вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог
01 жовтня 2021 року Справа № 480/6489/21
Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови листом у проведенні з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №6301-2044/6310 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 27.04.2021, виданої 07.05.2021 Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області від 27.04.2021 №6301-2044/про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідно до ст.ст.43, 51, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум та всіх складових грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 69% до 64 % згідно листа відповідача № 1800-0202-8/29127 від 18.06.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок і виплату пенсії у розмірі - 69% (згідно початково призначеного розміру) з 01.01.2008 року.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області було виготовлено та направлено до ГУПФУ в Сумській області довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій із включенням всіх видів додаткового грошового забезпечення від 27.04.2021 року №6301-2044/6310 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019. У травні 2021 року позивач звернувся до ГУПФУ в Сумській області з заявою та просив здійснити перерахунок його пенсії згідно довідки від 27.04.2021 року №6301-2044/6310 про грошове забезпечення. Листом від 07.06.2021 року №3650-3811/Б-02/8-1800/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило позивача про те, що підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні. Також, 14.06.2021 позивач звертався до відповідача з заявою щодо збільшення основного розміру пенсії до 69%, оскільки пенсія першопочатково була призначена саме в такому розмірі. Листом від 16.06.2021 № 1800-0202-8/29127 відповідач повідомив, що Законом України від 04.04.2006 № 3591-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» внесено зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якими виключено положення про збільшення розміру пенсії на 5 відсотків відповідних сум грошового забезпечення особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 2 категорії. Виплата пенсії позивачу у розмірі 64% замість 69% здійснюється з 01.01.2008 р. Позивач не погоджується з даними діями відповідача та вважає їх протиправними.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.
Оскільки після відкриття провадження у даній справі, судом було встановлено, що позивачем подано позовну заяву з пропуском строку звернення до суду, на підставі ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області було залишено без руху в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 69% до 64% згідно листа відповідача № 1800-0202-8/29127 від 18.06.2021 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок і виплату пенсії у розмірі - 69% (згідно початково призначеного розміру) з 01.01.2008 року, та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання повного тексту даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою, у якій зазначити поважні причини пропуску строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску такого строку.
На виконання вимог суду позивачем було надано суду заяву про поновлення строку звернення до суду. Заява обгрунтовується тим, що збираючи необхідні документи для звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки № 6301-2044/6310 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії від 27.04.2021, виданої 07.05.2021 Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій в Сумській області та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за оновленою довідкою, позивач випадково дізнався про зменшення основного розміру своєї пенсії з 69 % до 64 % з отриманого у відповідача протоколу за пенсійною справою 14/А- 82(МНС) від 01.03.2021 (складеному 30.03.2021). У зв'язку з цим, по питанню зменшення основного розміру з 69% до 64%, 14.06.2021 р. позивач звернувся з письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. При цьому позивач зазначив, що до цього випадку він не міг знати про порушення в цій частині своїх прав, так як розмір його пенсії, яку він отримував на руки, постійно зростав, у зв'язку з чим помітити, що основна пенсія зменшилась - було неможливо. Оскільки про зменшення основного розміру пенсії з 69% до 64% він не міг знати з об'єктивних причин, то вважає, що 6-ти місячний строк для звернення до суду за захистом порушених прав пропустив з поважних причин і тому строк підлягає поновленню (а.с. 39-40).
Суд, дослідивши матеріали справи та заяви про поновлення строку звернення до суду, проаналізувавши докази у їх сукупності, залишає позовну заяву в частині позовних вимог без розгляду, виходячи з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
В заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що про порушення своїх прав фактично дізнався з отриманого у відповідача протоколу за пенсійною справою 14/А- 82(МНС) від 01.03.2021 (складеному 30.03.2021), у зв'язку з чим, по питанню зменшення основного розміру з 69% до 64%, 14.06.2021 р. звернувся з письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
На думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів; позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду; в той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).
Верховний Суд наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо призначення або відмови у призначенні пенсії, розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом “Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt”, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
При цьому суд враховує, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі № 240/12017/19 від 31.03.2021 року відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла висновку, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Отже отримання у відповідача протоколу за пенсійною справою 14/А- 82(МНС) від 01.03.2021 (складеному 30.03.2021) та подання заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з приводу зменшення основного розміру його пенсії не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Таким чином суд зазначає, що доводи викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою, є безпідставними. В даному випадку позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду, при цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.
В силу положень ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи вище викладене та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд визнає неповажними вказані в заяві про поновлення строку звернення до суду підстави для поновлення такого строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне залишити позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 69% до 64% згідно листа відповідача № 1800-0202-8/29127 від 18.06.2021 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок і виплату пенсії у розмірі - 69% (згідно початково призначеного розміру) з 01.01.2008 року, без розгляду. А відтак заява позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами ч. 4 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії з 69% до 64% згідно листа відповідача № 1800-0202-8/29127 від 18.06.2021 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок і виплату пенсії у розмірі - 69% (згідно початково призначеного розміру) з 01.01.2008 року - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Суддя В.О. Павлічек