29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 280/5286/20
провадження № К/9901/25915/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Амельченка Ігоря Миколайовича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року (суддя Татаринов Д. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року (судді Божко Л. А., Лукманова О. М., Дурасова Ю. В.),
встановив:
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУ НП в Запорізькій області), у якому (з урахуванням уточнень) просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Запорізькій області № 85 о/с від 27 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області з 28 лютого 2020 року і стягнути з ГУ НП в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 27 лютого 2020 року до моменту фактичного поновлення на посаді.
2. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ в ГУ МВС в Запорізькій області та з 09 грудня 2016 року, відповідно до наказу ГУ НП в Запорізькій області від 09 грудня 2016 року № 413 о/с, призначений на посаду провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області.
3. На виконання вказівки голови Національної поліції від 06 травня 2019 року № 5341/01/12-2019 «Про надсилання Методичних рекомендацій щодо здійснення організаційно-штатних заходів у Національній поліції» ГУ НП в Запорізькій області опрацювало і вивчило питання щодо ефективного використання та раціональної розстановки штатної чисельності на основних напрямках діяльності органів і підрозділів поліції. Відтак листом начальника ВК ГУ НП в Запорізькій області Катерини Людвік повідомлено начальника ГУ НП, що у зв'язку з нагальною потребою організації роботи по взаємодії із засобами масової інформації відповідно до статті 9 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 41-43 пункту 4 Положення про Національну поліцію та наказу Національної поліції України від 15 грудня 2019 року № 1299 «Про вдосконалення взаємодії органів та підрозділів поліції із засобами масової інформації» діяльність по забезпеченню інформування громадськості про резонансні злочини та події, здійснення відео та фотозйомки, відповідних сучасним вимогам медіаконтенту, дуже часто потребують виїзду на місце скоєння злочинів та присутності відповідального працівника понаднормово, позаробочий час, у вихідні та святкові дні, що є порушенням вимог чинного трудового законодавства України.
4. Відповідно до листа Бердянського ВП від 25 вересня 2020 року вих. № 51502/0/01-19 керівництво Бердянського ВП клопотало щодо внесення змін до штатного розпису Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, в частині скорочення посади провідного спеціаліста сектора моніторингу та введення у цей сектор посади атестованого складу поліції із закріпленням за нею напрямку роботи по взаємодії із засобами масово інформації та громадськістю.
5. Голова Національної поліції України, відповідно до статей 14, 15 Закону України «Про Національну поліцію», видав наказ від 17 жовтня 2019 року № 1023, яким затвердив Перелік змін у штатах Національної поліції, а саме: у секторі моніторингу Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області скорочено одну посаду державного службовця та уведено одну посаду середнього складу поліції.
6. Наказом Національної поліції України від 17 жовтня 2019 року № 1023 «Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції», займану позивачем посаду провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області визначено як таку, що підлягає скороченню.
7. 09 грудня 2019 року позивача ознайомлено з повідомленням про можливе наступне вивільнення, що засвідчено його підписом на повідомленні.
8. Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачу запропонували вакантні станом на 18 грудня 2019 року і 30 січня 2020 року посади, однак він (27 лютого 2020 року) в усній формі пояснив, що відмовляється працювати на зазначених посадах у м. Запоріжжі. Водночас надати письмову відмову від запропонованих посад позивач відмовився, про що складено Акт № 1 про відмову від надання письмової згоди щодо продовження державної служби на запропонованих посадах в ГУ НП в Запорізькій області (м. Запоріжжя).
9. З цього приводу суд апеляційної інстанції з'ясував, що станом на 18 грудня 2019 року позивачу запропонували такі вакантні посади: оператор комп'ютерного набору 1 категорії відділу служби « 102» УОАЗОР ГУНП в Запорізькій області; спеціаліст відділу розрахунково касового обслуговування управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Запорізькій області; спеціаліст відділу організації фінансового забезпечення підпорядкованих підрозділів управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Запорізькій області; провідний спеціаліст відділу озброєння УЛМТЗ ГШУНПР в Запорізькій області; 0,5 посади лікаря ветеринарної медицини ветеринарного пункту Кінологічного центру ГУ НП в Запорізькій області: опалювач відділення комунально експлуатаційного забезпечення Центру забезпечення ГУНП в Запорізькій області; робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків відділення комунального експлуатаційного забезпечення Центру забезпечення ГУНП в Запорізькій області; 0,5 посади робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області; опалювач Запорізького районного ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області; 0,5 посади робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області та 0,5 посади прибиральника службових приміщень Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП Запорізькій області.
