79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.09.2021 Справа № 914/2302/21
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Толочко І.І.., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяв: Фізичної особи-підприємця Гетманчук Світлани Вікторівни від 16.09.2021р. б/н (вх. №3728/21 від 16.09.2021р.)
про: ухвалення додаткового рішення
та клопотання: Фізичної особи-підприємця Гетманчук Світлани Вікторівни від 21.09.2021р. б/н (вх. №3866/21 від 27.09.2021р.)
про: долучення доказів витрат на правову допомогу
у справі №914/2302/21 за позовом: Фізичної особи-підприємця Гетманчук Світлани Вікторівни, Рівненська область, м.Рівне;
до Відповідача: Фізичної особи-підприємця Антонюк Ірини Ярославівни, Львівська область, Пустомитівський район, с.Оброшине;
про: стягнення заборгованості
ціна позову: 71441,63грн.
Представники:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився.
28.07.2021р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Фізичної особи-підприємця Гетманчук Світлани Вікторівни від 27.07.2021р. б/н (вх. №2498) до Фізичної особи-підприємця Антонюк Ірини Ярославівни про стягнення штрафу; ціна позову: 41498,80грн.
Підставами позовних вимог Позивач зазначає невиконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих Позивачем послуг за Договором з організації перевезень автомобільним транспортом у міжнародному, міжміському та міському сполученні від 20.01.2020р. №20/01-1.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.07.2021р. у даній справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; клопотання Позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволити; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 25.08.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов'язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.08.2021р. у даній справі суд постановив клопотання представника Фізичної особи-підприємця Гетманчук Світлани Вікторівни адвоката Савонік Наталії Ігорівни від 13.08.2021р. б/н (вх. №19011/21 від 16.08.2021р.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відхилити.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2021р. у даній справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 16.09.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов'язковою.
В судовому засіданні 16.09.2021р. судом оголошувалась перерва в межах дня слухання до 14:15год. 16.09.2021р., про що представник Позивача повідомлявся в судовому засіданні.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.09.2021р. у даній справі суд ухвалив: позов задоволити частково; стягнути з Фізичної особи-підприємця Антонюк Ірини Ярославівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Гетманчук Світлани Вікторівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) 64480грн. суми основного боргу, 193,61грн. пені, 763,16грн. 3% річних, 2546,96грн. інфляційних втрат, 2160,13грн. судового збору; в решті в позові відмовити; призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Позивачем судових витрат у справі на 30.09.2021р. о 09:30год; встановити Фізичній особі-підприємцю Гетманчук Світлані Вікторівні п'ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.
Телефонограмою від 20.09.2021р. вих. №914/2302/21/1/21 судом повідомлено Відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі.
Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
В порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.
Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Представник Позивача в судове засідання не з'явилась, 27.09.2021р. за вх. №3866/21 від Позивача до суду засобами поштового зв'язку надійшло клопотання від 21.09.2021р. б/н про долучення доказів витрат на правову допомогу, у якому просить суд прийняти заяву до розгляду та долучити до матеріалів справи; стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000грн.та судовий розгляд щодо винесення додаткового рішення проводити без участі Позивача та його повноважного представника.
До клопотання долучено копію Договору про надання правової допомоги від 01.06.2021р.; копію Розрахунку витрат, пов'язаних із правовою допомогою стороні від 21.09.2021р.; копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 21.09.2021р.; копію Платіжного доручення від 04.06.2021р. №563; копію Платіжного доручення від 28.07.2021р. №581; копію Свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю від 25.04.2018р. №1382; копію Посвідчення адвоката від 07.07.2020р. серії РВ №144 та докази надіслання клопотання Відповідачу. Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
Також, після завершення судового засідання 16.09.2021р. представником Позивача за вх. №3728/21 подано заяву від 16.09.2021р. б/н про ухвалення додаткового рішення, у якій просить суд призначити до розгляду та ухвалити додаткове рішення у справі щодо вирішення питання про судові витрати. Вказану заяву оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив.
Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК України).
17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на “balance of probabilities” (“баланс ймовірностей”) для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує “баланс ймовірностей”. У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.
У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.
Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).
Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.07.2020р. у справі №920/1018/19 та ухвалах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.10.2020р. у справі №915/1734/18, від 22.10.2020р. у справі №916/728/16.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.09.2021р. у даній справі судом встановлено, що:
«… Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2270грн. у вигляді сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору та 6000грн. витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги. …
… В судовому засіданні 16.09.2021р. представником Позивача зроблено усну заяву про подання Позивачем доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат в порядку, передбаченому ч.8 ст.129 ГПК України….».
