30 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 640/17736/19
адміністративне провадження № К/9901/35134/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 640/17736/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2016 року №0006621306 та №0006631306, посилаючись на те, що у 2015 році ним відчужувались цінні папери на загальну суму 14198600,00 грн., проте відповідач при визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб з інвестиційними активами не врахував, що позивачем одночасно і придбавались у вказаний період цінні папери на загальну суму 14189134,27 грн. Відтак, інвестиційний прибуток позивача за 2015 рік становив 9465,73грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2016 року №0006621306 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 3549650,00 грн., у тому числі за основним платежем на 2839720,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 709930,00грн., та №0006631306. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 21 вересня 2021 року від скаржника надійшла касаційна скарга.
Як слідує з матеріалів касаційної скарги, попередня касаційна скарга була повернута скаржникові ухвалами Верховного Суду від 12 травня 2021 року, від 01 червня 2021 року, від 12 липня 2021 року, від 05 серпня 2021 року, 02 вересня 2021 року, як така, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Верховний Суд роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.
Під час перевірки вшосте зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України судом установлено, що вона є ідентичною (підтверджується інформацією, що міститься в комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду") тим касаційним скаргам, які було повернуто, вищезазначеними ухвалами Верховного Суду, обґрунтування касаційної скарги абсолютно не змінилося.
Аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вшосте касаційній скарзі скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Водночас Верховний Суд в своїх ухвалах про повернення касаційної скарги вже звертав увагу скаржника на те, що посилаючись на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржник, фактично, посилається на те, що суди надали неправильну правову оцінку доводам контролюючого органу, що не є тотожним тому порушенню, на яке посилається скаржник як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Однак, Суд звертає увагу на те, що якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Також, у випадку посилання скаржником на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно навести, порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав передбаченими пунктами 1, 2, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Отже, звертаючись до суду з касаційною скаргою вшосте, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які вказав Верховний Суд в ухвалах від 12 травня 2021 року, від 01 червня 2021 року, від 12 липня 2021 року, від 05 серпня 2021 року, 02 вересня 2021 року, касаційна скарга дублює зміст тих, які вже були повернуті судом, як такі, що не містили підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Системний аналіз положень ст. 328, 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Ухвалами Верховного Суду вже надавалися вичерпні роз'яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав, натомість, ці роз'яснення так і не були враховані скаржником, у зв'язку з чим подана касаційна скарга підлягає поверненню.
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.
Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 640/17736/19 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Яковенко