10. Позивач зацікавився посадою провідного спеціаліста відділу озброєння УЛМТЗ ГШУНПР в Запорізькій області, у зв'язку з чим просив надати перелік функціональних обов'язків на цій посаді та роз'яснити, чи має відношення до зони обслуговування Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області.
11. Крім того встановлено, що 30 січня 2019 року позивачу запропонували такі вакансії: оператор комп'ютерного набору 1 категорії оперативно-довідкового сектору безвісті зниклих громадян УКР ГУНП в Запорізькій області; оператор комп'ютерного набору 1 категорії відділу служби « 102» УОАЗОР ГУ НП в Запорізькій області; спеціаліст відділу розрахунково касового обслуговування управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Запорізькій області; спеціаліст відділу організації фінансового забезпечення підпорядкованих підрозділів управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Запорізькій області; опалювач відділення комунально експлуатаційного забезпечення Центру забезпечення ГУ НП в Запорізькій області; робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків відділення комунального експлуатаційного забезпечення Центру забезпечення ГУ НП в Запорізькій області; опалювач Запорізького районного ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області; 0,5 посади прибиральника службових приміщень Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУ НП в Запорізькій області.
12. Позивач зазначив, що зацікавився посадою спеціаліста відділу організації фінансового забезпечення підпорядкованих підрозділів управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Запорізькій області і просив надати перелік функціональних обов'язків на цій посаді та роз'яснити, чи має це відношення до зони обслуговування Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області.
13. Відтак, як встановив суд апеляційної інстанції, позивач зазначав, що готовий пройти співбесіду на відповідність (зацікавленими) посадами за умови надання йому постійного робочого місця в Бердянському ВП ГУНП в Запорізькій області. Позаяк зазначені посади відносяться до посад ГУНП в Запорізькій області, розташованого в м. Запоріжжя, відповідь позивача не розцінили як згоду, проте письмової відмови від переведення від нього теж не отримали, про що написано вище.
14. 27 лютого 2020 року Т.в.о. начальника Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області надіслав начальнику ГУ НП в Запорізькій області подання про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, відповідно пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», з 27 лютого 2020 року, з виплатою йому компенсації за 07 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.
15. Згідно з наказом ГУ НП в Запорізькій області від 27 лютого 2020 року № 85 о/с ОСОБА_1 , державного службовця 5 рангу, звільнено з посади провідного спеціаліста сектору моніторингу Бердянського відділу поліції з 27 лютого 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
16. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
17. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 10 листопада 2020 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
18. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 17 березня 2021 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
19. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що виходячи із тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 492 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які цей працівник може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Водночас роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
20. Позаяк обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП, роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.
21. У цьому зв'язку суд першої інстанції зауважив, що скорочення посади та звільнення позивача відбулось саме на виконання наказу голови Національної поліції України від 17 жовтня 2019 року № 1023 (виданому на підставі вимог статей 14, 15 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), яким затверджено перелік змін у штатах Національної поліції. Водночас незгода позивача з підставами скорочення посади у секторі моніторингу Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області не охоплюється предметом доказування у цій справі.
22. Суд апеляційної інстанції додав, що наказ голови Національної поліції України від 17 жовтня 2019 року № 1023, яким скорочено посаду державного службовця, не оскаржений, є чиним і в цій справі не є предметом спору; цей наказ підтверджує, що в штатному розписі Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області відбулися зміни, скорочено посаду державного службовця та введено атестовану посаду [поліцейського], тож посилання позивача на відсутність підстав для скорочення штату, з погляду апеляційного суду, не доведене належними та допустимими доказами.
23. Суди попередніх інстанцій зауважили також, що позивача належним чином попереджено про наступне вивільнення за два місяці та запропоновано інші рівноцінні посади державної служби та/або іншої роботи (посади державної служби). На думку судів попередніх інстанції, при звільненні позивача з указаних підстав не було порушено вимог статті 492 КЗпП, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII). Додали, що позивач не надав згоди перейти на посади, які запропонував відповідач, натомість висловив пропозицію щодо своєї готовності пройти співбесіду на відповідну посаду за умови надання йому постійного робочого місця при Бердянському ВП ГУНП в Запорізькій області. З цього приводу суди попередніх інстанції зазначили, що позивач призначався на посаду наказом ГУ МВС у Запорізькій області (ГУ НП у Запорізькій області), а не Бердянським ВП ГУНП в Запорізькій області. Тож посади, які були запропоновані та якими зацікавився позивач, належать до посад апарату ГУ НП в Запорізькій області, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, 29.
24. З приводу посилання позивача на те, що відповідно до інформації з сайту ГУ НП в Запорізької області від 30 січня 2020 року, у штаті відповідача наявні 51 вакантна посада та проводиться прийом на службу, суди попередніх інстанцій пояснили, що ті посади є посадами атестованими та не відносяться до категорії державної служби.
