Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 вересня 2021 р. Справа№200/9039/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
21 липня 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить суд:
- визнати протиправні дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”, до складу місячного грошового забезпечення, право на отримання якого ОСОБА_1 , мав на день підписання наказу про надання допомоги на оздоровлення і з якого було нараховано допомогу на оздоровлення протягом 2015, 2016 та 2017 роках;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення протягом 2015, 2016 та 2017 роках, включивши до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі грошового забезпечення, що передбачена Постановою КМУ від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 30.04.2015 по 18.07.2017 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. На день виключення зі списків Військової частини НОМЕР_2 йому не виплачено в повному обсязі грошове забезпечення, а саме: допомогу на оздоровлення за 2015, 2016 та 2017 роки виплачено без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди. Так, у жовтні 2015 року не було включено 3336,81 грн, у жовтні 2016 року - 3364,50 грн, у червні 2017 року - 3435,03 грн.
На думку позивача, оскільки за період служби з 30.04.2015 по 18.07.2017 додаткова грошова винагорода, на підставі Постанови №889, нараховувалась і виплачувалась щомісяця, за виключенням січня 2016 року та січня 2017 року, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. Таким чином, вказана допомога є складовою його грошового забезпечення, з якого розраховується допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Просить суд задовольнити позов.
Відповідачем на адресу суду надано відзив на адміністративний позов позивача, у якому він заперечує проти задоволення заявлених вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, зазначивши, з посиланням на постанову Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року по справі К/800/25646/15, що позивач помилково вважає щомісячну додаткову грошову винагороду складовою грошового забезпечення та розрахунок грошової допомоги на оздоровлення повинен проводитись з врахуванням зазначених виплат.
Місячне грошове забезпечення громадянина ОСОБА_1 на день виплати грошової допомоги на оздоровлення у 2015 складалося з посадового окладу - 565,00 грн., окладу за військове звання - 30,00 грн., надбавки за вислугу років у розмірі - 0,00 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі - 297,50 грн., премії у розмірі - 2444,31 грн., що у сумі складає 3336,81 грн. У жовтні 2015 року позивачеві було нараховано та виплачено грошову допомоги на оздоровлення у розмірі 3336,81 грн. При цьому, позивачу також виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі - 3336,81 грн., яка не входить до складу місячного грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення громадянина ОСОБА_1 на день виплати грошової допомоги на оздоровлення у 2016 складалося з посадового окладу - 530,00 грн., окладу за військове звання - 30,00 грн., надбавки за вислугу років у розмірі - 28,00 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі - 294,00 грн., премії у розмірі - 3604,00 грн., що у сумі складає 4486,00 грн. У жовтні 2016 року позивачеві було нараховано та виплачено грошову допомоги на оздоровлення у розмірі 4486,00 грн. При цьому, позивачу також виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі - 3364,50 грн., яка не входить до складу місячного грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення громадянина ОСОБА_1 на день виплати грошової допомоги на оздоровлення у 2017 складалося з посадового окладу - 530,00 грн., окладу за військове звання - 30,00 грн., надбавки за вислугу років у розмірі - 85,69 грн., надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі - 325,35 грн., премії у розмірі - 3604,00 грн., що у сумі складає 4536,25 грн.У жовтні 2017 року позивачеві було нараховано та виплачено грошову допомоги на оздоровлення у розмірі 4536,25 грн. При цьому, позивачу також виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі - 3435,03 грн., яка не входить до складу місячного грошового забезпечення.
Крім того, відповідач зазначає, що розрахунок суми грошової допомоги на оздоровлення належить виключно до дискреційних повноважень військової частини НОМЕР_1 /а.с.20-24/.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №200/8386/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідача зобов'язано надати письмові пояснення щодо механізму нарахування ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки із зазначенням її складових у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження у справі /а.с.14-15/.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим 26 травня 2016 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 /а.с. 5-6/.
Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_5 від 17липня 2018 року /а.с. 7/.
Позивач з 30 квітня 2015 року по 18 липня 2017 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України /а.с. 9-10/.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №149 від 18 липня 2017 року старшого солдата ОСОБА_1 , звільненого у запас за підпунктом «і» пункту 1 частини 8 статті 26 наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №70 о/с від 18.07.2017, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення/а.с.10/.
Згідно довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виданої військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України №0547 від 25.05.2021, в жовтні 2015 року була виплачена грошова допомога на оздоровлення в розмірі 3336,81 грн, в жовтні 2016 року - 4486,00 грн, в червні 2017 року - 4536,25 грн/а.с. 8/.
