про повернення позовної заяви
01 жовтня 2021 р. Справа № 480/8664/21
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування розпорядження,-
До Сумського окружного адміністративного суду 06.09.2021 звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій просило:
1) визнати протиправними дії відповідача в частині встановлення в ліцензіях на право роздрібної торгівлі пальним №18220314201900154 (АЗС м. Шостка вул. Шевченка, 45), №18220314201900153 (АЗС м.Шостка вул. Некрасова, 6), №18220314201900152 (АЗС м.Шостка вул. Слобідська), №18140314201900151 (АЗС м. Середина-Буда пров. Ювілейний, 4-А) строку початку дії ліцензій з 16.07.2019;
2) визнати незаконним та скасувати розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Сумської області «Про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним» від 16.07.2019 №118-р.
Ухвалою від 13.09.2021 позовну заяву було залишено без руху з наданням позивачу десятиденного строку з дня отримання такої ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Зокрема, позивача було зобов'язано надати суду копії оскаржуваного розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Сумської області «Про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним» від 16.07.2019 №118-р., та його копію для відповідача або клопотання про його витребування, а також заяви про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням ІНШИХ підстав для поновлення строку та наданням доказів на їх підтвердження.
Представнику позивача Холод О.А. як особі, що подала позовну заяву до суду, на виконання вимог ч.6 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу суду від 13.09.2021 про залишення позовної заяви без руху було направлено за адресою, що вказана у позові, та отримано 20.09.2021, про що свідчить підпис у відповідній графі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Тобто, з урахуванням ч.1 ст.120 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач у строк до 30.09.2021 включно мав право усунути зазначені в ухвалі суду від 13.09.2021, недоліки.
У порядку усунення недоліків представник позивача 23.09.2021 подав позовну заяву про додаткові підстави для поновлення строку на звернення до суду, в якій зазначив, що позивач оскаржив до Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/3422/19 спірне розпорядження відповідача від 16.07.2019 року після одного місяця з дня його винесення, тобто 29.08.2019 року.
Не чекаючи закінчення розгляду справи №480/3422/19, позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом у березні 2020 року про визнання протиправними дій відповідача в частині встановлення в ліцензіях на право роздрібної торгівлі пальним, який ухвалою суду від 17.09.2020 у справі №480/1728/20 був залишений без розгляду.
В свою чергу, після закінчення розгляду справи №480/3422/19, позивач 03.06.2020, збільшивши позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження з інших підстав з поданням клопотанням про витребування оскаржуваного розпорядження від 16.07.2019 року.
Також позивач звернувся до суду з таким же позовом 10.02.2021 у справі №480/1212/21, через місяць після закінчення справи №480/1728/20, рішення якої апеляційної інстанції прийнято 12.01.2121 року в справі № 480/1212/21 винесена апеляція 05.07.21 року.
При цьому, звернувся до суду у даній справі 06.09.2021 року, тобто через 2 місяці.
Наголосив, що позивач дізнався про те, що розпорядження не має дати ліцензії в березні 20 - року, а отримав та ознайомився зі змістом у вересні 20 - року. Тобто, жодного разу не пропустив 6-місячний строк звернення.
При цьому, разом із заявою про додаткові підстави для поновлення строку на звернення до суду, поданої у порядку усунення недоліків, надав копію оскаржуваного розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Сумської області «Про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним» від 16.07.2019 №118-р та копії відповіді на відзив у справі №480/1728/20 та заяви про поновлення строку звернення до суду у справі №480/1212/21.
Перевіривши матеріали позову та подану позивачем заяву у порядку усунення недоліків, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1,2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч.1); для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2).
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Із змісту даних норм слідує, що суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав чи повинен був дізнатися, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах позову докази поважності причин його пропуску.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Для встановлення дати, коли позивач дізнався про порушення свого права, необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом даного позову є дії ГУ ДПС у Сумській області щодо встановлення в ліцензіях на право роздрібної торгівлі пальним №18220314201900154, №18220314201900153, №18220314201900152, №18140314201900151 строку початку дії ліцензій з 16.07.2019 та розпорядження ГУ ДПС у Сумській області "Про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним" від 16.07.2019 №118-р, на підставі якого було видано такі ліцензії.
