Справа № 438/781/21
Провадження № 2/438/285/2021
іменем України
27 вересня 2021 року Бориславський міський суд Львівської області
в складі головуючого судді Слиша А.Т.,
за участю секретаря судового засідання Гадубяк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу зОСОБА_2 , вказуючи, що 26.07.2001 між ними було укладено шлюб, який зареєстрований відділом РАГСу Дрогобицького районного управління юстиції у Львівській області. У них народилося двоє дітей: сини ОСОБА_3 , 2002 р.н., та ОСОБА_4 , 2009 р.н., який проживає з позивачкою. Подружнє життя з відповідачем не склалося через те, що в них різні погляди на шлюб та сім'ю. Вони проживають окремо, не підтримують сімейних відносин, спільного господарства не ведуть. Шлюб існує формально, примирення між ними не можливе. Взаємних майнових претензій сторони не мають. Також позивач просила після розірвання шлюбу залишити прізвище «ОСОБА_5 ».
Ухвалою судді від 26.05.2021 позовну заяву було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. У строк, визначений ухвалою, позивач усунула недоліки позовної заяви.
Відтак ухвалою судді від 14.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула, подала до суду заяву від 10.06.2021, в якій просить розглянути справу без її участі, позов про розірвання шлюбу підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, подав до суду заяву від 22.08.2021, у якій просить розглянути справу без його участі, позов про розірвання шлюбу визнає.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
За змістом ч.ч.3, 4 ст. 56 СК України: кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Як установлено судом, шлюб між сторонами ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зареєстрований 26 липня 2001 року відділом РАГСу Дрогобицького районного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 132, що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 26.07.2001. Подружжя має двох дітей: синів ОСОБА_3 , 2002 р.н., та ОСОБА_4 , 2009 р.н., який на цей час проживає з позивачкою.
Суд установив, що сім'я між сторонами розпалася, перебування сторін у шлюбі є формальним, примирення не можливе. У них виявилися різні погляди на шлюб та сім'ю. Сторони проживають окремо, не підтримують сімейних відносин, спільного господарства не ведуть.
Суд враховує ту обставину, що в сторін є неповнолітня дитина, проте з огляду на вищенаведені обставини справи, розцінює як таку, що не перешкоджає прийняттю рішення про розірвання шлюбу.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що сім'я сторін розпалася остаточно, та її збереження за таких обставин суперечило б інтересам сторін та їхньої неповнолітньої дитини.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд вважає, що визнання відповідачем ОСОБА_2 позову про розірвання шлюбу не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд приймає визнання відповідачем позовних вимог і доходить висновку про задоволення позову.
Також суд вважає за необхідне вирішити питання щодо прізвища позивача після розірвання шлюбу. ОСОБА_1 заявила клопотання про залишення їйпрізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу. Відповідно до ст.113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Відтак за бажанням позивачки та на підставі ст. 113 СК України суд залишає їй прізвище, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, який розривається.
При цьому, щодо заявленого відповідачем у заяві від 22.08.2021 заперечення проти стягнення з нього судового збору, оскільки він є «інвалідом війни ІІІ групи», суд зазначає таке.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору. Умови, за яких суд може своєю ухвалою за клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору або зменшити розмір судового збору чи звільнити від його сплати передбачені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
При цьому, відповідач не надав доказу, що підтверджує підстави звільнення його від сплати судового збору відповідно до вказаного закону.
На підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору відповідач надав копію посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 07.04.2021, з якого встановлено, що пред'явник цього посвідчення є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Згідно з п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
При цьому, особи з інвалідністю 3 групи, які мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни третьої групи, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у встановленому порядку не прирівнюються до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни.
Тобто, від сплати судового збору на підставі п.8 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи, а не особи з інвалідністю 3 групи, які мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни третьої групи.
Позивачем не надано суду доказів стосовно того, що саме він є особою з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та членом сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, або є прирівняною до зазначених осіб у встановленому порядку особою.
У свою чергу за змістом ст.5 Закону України «Про судовий збір» пільг щодо сплати судового збору для інвалідів 3 групи, ветеранів війни - інвалідів війни не встановлено.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 06.02.2020 у справі №640/21075/19 та від 23.07.2020 у справі №240/12008/19.
Крім того, у ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначені пільги особам з інвалідністю внаслідок війни, проте пільг стосовно сплати судового збору для ветеранів війни-осіб з інвалідністю внаслідок війни вказана правова норма не містить.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про звільнення його від сплати судового збору.
При зверненні до суду з позовом позивачем було оплачено судовий збір у розмірі 908 грн. На підставі ч.1 ст.142 ЦПК України та ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову, що становить 454 грн, а решта судового збору в розмірі 454 грн, сплаченого згідно з дублікатом квитанції №0.0.2155612007.1 від 10.06.2021 (сплачено в АТ КБ «Приватбанк»), підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ст.ст. 13, 19, 81, 82, 141, ч.4 ст.206, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 26 липня 2001 року відділом РАГСу Дрогобицького районного управління юстиції Львівської області, актовий запис № 132.
Позивачу ОСОБА_1 залишити прізвище, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, який розірваний, - «ОСОБА_5 ».
Шлюб припиняється в день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні сплаченого нею при поданні позову судового збору.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору, сплаченого при поданні позову, згідно з квитанцією №0.0.2155612007.1 від 10.06.2021 (сплачено в АТ КБ «Приватбанк»).
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суд через Бориславський міський суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя А.Т.Слиш