється орендарем на підставі акту надання послуг або виставлених орендодавцем рахунків.
13.09.2019 сторонами підписано протокол узгодження договірної ціни орендної плати (додаток № 1 до договору оренди нежитлових приміщень № 36-19 від 13.09.2019), яким встановлено, що розмір фіксованої орендної плати за 1 календарний місяць становить 10 839,75 грн., крім того ПДВ 20% - 2 167,95 грн., всього із ПДВ 13 007,70 грн. із розрахунку 268,20 грн. (в т.ч. ПДВ 20% 44,70 грн.) за 1 кв.м. за місяць.
16.09.2019 сторонами підписано акт приймання передачі нежитлових приміщень (об'єкта оренди) (додаток № 3 до договору оренди нежитлових приміщень № 36-19 від 13.09.2019), за яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування об'єкти оренди в нежитловому будинку - офісному центрі, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Ільєнка, 81, літера А: нежитлове приміщення на 2-му поверсі під офіс загальною площею 48,50 кв.м., до якої входить: основна площа - 35,9 кв.м., допоміжна площа, в т.ч. площа загального користування згідно із пропорційним розподілом - 12,6 кв.м..
30.09.2019 сторонами підписано акт надання послуг № 799, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв послуги з оренди приміщення за вересень 2019 року на загальну суму 7 832,68 грн., в т.ч. ПДВ 1 305,45 грн.
Управитель майна ТОВ «Рентал-динамік» виставило орендарю рахунок на оплату № 900 від 30.09.2019 на суму 7 832,68 грн., в т.ч. ПДВ 1 305,45 грн.
Орендар оплатив вказаний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 30.10.2019.
По факту вказаної господарської операції позивачем було складено податкову накладну № 92 від 30.09.2019 на загальну суму 12 618,83 грн., в т.ч. ПДВ 2 523,77 грн.
Вказану податкову накладну було зареєстровано податковим органом, що підтверджується квитанцією від 15.10.2019.
30.09.2019 позивачем було складено розрахунок коригування № 99 до податкової накладної № 92 від 30.09.2019, який позивач надіслав для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування прийнято ДПС, реєстрацію розрахунку коригування зупинено, оскільки розрахунок коригування відповідає п.п. 1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
13.03.2020 позивач звернувся до контролюючого органу із поясненнями щодо господарської операції, та надав первинні документи, що підтверджують факт проведення господарської операції, по якій було оформлено податкову накладну № 92 від 30.09.2019 та розрахунок коригування № 99 від 30.09.2019 до податкової накладної № 92 від 30.09.2019.
17.03.2020 відповідачем було прийнято рішення № 1489775/100009817 про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 99 від 30.09.2019.
Підставою відмови у вказаному рішенні зазначено: «ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні».
Крім того, відповідачем було прийнято рішення № 44219 від 05.02.2020 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким встановлено, що договір управління майном від 30.07.2018 № б/н - управитель майна ТОВ «Рентал-динамік» відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В свою чергу відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України.
Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246).
Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок № 117), який діяв до 01.02.2020 (тобто станом на момент зупинення реєстрації розрахунку коригування № 99 від 30.09.2019 до податкової накладної № 92 від 30.09.2019).
Згідно із п. 5 Порядку № 117 податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється (п. 6 Порядку № 117).
Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація розрахунку коригування № 99 від 30.09.2019, наданої позивачем, була зупинена у зв'язку з відповідністю розрахунку коригування підпункту 1.6 пункту 1 «Критеріїв ризиковості платника податків».
Відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:
- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);
- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;
- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;
- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;
- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.
Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.
Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.
У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.
У той же час, згідно із п.14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Аналіз наведених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.
Незважаючи на те, що рішення про зупинення реєстрації розрахунку коригування № 99 від 30.09.2019 не є предметом розгляду в рамках даного спору, суд вважає за необхідне відзначити, що таке рішення податкового органу не містить в собі визначення конкретного критерію ризиковості платника податку, а містить лише посилання на підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, який є доволі змістовним. До того ж, рішення про зупинення реєстрації розрахунку коригування не містить вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.
Натомість, 13.03.2020 позивачем були подані до контролюючого органу пояснення і документи для підтвердження реальності вчинення господарської операції, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:
- копія договору оренди нежитлових приміщень № 36-19 від 13.09.2019;
- копія акту приймання-передачі нежитлових приміщень (об'єкта оренди) від 16.09.2019 (додаток № 3 до договору оренди нежитлових приміщень № 36-19 від 13.09.2019);
- копія акту наданих послуг № 799 від 30.09.2019 за вересень 2019 року, який підтверджує надання приміщення в оренду, на загальну суму 7 832,68 грн., в т.ч. ПДВ 1 305,45 грн.
Всі надані з поясненнями документи відображають дійсність операцій за податковою накладною № 92 від 30.09.2019 та розрахунком коригування до неї № 99 від 30.09.2019 і складені без порушення вимог чинного законодавства.
Суд переконаний, що платником податків разом із поясненнями було подано достатню кількість копій документів, з аналізу яких можна зробити висновок про здійснення господарської операції позивачем.
Натомість відповідачем прийнято рішення № 1489775/100009817 від 17.03.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 99 від 30.09.2019.
При цьому, оспорюване рішення податкового органу не містить мотивів відхилення наданих позивачем пояснень та документів.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначається Порядком прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520.
Пунктами 2-7 Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. п. 9-11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.
Аналіз наведених норм права вказує на те, що можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної / розрахунку коригування прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Із спірного рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних № 1489775/100009817 від 17.03.2020 вбачається, що підставою для прийняття рішення стало: «ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні».
