Справа № 159/1284/21
Провадження № 2/159/552/21
28 вересня 2021 року м. Ковель
Ковельський міськрайсуд Волинської обл.
в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,
при секретарі судового засідання Щесюк Н.Й.,
з участю: позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. в порядку спрощеного позовного (усного) провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у часті від заробітку (доходу),
Позивач 04.09.21 р. звернулась до суду з вказаним вище позовом, просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання на весь період навчання до досягнення дочкою віку 23 - х років. Зазначає, шлюб, що був укладений між сторонами, розірваний 09.10.07 р.. За час шлюбу сторін у них народилось двоє спільних дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. За рішенням Ковельського міськрайсуду Волинської області від 02.11.07 р. на її користь стягуються аліменти з відповідача на утримання вказаних вище дочок у розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення старшою дитиною повноліття. На даний час дочка сторін - ОСОБА_5 - досягла повноліття, проживає з нею. Дочка сторін - ОСОБА_5 - на даний час навчається за денною формою у Ковельському промислово - економічному коледжі ЛНТУ та потребує матеріальної допомоги, так як має потребу у коштах на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники тощо. Їй самій матеріально тяжко утримувати повнолітню дочку, а відповідач добровільно на утримання останньої коштів не надає, хоча має такий обов'язок, працює, має сталий доход. Просить позов задовольнити.
За ухвалою Ковельського міськрайсуду Волинської області від 19.09.21 р. провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного (усного) провадження.
Про зміст вказаної вище ухвали суду з позовної заяви із доданими до неї документами, відповідача було поінформовано відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, а також останній отримав 07.09.21 р. у суді копію вказаної вище ухвали суду та копію позовної заяви з доданими до неї документами.
Однак вчасно, тобто, за станом на 28.09.21 р. включно - відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву. Причини невчасного подання відзиву на позовну заяву відповідач суду не повідомив.
У судовому засіданні позивач позов підтримала у повному обсязі та надала суду пояснення, аналогічні доводам позовної заяви. Також позивач суду додатково пояснила, що спільна повнолітня дочка сторін - ОСОБА_5 - з народження зареєстрована проживаючою у квартирі спільно з відповідачем; з вересня 2020 р. по 02.09.21 р. дочка сторін - ОСОБА_5 - проживала у квартирі відповідача і фактично, однак, вона вважає, що дочка проживала не з відповідачем як з батьком, а з бабусею, так як відповідач проживає у квартирі своїх батьків та за місцем реєстрації її як матері місця проживання дочка ОСОБА_5 не могла проживати у зв'язку із ремонтом. На даний час дочка сторін ОСОБА_5 не є зареєстрованою проживаючою спільно з нею, так як вони всі фактично проживають без реєстрації у м. Ковелі Волинської області у винайнятому житлі, про що РЖКП № 2 збирав свідчення сусідів та надавав довідку № 2 від 02.02.21 р. на вимогу її адвоката. Лише з 02.09.21 р. дочка сторін ОСОБА_5 - значиться проживаючою спільно з нею у с. Волошках Ковельського району Волинської області, що може довести суду засобом огляду у судовому засіданні даних мобільного додатку. Не заперечує, що попри досягнення обома спільними дітьми сторін повноліття та факт припинення примусового виконання виконавчого документа про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання цих спільних дітей сторін як неповнолітніх, за заявою відповідача, поданою до бухгалтерії по місцю його праці і надалі провадились відрахування аліментів із заробітку відповідача. Просить позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав, фактично, частково та просить стягувати з нього суму аліментів, зазначену у позовній заяві, однак, за його заявою, яку має намір подати до бухгалтерії за місцем його праці про проведення відрахування аліментів щомісячно у 1/3 частці його заробітку, а не з дати звернення позивача з розглядуваним позовом до суду, так як з врахуванням такої дати - щомісячне відрахування може бути більшим такої частки. Суду пояснив, що, дійсно, був платником аліментів на користь позивача на утримання спільних дітей сторін як неповнолітніх, однак, так як виконавчий лист до бухгалтерії по місцю його праці не надходив, то відрахування аліментів провадилось і провадиться на даний час за поданою ним до бухгалтерії підприємства заявою попри досягнення дітьми сторін повноліття. Спільна повнолітня дочка сторін - ОСОБА_5 - з вересня 2020 р. по 02.09.21 р., дійсно, проживала спільно з ним.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач, зазначивши, що сторони перебували у шлюбі, надала суду як доказ на підтвердження такої обставини копію свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого відділом рацс по м. Ковелю Ковельського МУЮ Волинської області, за яким після розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ».
