ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
30 вересня 2021 року м. Київ№ 640/27734/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський млин»
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві,
Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
06.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Шевченківський млин» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про відмову в реєстрації податкової накладної № 1726848/43392671 від 13.07.2020 та зобов'язати вчинити дії щодо реєстрації податкової накладної № 8 від 04.06.2020;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про відмову в реєстрації податкової накладної № 1726847/43392671 від 13.07.2020 та зобов'язати вчинити дії щодо реєстрації податкової накладної № 14 від 10.06.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.02.2020 між позивачем (продавець) та ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» (покупець) було укладено договір поставки № 7/к; в рамках співробітництва за вказаним договором позивачем були складені податкові накладні № 8 від 04.06.2020 та № 14 від 10.06.2020, які подані на реєстрацію; реєстрація податкових накладних була зупинена; керуючись п.п. 10-11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 1165 від 11.12.2019, позивач надав контролюючому органу пояснення та документи на підтвердження вчинення господарських операцій; втім фіскальним органом було неправомірно відмовлено в реєстрації спірних податкових накладних; позивач оскаржив рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, однак скарги позивача були залишені без задоволення; рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є неправомірним; у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено чіткого критерію ризиковості здійснення операцій, про які йдеться у п. 1 Додатку № 3 до Порядку № 1165, із розрахованим показником за відповідним критерієм; це свідчить про необґрунтованість віднесення господарської операції до відповідного критерію; рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної та підкреслення тих документів, які, на думку податкового органу, не подані платником.
Також позивач звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до адміністративного суду. В обґрунтування причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зазначив, що рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві про залишення скарг без задоволення № 37969/43392671 від 24.07.2020 та № 38115/43392671 від 24.07.2020 позивач отримав 24.07.2020; постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 встановлено карантин; постановами КМУ № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020 карантин було продовжено до 20.05.2020; згідно з п. 3 Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу було передано судді Пащенку К.С.
13.11.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/27734/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
14.12.2020 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача-1 надійшов відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначає, що не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню; процедура зупинення реєстрації податкових накладних із наступним прийняттям рішення про їх реєстрацію / відмову в реєстрації регламентована: ПК України, постановою КМУ від 11.11.2019 № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних», наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних»; у разі зупинення реєстрації податкової накладної платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, для розгляду питання про прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної в реєстрі; за результатами розгляду поданих позивачем документів Комісією ГУ ДПС у м. Києві було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.
05.01.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що ані у спірному рішенні, ані у відзиві відповідач-1 не зазначив, які саме документи не були надані позивачем після зупинення реєстрації податкових накладних.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку на звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 було відмовлено позивачу в реєстрації податкових накладних № 8 від 04.06.2020 та № 14 від 10.06.2020.
Позивач оскаржив такі рішення контролюючого органу в адміністративному порядку.
Рішеннями Комісії ГУ ДПС у м. Києві № 37969/43392671 від 24.07.2020 та № 38115/43392671 від 24.07.2020 в задоволенні скарг позивача було відмовлено. Ці рішення позивач отримав 24.07.2020.
Із позовом до суду позивач звернувся 06.11.2020, що підтверджується накладною Укрпошти Експрес № 0209421803648. Також позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Оцінюючи викладені позивачем доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд виходить з такого.
Положеннями ст. 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку на звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви або клопотань, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Як вже зазначалось, відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом в його ухвалі від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19 (адміністративне провадження № К/9901/3023/20).
Верховний Суд у своїй постанові від 26.02.2020 у справі № 826/14417/18 (касаційне провадження № К/9901/7611/19) зазначив, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, положення «повинна» (яке міститься у ст. 122 КАС України) слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Схожий висновок викладено Верховним Судом у його постанові від 08.04.2020 у справі № 140/2513/19 (адміністративне провадження № К/9901/4012/20).
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд керується практикою Європейського суду з прав людини, яка, в силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судом як джерело права.
Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Зокрема, у справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Зазначені висновки Європейського суду з прав людини використовуються і Верховним Судом, що, як приклад, відображено у його постанові від 26.02.2020 у справі № 826/14417/18 (касаційне провадження № К/9901/7611/19).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації процесуальних прав у строк встановлений процесуальним законом та судом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, в ухвалі від 20.10.2020 по справі № 640/18388/18.
Разом з тим, наведені позивачем доводи щодо запровадження карантинних обмежень не свідчать про добросовісне користування останнім процесуальними правами та виконання покладених законодавством обов'язків, у зв'язку з чим не можуть бути визнані судом поважною причиною недотримання учасником справи вимог процесуального законодавства.
Суд зауважує, що 11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанови № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (з урахуванням постанов № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020) та № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (з урахуванням постанови № 500 від 17.06.2020), № 641 від 22.07.2020 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з урахуванням постанови № 760 від 26.08.2020), відповідно до яких на усій території України з 12 березня до 31 жовтня 2020 року установлено карантин.
Згідно з п. 3 Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Водночас, 17.07.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731 від 18.06.2020, згідно з яким внесено зміни до п. 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України та визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Разом з тим, п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Таким чином, строк звернення до суду був продовжений на строк дії карантину в період з 12.03.2020 по 06.08.2020.
Як зазначалось вище, ч. 4 ст. 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
В даному випадку позивач скористався процедурою адміністративного оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних. Рішеннями Комісії ГУ ДПС у м. Києві № 37969/43392671 від 24.07.2020 та № 38115/43392671 від 24.07.2020 в задоволенні скарг позивача було відмовлено. Ці рішення позивач отримав 24.07.2020.
Таким чином встановлений ч. 4 ст. 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду тривав до 25.10.2020.
Натомість позивач звернувся до суду лише 06.11.2020, що є порушенням встановленого ч. 4 ст. 122 КАС України тримісячного строку. При цьому, звернення позивача до суду здійснено також поза межами 20-ти денного строку після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020 (дата набрання чинності 17.07.2020).
За таких обставин суд приходить до висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду.
Враховуючи, що позивачем у частині обґрунтування своєчасності звернення з позовом до адміністративного суду зазначено лише про введений карантин на території України та за відсутності інших обґрунтувань позивача щодо наявності поважних причин для подання відповідного позову поза тримісячним строком відповідно до ст. 122 КАС України, суд вважає що позов ТОВ «Шевченківський млин» підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України та відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 КАС України.
Відповідно ч. 3, 4 ст. 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись положеннями ст. ст. 122, 123, 240 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківський млин» залишити без розгляду.
Ухвала відповідно до ч. 2 ст. 256 та п. 12 ч. 1 ст. 294 КАС України набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя К.С. Пащенко