Зважаючи на сукупний аналіз норм, які викладені вище, суд приходить до переконання, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації розрахунку коригування не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить лише загальну фразу про ненадання платником податків копій документів, зокрема, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
В оскаржуваному рішенні не зазначено конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації розрахунку коригування, хоча у податкового органу існує обов'язок підкреслити документи, які не надано платником податків, що прямо випливає із форми рішення, яка затверджена Додатком до Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Як вже зазначалося, судом встановлено, що позивачем було направлено пояснення та копії документів на підтвердження господарської операції за розрахунком коригування № 99 від 30.09.2019 до податкової накладної № 92 від 30.09.2019.
Проте, комісією регіонального рівня не взято до уваги документи, які надані платником податків задля підтвердження господарської операції, за результатами якої було сформовано розрахунок коригування № 99 від 30.09.2019 до податкової накладної № 92 від 30.09.2019.
Таким чином суд доходить висновку, що відмова у реєстрації розрахунку коригування № 99 від 30.09.2019 до податкової накладної № 92 від 30.09.2019 за умови не наведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність прийнятого рішення.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для відмови у реєстрації розрахунку коригування № 99 від 30.09.2019 до податкової накладної № 92 від 30.09.2019.
Суд принагідно підкреслює, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до п. 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
У постанові від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18 (адміністративне провадження № К/9901/25973/19) Верховний Суд зазначив, що у разі відмови платнику податку на додану вартість в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, належним способом захисту порушеного права в судовому порядку є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та, як наслідок, зобов'язання відповідного контролюючого органу вчинити дії щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, оскаржуване рішення про відмову в реєстрації ПН/РК у ЄРПН № 1489775/100009817 від 17.03.2020 є протиправним та підлягає скасуванню, а розрахунок коригування № 99 від 30.09.2019 до податкової накладної № 92 від 30.09.2019 підлягає реєстрації у ЄРПН датою його подання.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування № 44219 від 05.02.2020 про відповідність Договору управління майном № б/н від 31.07.2018 - управитель майном Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентал-динамік» п. 8 Критеріїв ризиковості платника, суд зазначає таке.
На час прийняття Головним управлінням ДПС у м. Києві рішення № 44219 від 05.02.2020 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, Порядок №117 втратив чинність.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 на виконання вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України було затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов'язки їх членів.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Додатком 1 до Порядку № 1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:
1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.
4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.
8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
З матеріалів справи вбачається, що у рішенні зазначено про відповідність платника податку - договір управління майном від 31.07.2018 № б/н управитель майна ТОВ «Рентал-динамік» 42316563 п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов'язкове для заповнення поле «Податкова інформація» (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку), яка повинна бути розшифрована.
Рядок «Податкова інформація» в оскаржуваному рішенні містить лише цитування нормативного змісту пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, і не містить розшифрування того, які саме обставини та податкова інформація стали підставою для віднесення позивача до платників податку, які відповідають п.8 Критеріїв ризиковості, так само як і не містить доказів наявності податкової інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи.
При цьому будь-яких доказів на підтвердження податкової інформації, на підставі якої прийняте оскаржуване рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків, суду не надано, як і не надано доказів того, що Головним управлінням ДПС у м. Києві вчинялись будь-які дії, спрямовані на перевірку отриманої інформації шляхом направлення відповідного запиту платнику.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення як такого, що винесене необґрунтовано та такого, що не містить доказів, які б вказували на наявність ознак ризиковості платника податку.
Крім того, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що законодавцем встановлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Так, вирішенню Комісією регіонального рівня питання відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, потім моніторинг платника податку, податкової накладної/ розрахунку коригування.
Іншими словами, встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.
Отже, питання відповідності позивача Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання Товариством для реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/ розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.
При цьому моніторинг проводиться в автоматизованому порядку.
Дослідивши оскаржуване рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, судом встановлено, що контролюючим органом порушено процедуру прийняття вказаного рішення.
Так, зі змісту рішення та з відзиву на позовну заяву вбачається, що комісією регіонального рівня прийнято рішення про відповідність платника Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість не за наслідками подання останнім податкової накладної/ розрахунку коригування для реєстрації, що має передувати моніторингу платника податку, моніторингу такої накладної/ розрахунку коригування, а прийнято у зв'язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних ДПС під час виконання функцій контролю, а не за наслідками подання останнім податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації.
З огляду на викладений принцип контролюючий орган має дотримуватись послідовності дій при прийнятті рішення.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що рішення прийнято з порушенням процедури, встановленої нормами чинного законодавства, а тому є протиправними.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», яке, як і наведені вище рішення ЄСПЛ, згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -
1. Позов управителя майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал-динамік» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби в м. Києві від 17.03.2020 № 1489775/100009817, яким відмовлено в реєстрації розрахунку коригування № 99 від 30.09.2019 до податкової накладної № 92 від 30.09.2019.
3. Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби в м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, ідентифікаційний код 43141267) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування № 99 від 30.09.2019 до податкової накладної № 92 від 30.09.2019, поданий управителем майном Товариством з обмеженою відповідальністю «Рентал-динамік» (договір управління майном № б/н від 31.07.2018; ідентифікаційний код 42316563, адреса: 04050, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, 81, літера А) датою його фактичного надання для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування № 44219 від 05.02.2020 про відповідність Договору управління майном № б/н від 31.07.2018 - управитель майном Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентал-динамік» п. 8 Критеріїв ризиковості платника.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, ідентифікаційний код 43141267) на користь управителя майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал-динамік» (договір управління майном № б/н від 31.07.2018; ідентифікаційний код 42316563, адреса: 04050, м. Київ, вул. Ю. Ілллєнка, 81, літера А) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Пащенко К.С.