З наведеного слідує, що для встановлення початку перебігу шестимісячного строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами необхідно з'ясувати коли позивач дізнався про порушення свої прав такими діями та розпорядженням від 16.07.2019 №118-р ГУ ДПС в Сумській області.
Як зазначає представник позивача у заяві про додаткові підстави для поновлення строку на звернення до суду, позивач дізнався про те, що оскаржуване розпорядження не має дати ліцензії у березні 2020 року, а з його змістом ознайомився у вересні 2020 року. Тобто, фактично представник позивача вказує, що про оскаржуване розпорядження йому стало відомо у березні 2020 року.
Разом з тим, як вбачається з копії заяви про поновлення строку звернення до суду, поданої позивачем у справі №480/1212/21 та долученої до заяви у порядку усунення недоліків у даній справі, позивач в ній вказує, що товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" 19.07.2019 отримало ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №1814031420190015, №18220314201900152; №18220314201900153, №1822031420190154, які було видано на підставі розпорядження Головного управління ДПС у Сумській області № 118-р від 16 липня 2019 року.
Тобто, звертаючись до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача від 16.07.2019 р. №118-р ще в 2019 році, позивач був обізнаний про існування такого розпорядження та безумовно був ознайомлений з його змістом.
При цьому суд відмічає, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання отримати оскаржуване розпорядження після отримання 19.07.2019 ліцензій, подавати позов до суду, чи змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог в інших судових справах не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У зв'язку з чим, твердження позивача про встановлення ним обставин щодо відсутності в оскаржуваному розпорядженні дати визначення початку дії ліцензії лише в березні 2020 року, тобто після отримання копії апеляційної скарги ГУ ДПС у Сумській області з додатками, з якими позивач пов'язує початок перебігу строку на звернення до суду з цим позовом судом не приймається до уваги.
На переконання суду, саме після ознайомлення з вищевказаними ліцензіями, які було видано на підставі оскаржуваного розпорядження Головного управління ДПС у Сумській області № 118-р від 16 липня 2019 року, а саме 19.07.2019, розпочався перебіг шестимісячний строк звернення до суду.
Разом з тим, з даним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" звернулося лише 06.09.2021, тобто більш ніж через два роки після закінчення шестимісячного строку з дня, коли позивач дізнався чи повинен був дізнатись про порушення свого права.
Щодо посилань позивача про те, при зверненнях до Сумського окружного адміністративного суду у справах №480/1728/20, №480/3422/19, №480/1212/21 та у даній справі позивач жодного разу не пропустив 6-місячний строк звернення, суд зауважує наступне.
Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі №813/3756/17, Суд вказав, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї.
Водночас, при цьому, Суд наголосив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При цьому, слід відмітити, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.
Таким чином, особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, в тому числі процесуальних строків її подачі.
Матеріали позовної заяви не містять доказів вчинення позивачем усіх можливих та залежних від нього дій для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону в частині процесуальних строків (у тому числі доказів надсилання відповідних запитів щодо отримання оскаржуваного розпорядження раніше), чи наявності у позивача непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів до 06.09.2021.
Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
Позивач, оскаржуючи дії і розпорядження Головного управління ДПС у Сумській області, ще з 19.07.2019 був обізнаний про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а тому посилання позивача на те, що ним пропущений строк звернення до суду з поважних причин, є необґрунтованим.
Таким чином, суд зазначає, що доводи, викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою, є безпідставними. В даному випадку, позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.
За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Водночас, суд наголошує, що у справі Європейського суду з прав людини “Стаббігс та інші проти Великобританії” визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії” від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі “Мушта проти України” нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі “Пономарьов проти України” ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Таким чином, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Крім того, інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2).
Відповідно до п.п.1,9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п.1); у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (п.9).
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України).
З урахуванням наведеного вище, вбачається необхідним позовну заяву повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у вказаній частині вимог в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 293, 295, пп.15.5 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання дій протиправними, визнання незаконним та скасування розпорядження - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня прийняття ухвали.
Суддя І.Г. Шевченко