Таким чином суд вважає встановленим, що сторони перебували у шлюбі з 07.10. 2 000 р., що був розірваний за рішенням Ковельського міськрайсуду Волинської області від 31.07.07 р. у цивільній справі № 2 - 1 281/07 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яка після розірвання шлюбу обрала собі прізвище « ОСОБА_6 », що слідує з доступних даних ЄДРСР.
Так у вказаному вище судовому рішенні від 31.07.07 р. зазначено, що судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07.10.2 000 р., що стверджується свідоцтвом про одруження від 07.10.2 000 р., виданим Колодяжненською сільрадою Ковельського району. Від шлюбу вони мають дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 28.01.02 р., виданим відділом РАГСу Ковельського МУЮ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження від 17.02.03 р., виданим відділом РАГСу Ковельського МУЮ.
Та обставина, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на даний час досягла повноліття, стверджується копією свідоцтва про народження останньої, виданого 17.02.03 р. відділом рагс Ковельського МУЮ Волинської області.
Відповідно до довідки № 54 від 02.02.21 р., виданої ВСП «Ковельський промислово - економічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету» (м. Ковель Волинської області), дочка сторін - ОСОБА_5 - є студенткою 3 - го курсу цього навчального закладу і навчається у коледжі з 01.09.18 р. з терміном навчання до 31.01.22 р. на платній основі за денною формою навчання.
Вказані вище обставини, що стверджені наведеними вище письмовими доказами, відповідачем не оспорюються.
За змістом ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Суд зауважує, що спільна повнолітня дочка сторін - ОСОБА_3 , яка вже досягла повноліття та продовжує навчання, не проживала разом із позивачем на дату подання розглядуваного позову до суду, так як проживала до 02.09.21 р. у АДРЕСА_1 , що стверджено копією витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 0717 - 967306 - 2017 від 27.10.17 р., а позивач, що стверджується копією її паспорта серії НОМЕР_2 , - проживає у с. Волошках Ковельського району Волинської області.
Суд відкидає як неналежний доказ місця проживання позивача та спільної повнолітньої дочки сторін - ОСОБА_5 - довідку № 2 від 02.02.21 р., видану РЖКП № 2 (м. Ковель Волинської області) про непроживання їх за місцем реєстрації місця проживання кожної з них, про фактичне спільне місце їх проживання у АДРЕСА_2 , з огляду на те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так доказом місця проживання фізичної особи є витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання; паспортні дані.
Покликання у вказаній вище довідці РЖКП на те, що ним взято до уваги свідчення 2 - х фізичних осіб, на увагу суду не заслуговує та додатково схиляє суд до покликання на необхідність дотримання принципу безпосередності дослідженння доказів (показань свідків, зокрема).
Аналіз положень ст. 29 ЦК України та ст. ст. 3, 6, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свідчить, що постійним місцем проживання особи є зареєстроване з дотриманням установленого порядку реєстрації на території адміністративно - територіальної одиниці приміщення, зокрема квартира, у якій ця особа проживає понад 6 місяців протягом року. Ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу.
За змістом вказаної норми місцем проживання особи є її місце реєстрації за певною адресою.
Однак так як повнолітня дочка сторін на дату звернення позивача з розглядуваним позовом до суду проживала спільно з відповідачем, лише з 02.09.21 р. була зареєстрованою проживаючою спільно з позивачем у с. Волошках Ковельського району Волинської області, та позивач за станом на дату закладення розглядуваного позову до суду не мала доручення закладати позов до суду від імені повнолітньої дочки сторін, яка з нею не проживала фактично і юридично, на витребування у відповідача коштів на її утримання, тобто, у її інтересах; з дати досягнення цією дочкою сторін повноліття позивач не являється її законним представником, то право вимоги за розглядуваним позовом позивачеві не належить.
Крім того оскільки дочка сторін - ОСОБА_5 - досягла повноліття, вона набула права самостійно звертатись з позовом такого характеру до суду.
Позивач же не надала суду доказів того, що звернутись із розглядуваним позовом до суду в інтересах повнолітньої дочки та що вона на це уповноважена останньою.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тому позивачеві належить право вимоги за розглядуваним позовом і тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 209, 223, 263 - 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, ст. ст. 183, 182, 199, 200, 181 СК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і. н. НОМЕР_3 , прож. за адресою: АДРЕСА_3 ;
представник позивача - ОСОБА_9 , адреса: АДРЕСА_4 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_4 , і. н. НОМЕР_5 , прож. за адресою: АДРЕСА_5 .
Головуючий:І. М. Логвинюк
Повний тест рішення суду складено 01.10.21 р..