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок; строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відтак, встановлений Позивачу рішенням Господарського суду Львівської області від 16.09.2021р. у даній справі строк на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат розпочав свій перебіг 17.09.2021р. та сплив (останній день строку) 21.09.2021р.
При цьому, як вбачається із долучених до клопотання від 21.09.2021р. б/н (вх. №3866/21 від 27.09.2021р.) Поштової квитанції (касового чека) від 22.09.2021р. №3302809727901, Накладної від 22.09.2021р. №3302809727901, Опису вкладення до цінного листа від 22.09.2021р. та відмітки календарного штемпеля відділення поштового зв'язку про прийняття до пересилки рекомендованого відправлення за ідентифікатором 3302809709172, Клопотання від 21.09.2021р. б/н про долучення доказів витрат на правову допомогу (вх. №3866/21 від 27.09.2021р.) Позивачем надіслано 22.09.2021р.
З врахуванням наведеного, зокрема встановлення рішенням Господарського суду Львівської області від 16.09.2021р. у даній справі Позивачу п'ятиденного строку з моменту ухвалення рішення на подання суду та іншим Учасникам справи доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат та неподання Позивачем заяви і доказів в обґрунтування розміру понесених на оплату послуг професійної правничої допомоги витрат (договорів, рахунків тощо) у встановлений судом строк, відсутність клопотань Позивача про поновлення чи продовження встановленого строку суд дійшов висновку про наявність правових підстав до залишення без розгляду клопотання Фізичної особи-підприємця Гетманчук Світлани Вікторівни від 21.09.2021р. б/н (вх. №3866/21 від 27.09.2021р.) про долучення доказів витрат на правову допомогу.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.07.2020р. у справі №920/1018/19 та ухвалах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 29.10.2020р. у справі №915/1734/18, від 09.07.2019р. у справі №927/320/18, від 22.10.2020р. у справі №916/728/16. Вказаної правової позиції дотримується також Господарський суд Одеської області в ухвалі від 29.12.2020р. у справі №916/2542/20 та Господарський суд Херсонської області в ухвалі від 21.12.2020р. у справі №923/946/20.
Щодо заяви Фізичної особи-підприємця Гетманчук Світлани Вікторівни від 16.09.2021р. б/н (вх. №3728/21 від 16.09.2021р.) про ухвалення додаткового рішення суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З врахуванням наведеного суд зазначає, що підставою до прийняття судом додаткового рішення у справі є невирішення судом питання про судові витрати, оскільки саме в додатковому рішенні може вирішуватись питання про розподіл понесених Сторонами судових витрат та їх покладення на Сторони в залежності від результатів вирішення спору у справі.
У випадку ж відсутності правових підстав до розподілу судових витрат та покладення таких на сторони суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті додаткового рішення у справі.
Відтак, беручи до уваги викладені в мотивувальній частині даної ухвали висновки суду про наявність правових підстав до залишення без розгляду клопотання Фізичної особи-підприємця Гетманчук Світлани Вікторівни від 21.09.2021р. б/н (вх. №3866/21 від 27.09.2021р.) про долучення доказів витрат на правову допомогу, суд зазначає про відсутність правових підстав до прийняття додаткового рішення у справі на підставі п.3 ч.1 ст.244 ГПК України.
Таким чином заяву Фізичної особи-підприємця Гетманчук Світлани Вікторівни від 16.09.2021р. б/н (вх. №3728/21 від 16.09.2021р.) про ухвалення додаткового рішення слід відхилити, в прийнятті додаткового рішення про судові витрати Позивача відмовити.
Враховуючи, керуючись ст.ст. 13, 14, 15, 16, 42, 46, 120, 121, 123, 124, 126, 129, 234, 235, 244 ГПК України, суд -
1. Клопотання Фізичної особи-підприємця Гетманчук Світлани Вікторівни від 21.09.2021р. б/н (вх. №3866/21 від 27.09.2021р.) про долучення доказів витрат на правову допомогу залишити без розгляду.
2. Заяву Фізичної особи-підприємця Гетманчук Світлани Вікторівни від 16.09.2021р. б/н (вх. №3728/21 від 16.09.2021р.) про ухвалення додаткового рішення відхилити.
3. В прийнятті додаткового рішення про судові витрати Позивача відмовити.
4. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, визначені ст.235 ГПК України.
5. Строк та порядок оскарження ухвал визначено главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Повний текст ухвали складено 01.10.2021р.
Головуючий суддя Т.Б. Фартушок