Як встановлено судом та підтверджено відповідачем, щомісячна додаткова грошова винагорода до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні розміру грошової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у 2015-2017 роках не враховувалася.
Вважаючи дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо розрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України №2011-XII від 20 грудня 1991 року «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону України №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» №889 від 22 вересня 2010 року (далі - Постанова №889), установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Постанови №889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання Постанови №889, Наказом Міністерства оборони України №550 від 24.10.2016 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 (далі - Інструкція №550).
Інструкція №550 визначала порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - винагорода).
Згідно з пунктом 3 Інструкції №550, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Пункт 3 Інструкції №550 містить перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися і виплачуватися винагорода, та який за обсягом є меншим за перелік складових грошового забезпечення, встановлений частиною другою статті 9 Закону України №2011-XII.
Пунктом 5 Інструкції №550визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Пунктом 8 Інструкції №550 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік (пункт 9 Інструкції №550).
Відповідно до положень пункту 10 Інструкції №550, командир (начальник) військової частини (установи, організації) має право зменшувати розміри винагороди за наявності обставин, передбачених у цьому пункті.
Аналогічні норми містилися і в Наказі Міністерства оборони України №595 від 15.11.2010 року «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», що був чинним до 16.12.2016 року, тобто до затвердження Інструкції №550 та на час спірного періоду 2015-2016 років (далі - Інструкція №595).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у 2015 році ОСОБА_1 виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 3336,81 грн (в грудні 6673,62 грн), у 2016 році - 3364,50 грн, окрім січня (в грудні 6729,00 грн), у 2017 році -в лютому 3368,12 грн, в березні-травні 3370,41 грн, в червні 3435,03 грн, в липні 3402,19 грн, в серпні за липень 1975,47 грн/а.с. 8/.
Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294), яка діяла до 01.03.2018, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи) (пункт 2 Постанови №1294).
На час виникнення спірних правовідносин (2015-2017 роки), відповідно до інструкції №260 від 11.06.2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (розділ ХХХ), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, у разі вибуття в щорічну основну відпустку виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Суд наголошує, що Інструкція №260 визначала порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Відповідно до Інструкцій №260, грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Крім того, пунктом 8 Інструкції №550 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Однак, суд зазначає, що не врахувавши щомісячну додаткову грошову винагороду при обчисленні розміру грошової допомоги на оздоровлення, застосовуючи вищевказані інструкції як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру і склад грошового забезпечення, відповідачем не було враховано пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Так, частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та можуть бути змінені лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17 від 06 лютого 2019 року.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки, на підставі Постанови №889, додаткова грошова винагорода нараховувалася і виплачувалася ОСОБА_1 щомісяця (окрім січня 2016 року та січня 2017 року), підстави вважати такі винагороди одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Крім того, судом враховано висновок Верховного Суду, викладений, зокрема,у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/11679/17, від 31 липня 2019 року у справі №826/3398/17, від 22 жовтня 2019 року у справі №826/2447/18 та №520/3505/19, від 31 жовтня 2019 року у справі №826/3397/17.
Оскільки право позивача на нарахування та виплату грошового забезпечення в належному розмірі порушено, тому воно підлягає захисту та відновленню в судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем саме допущена протиправна бездіяльність щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалась матеріальна допомога на оздоровлення позивачу у 2015, 2016, 2017 роках.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”, до складу місячного грошового забезпечення, право на отримання якого ОСОБА_1 мав на день підписання наказу про надання допомоги на оздоровлення і з якого було нараховано допомогу на оздоровлення у 2015, 2016 та 2017 роках; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2015, 2016 та 2017 роки, включивши до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі грошового забезпечення, що передбачена Постановою КМУ від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”, з урахуванням раніше виплачених сум.
Посилання відповідача на наявність у нього дискреційних повноважень щодо вирішення спірного питання є неприйнятними, оскільки норми права, що регулюють спірні правовідносини, визначають чітку поведінку суб'єкта владних повноважень, яка не передбачає свободи розсуду (дискреції).
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі не вирішується.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям відповідно до постанови КМУ від 22.09.2010 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”, до складу місячного грошового забезпечення, право на отримання якого ОСОБА_1 мав на день підписання наказу про надання допомоги на оздоровлення і з якого було нараховано допомогу на оздоровлення у 2015, 2016 та 2017 роках.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2015, 2016 та 2017 роки, включивши до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою КМУ від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження. Повне судове рішення складено та підписано 30 вересня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов