ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
28 вересня 2021 року м. Київ№ 640/18309/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.,
при секретарі судового засідання Васильєвій Ю.В.,
за участі представників сторін:
представника позивача: Тарасюка С.М.
представника відповідача: Дубняк Н.К.
розглянувши матеріали адміністративної справи та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі
за позовом Громадянанина Російської Федерації ОСОБА_1
до Служби Безпеки України
про визнання протиправним та скасування рішення,-
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 вересня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Громадянанин Російської Федерації ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, гр. РФ ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Служби Безпеки України (далі по тексту - відповідач, СБУ) про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/18309/21 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні 31.08.2021 представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду.
В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначає, що про порушення прав позивач дізнався ще в 2017 році під час ознайомлення з письмовими поясненнями, наданими представником СБУ під час розгляду справ в Касаційному адміністративному суді (справи №800/74/17, №800/365/17).
З метою підтвердження вказаної інформації суд витребував від СБУ докази того, коли представник позивача- ОСОБА_2 ознайомився з інформаційно-довідковим матеріалом, а також супровідними листами, які знаходяться у справах №800/74/17 та №800/365/17.
27.09.2021 до суду надійшли заперечення представника позивача на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, відповідно до яких позивач зазначає, що предметом оскарження в даному випадку є рішення про засекречування, які також оскаржувалися в порядку досудового вирішення спору, за результатом розгляду скарги за яким винесено рішення від 06.04.2021. Відтак, позивач вважає, що позовну заяву подано в межах строку, який встановлено ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, та, який має обчислюватися з дня прийняття рішення про розгляд скарги від 06.04.2021.
У судовому засіданні 28.09.2021 представник відповідача просив суд задовольнити клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Відповідно до ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Суд зазначає, що оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.
З матеріалів справи адміністративної справи вбачається, що позивачем оскаржується рішення про засекречування матеріального носія інформації - Інформаційно-довідковий матеріал № 8/1/5-12917 від 04.10.2017, рішення про засекречування матеріального носія інформації - супровідний лист № 8/1/5-13447 від 20.10.2017, рішення про засекречування матеріального носія інформації - супровідний лист № 8/1/5-13702 від 30.10.2017.
Разом з тим, на підтвердження заявленого клопотання, представник відповідача за вимогою суду, звернувся до Верховного Суду з листом №48/ВС-114нт від 22.09.2021, у відповідь на який надано інформацію про ознайомлення представника позивача - Тарасюка С.М. з відповідними інформаційно-довідковими матеріалами та супровідними листами, а саме: по справі №800/74/17 - 21.10.2019, по справі №800/365/17-17.02.2021, 04.03.2021. Копія відповіді Верховного Суду міститься в матеріалах справи.
Відтак, судом встановлено, що про порушення своїх прав позивач знав з моменту ознайомлення у Верховному Суді: щодо Інформаційно-довідкового матеріалу № 8/1/5-12917 від 04.10.2017 - з 21.10.2019; щодо супровідного листа № 8/1/5-13447 від 20.10.2017 - з 21.10.2019; щодо супровідного листа № 8/1/5-13702 від 30.10.2017 - з 17.02.2021.
Водночас, до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач звернувся 30.06.2021, що підтверджується штапелем канцелярії суду.
Позивачем не надано суду достатніх доказів щодо причин не звернення до суду в межах строку визначеного ст.122 КАС України.
Позивачем не наведено будь - яких доводів та не надано доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском встановленого ст.122 КАС України строку звернення до суду.
Суд також зазначає, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні "Іліан проти Туреччини", зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
У контексті наведеного, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.
При цьому, саме позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. В іншому випадку - виникають підстави для зловживання процесуальними правами.
У п. 41 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 «Пономарьов проти України» Суд вказав, що: <...>Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відтак, виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду здійснено поза межами строку, установленого ст. ст. 122,123 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню.
За змістом ч. 3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст. ст. 204, 240, 241, 242, 243, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
2. Залишити без розгляду адміністративний позов Громадянанина Російської Федерації ОСОБА_1 до Служби Безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення.
3. Роз'яснити позивачу, що залишення позову без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали суду складено 30 вересня 2021 року.
Суддя Є.В. Аблов