Справа № 161/8057/21
Провадження № 2/161/2578/21
(заочне)
29 вересня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Кирилюк В.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Щерблюк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «ФК «АЛАНД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В., приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В. від 19 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження (ВП №64348072) їй стало відомо про те, що 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. було вчинено виконавчий напис №43526, яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» стягнуто заборгованість у розмірі 25230,69 гривень. Позивач зазначає, що в неї немає жодних договірних правовідносин з відповідачем. Крім того, в її розпорядженні немає будь-якої інформації про характер боргу та його походження.
Крім того, позивач вважає вищевказаний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса був вчинений після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, якою Постанову КМУ №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
З огляду на наведене, позивач просить визнати виконавчий напис №43526 від 08 вересня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 25230,69 гривень таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача в свою користь понесені судові витрати.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до Луцького міськрайонного суду Волинської області не надійшов.
Представник позивача подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримала та просить вимоги задовольнити, щодо заочного розгляду - не заперечує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, будь- яких заяв, клопотань на адресу суду від ТОВ «ФК «АЛАНД» не надходило.
Треті особи в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О.С. на підставі заяви ТОВ «ФК «АЛАНД» вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №43526 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованості в сумі 25230,69 гривень.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. від 19 березня 2021 року відкрито виконавче провадження №64348072 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 08 вересня 2020 року №43526 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованості в розмірі 25230,69 гривень (а.с.8).
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до ст. 18 цього Кодексу, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства Юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві Юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок).
Так, згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів У країни.
Статтею 88 цього Закону України визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку.
Суд враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014р., визнано незаконним та нечинним розділ "Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин", а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: "Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв'язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття".
Положення ст. 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Так, згідно з п.16 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 31 липня 2000 року № 32/5, нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, не є чинним з дня його виключення з державного реєстру, крім випадків визнання нормативно-правових актів нечинними судом.
Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22 лютого 2017 року, отже і постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" також втратила чинність з цього дня.
З врахуванням вказаних вище положень суд дійшов висновку, що оскільки оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса, вчинено 08 вересня 2020 року, то нотаріус не міг керуватись розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Разом із тим «Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», який затверджений постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 у не скасованій рішенням суду частині, не передбачає права нотаріуса вчиняти виконавчі написи на підставі кредитних договорів, які нотаріально не посвідчені.
Враховуючи викладене, суд вважає, що при вчиненні спірного виконавчого напису не було дотримано нормативно передбачених умов для його вчинення, а саме вимогу щодо права вчинення виконавчого напису лише на кредитному договорі, який посвідчений нотаріально.
Крім того, суд враховує, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). З врахуванням того, що представник відповідача в судове засідання не з'явився та не подав суду відзив на позовну заяву, матеріали справи не містять доказів про направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень, тоді як позивач вказує, що вона не перебуває у договірних стосунках з відповідачем, природа боргу за оскаржуваним виконавчим написом нотаріуса їй невідома, жодних повідомлень про наявність заборгованості вона попередньо не отримувала.
Крім цього, із матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував в своє розпорядження оригінал кредитного договору, а також первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту, що може свідчити про відсутність в нотаріуса підстав вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем є безспірними.
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Отже, нотаріус при вчиненні такого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, суд обмежений у можливостях перевірки доказів, окрім тих, що подані сторонами по справі, інакше це буде порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.
При вирішенні даного спору суд виходить з позиції достатності доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, як це передбачено ст.80 ЦПК України.
З наведених мотивів суд дійшов висновку про задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
За змістом п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Як зазначено у п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1362 гривень.
Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 89, 263, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», суд,-
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, реєстраційний номер №43526 від 08 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» заборгованості в сумі 25230,69 гривень.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят два) гривень.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 гривень (дві тисячі грн..).
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» (місцезнаходження: 010033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301; Код ЄДРПОУ 42642578);
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача:
- приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 31)
- приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (місцезнаходження: 10008, Житомирська область, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35, Код ЄДРПОУ 3089721891).
Дата складання повного тексту заочного рішення 30 вересня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Ф. Кирилюк