Справа № 643/2419/20
Провадження № 2/643/600/21
20.09.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Гюлалієвої Ф.Р. кизи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
АТ КБ «Приватбанк» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням наступних уточнень (заяви про зменшення розміру позовних вимог, вхідний від 07.12.2020 року, від 22.03.2021 року) просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач) на свою користь заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 13623,18 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 17.05.2011 року між позивачем та відповідачем укладено Кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а відповідач зобов'язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та інші платежі в розмірі, строки та в порядку, встановленими Кредитним договором, яким в тому числі передбачено право банку проводити зміни Тарифів, а також умов обслуговування рахунків. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з неї заборгованість у розмірі 13623,18 грн., з яких: 2433,72 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4423,55 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 6765,91 грн. - пеня.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14.02.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання 20.09.201 не з'явився, в позовній заяві, а також клопотанні просив суд розглядати справу за його відсутності.
Відповідач у судові засідання не з'явилась, про місце, дату та час розгляду справи неодноразово повідомлялась належним чином, відзиву на позов, заяви про розгляд справи за її відсутності, суду не надала.
З даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримала повістку про виклик до суду 12.06.2020.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи, що відповідач тривалий час станом розгляду справи не цікавилась, в судове засідання не з'явилась, а також необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, які є складовими права на справедливий суд та гарантовані ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 2 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
Оскільки позивач не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Позивачем відповідно анкети-заяви відповідача від 17.05.2011 року, Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів, які складають Договір про надання банківських послуг, відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач прийняла на себе зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів згідно умов Договору. Так, умовами Договору передбачено сплату процентів за користування кредитом виходячи з базової ставки 3 % на місяць, пені, яка дорівнює сумі базової процентної ставки/30 та 1% від суми заборгованості, а також штрафів за несвоєчасне погашення заборгованості. Кредитна картка відповідачу була надана на строк до 01.2015 року.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту належним чином не виконала, у зв'язку з чим позивачем нараховано заборгованість в розмірі 13623,18 грн., з яких: 2433,72 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4423,55 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 6765,91 грн. - пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2433,72 грн. та пені в розмірі 6765,91 грн.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 4423,55 грн., суд керується таким.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зазначено, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як встановлено судом з наданих позивачем доказів, кредитна картка відповідачу була надана на строк до 01.2015 року.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що після 01.2015 року сплив визначений договором строк кредитування, в зв'язку з чим право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилось.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, розмір заборгованості за процентами станом на 01.2015 складає 3400,84 грн.
Враховуючи наведене, суд частково задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами, а саме в сумі 3400,84 грн.
В іншій частині вказаних вимог суд відмовляє.
В постанові Верховного Суду від 27.01.2021 по справі № 291/1024/18-ц зазначено, що визначення предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Вимога про стягнення процентів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем не заявлялась, обґрунтований розрахунок сум вказаних процентів всупереч вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України суду не надавався.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог.
В постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі № 287/587/16-ц зазначено, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
За таких обставин, розглядаючи цивільну справу в межах заявлених вимог, предметом яких є стягнення заборгованості за процентами, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для стягнення в межах даної справи з відповідача на користь позивача процентів згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки таке стягнення фактично означало би самостійну зміну судом підстав позову (зі стягнення процентів, нарахованих згідно умов кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, на стягнення процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України) та, відповідно, означало би вихід за межі заявлених вимог.
Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, дійшовши висновку щодо відсутності підстав для стягнення процентів, передбачених кредитним договором (пункти 54, 66, 68), також не стала за власною ініціативною стягувати проценти на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та залишила в силі судове рішення про відмову у вказаній частині позовних вимог.
За таких обставин, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наданих позивачем доказів, суд частково задовольняє позовні вимоги на стягує з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 12600,47 грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмірі 1944,20 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України,
Позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: м. Дніпро, вул. набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором в розмірі 12600,47 грн. (дванадцять тисяч шістсот гривень сорок сім копійок).
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: м. Дніпро, вул. набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО № 305299) понесені останнім судові витрати в загальному розмірі 1944,20 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок чотири гривні двадцять копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 30.09.2021 року.
Суддя Д.А. Крівцов