25. Посилання позивача на наявність посади (аналогічної тій, з якої звільнили позивача) державного службовця у штаті слідчого відділення Приморського відділення Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області суди відхилили як безпідставні, вважаючи, що ця обставина не є предметом дослідження у цій справі.
Касаційне оскарження
26. У касаційній скарзі представник позивача - адвокат Амельченко І. М. просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
27. Касаційну скаргу її автор подав з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
28. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі № 816/654/17, у якій, серед іншого, зазначено, що умовою припинення державної служби з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП) є, зокрема, ліквідація державного органу або його реорганізація, що поєднана зі скороченням штату/чисельності державних службовців та/або змінами в організації роботи (служби), унаслідок яких державний службовець об'єктивно не може виконувати посадові обов'язки за посадою, яку обіймав до запровадження змін в організації роботи, а щодо переведення на іншу посаду він або заперечує, або для цього об'єктивно немає можливості.
29. Також заявник посилався на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 160/5324/19, від 30 квітня 2020 року у справі № 520/6610/19, від 11 вересня 2019 року у справі № 826/8324/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 591/3055/16-а, від 24 квітня 2019 року у справі № 813/1713/16.
30. З-поміж іншого скаржник наголосив на тому, що скорочення посади, яку обіймав позивач (провідний спеціаліст сектору моніторингу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області) насправді не було, адже в інших підрозділах ГУ НП в Запорізькій області (як-от у Мелітопольському відділі поліції) така посада з такими самими посадовими обов'язками існує і скороченню не підлягала. Такими чином представник позивача зробив висновок, що скорочення штату, як і скорочення чисельності працівників в ГУ НП в Запорізькій області не було (щодо останнього, то, як нагадав представник позивача, замість посади провідного спеціаліста було введено іншу посаду), а отже й підстав для звільнення позивача теж. Крім того, не було реорганізації, яка б супроводжувалася скороченням штату або чисельності працівників, що також свідчить про неправомірне звільнення з посади.
31. Додав також, що позивачу не запропонували усіх вакантних посад, які були на дату його звільнення (зі слів скаржника, такі були, приміром посада начальника управління), тож вважати, що відповідач як роботодавець належним чином виконав свій обов'язок по працевлаштуванню (позивача) немає. У цьому зв'язку пояснив, що суди попередніх інстанцій не надали значення тому, що штат Бердянського ВП ГУ НП в Запорізькій області передбачав ще три посади державної служби, на які міг би претендувати позивач, але йому цих посад не запропонували. Крім того, на думку скаржника, відповідач мав би провести порівняльний аналіз кваліфікації працівників, які працюють на тих посадах (державної служби) з кваліфікацією позивача й на основі цього вирішувати хто підлягає звільненню.
32. Щодо вакантних посад, то за текстом касаційної скарги, станом на 25 лютого 2020 року було оголошено конкурс на посаду начальника управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Запорізькій області, на яку, з огляду на вимоги до кандидата, цілком міг би претендувати позивач. Утім, останньому не повідомили про цю вакансію, що теж, на думку скаржника, свідчить про неналежне виконання обов'язку щодо працевлаштування, на яке не звернули уваги суди попередніх інстанцій.
33. Представник позивача висловив також зауваження стосовно мотивів і обґрунтування відповідача щодо скорочення посади, яку обіймав позивач. Зокрема переконує, що позивач ніколи не нарікав на понаднормову роботу і значний обсяг навантаження за посадою, натомість завжди фахово і сумлінно виконував свою роботу, відповідально ставився до своїх посадових обов'язків. Тому аргументи відповідача з цього приводу (як підстави для скорочення вказаної посади) видаються надуманими.
35. Насамкінець скаржник, з посиланням на висновки Верховного Суду у справі № 816/654/17, ще раз наголосив на тому, що самі по собі ліквідація чи реорганізація, так само як і скорочення штату/чисельності, окремо, без поєднання, доповнення одне іншого, не є умовою для припинення державної служби за пунктом першої статті 87 Закону № 889- VIII.
36. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржені судові рішення без змін. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив про те, що вжив всіх можливих заходів для працевлаштування позивача. Пояснив, що ОСОБА_1 двічі пропонували вакантні посади (станом на 18 грудня 2019 року і 30 січня 2020 року), від яких той відмовився. Крім того, за текстом відзиву, до моменту звільнення відповідач продовжував вчиняти всі необхідні дії для працевлаштування позивача, як-от надав йому копії посадових обов'язків за посадами, на які можна було б його перевести, проте останній згоди не надав. Зокрема, на вимогу скаржника йому надали посадові інструкції спеціаліста відділу організації фінансового забезпечення підпорядкованих підрозділів фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Запорізькій області та провідного спеціаліста відділу озброєння УЛМТЗ ГУ НП в Запорізькій області, проте навіть після цього ОСОБА_1 не погодився на ці посади, водночас зазначив у заяві, що готовий пройти співбесіду на відповідність займаним посадам за умови надання йому постійного робочого місця при Бердянському ВП ГУ НП в Запорізькій області, що теж не можна розцінювати як згоду ОСОБА_1 , адже, запропоновані посади, якими зацікавився позивач, відносяться до посад апарату ГУ НП в Запорізькій області, що розташовані в м. Запоріжжя.
37. З приводу доводів позивача про переважне право на залишення на роботі відповідач зазначив, що в цьому випадку не йдеться про масове вивільнення/скорочення, тому немає підстав для застосування вказаного критерію.
38. У відповідь на відзив відповідача представник позивача - адвокат Амельченко І.М. надіслав відгук, у якому зазначив про те, що зміни до штатного розпису Бердянського ВП ГУ НП в Запорізькій області ініціював сам відповідач, тож аргументи останнього про те, що саме голова Національної поліції України затвердив штатний розпис, внаслідок чого скорочено посаду державного службовця, яку обіймав позивач, видаються не зовсім повними. Переконує, що внесені зміни до штатного розпису ніяким чином не пов'язані з реорганізацією, тому не було підстав для його звільнення у зв'язку зі скороченням. Позивач ще раз нагадав, що до його звільнення було оголошено конкурс на посаду начальника управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Запорізькій області, на яку він, зважаючи на кваліфікаційні вимоги, міг теж претендувати, але якої йому, утім, не запропонували. Представник позивача наголосив також на необхідності врахувати наявність у позивача переважного права на залишення на посаді, що теж залишено поза увагою як відповідача, так і судів попередніх інстанцій під час розгляду справи.
Релевантні джерела права
39. Відповідно до статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
40. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина друга статті 1 Закону № 889-VIII).
41. За частинами першою, другою статті 21 Закону № 889-VIII визначено, що вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
42. Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону № 889-VIII (тут і далі - в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин) у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
43. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
44. За текстом частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 11) ліквідація державного органу; <…>.
45. Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону № 580-VIII структуру центрального органу управління поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України. Штатний розпис (штат) поліції затверджує керівник поліції.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 15 Закону № 580-VIII структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України. Штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.
46. Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
47. Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 52 Закону № 580-VIII конкурс на службу в поліції обов'язково проводиться серед осіб, які вперше приймаються на службу в поліції з призначенням на посади молодшого складу поліції.
Комплектуванню в порядку просування по службі посад молодшого, середнього та вищого складу поліції, крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті, за рішенням керівника, уповноваженого призначати на такі посади, може передувати або проведення конкурсу, або проведення атестації.
Конкурс проводиться відповідно до Типового порядку проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади (далі - Типовий порядок проведення конкурсу), що затверджується Міністром внутрішніх справ України.
48. Частинами першою-третьою статті 492 КЗпП визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Висновки Верховного Суду
49. В аспекті заявлених підстав для касаційного оскарження судових рішень в цій справі у зіставленні з нормативним регулюванням колегія суддів вважає за необхідне спершу звернути увагу на те, що на дату повідомлення позивача про майбутнє звільнення з посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII (у зв'язку з її скороченням), яке, як встановлено у справі, відбулося 09 грудня 2019 року, набрав чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади». Цим Законом, зосібна, внесено зміни до згаданої статті 87, зокрема її пункту 1 частини першої, текст якої написано вище.
50. Наведеним маємо на меті звернути увагу на те, що правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах, на які покликається представник позивача у цій справі як приклад правильного правозастосування, на відповідність якому потрібно перевірити судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій, сформульовано за дещо інакших фактичних обставин та відповідно їм правового регулювання, яке суттєво різниться з чинною редакцією указаної статті, про що буде мовитися нижче. Водночас не можемо категорично стверджувати про абсолютну незастосовність висловлених у цих постановах підходів/позицій, адже коли йдеться про дотримання процедури звільнення (у зв'язку зі скороченням) чи про належне виконання роботодавцем (яким тут виступає суб'єкт призначення) свого обов'язку запропонувати працівникові/державному службовцю у таких випадках, як-от у цій справі, вакантні посади, то міркування Верховного Суду, до яких апелює представник позивача у касаційній скарзі і які основуються, головним чином, на положеннях статті 492 КЗпП, потрібно теж враховувати, позаяк до правовідносин, які виникли у зв'язку з припиненням державної служби (як у цій справі) часом субсидіарно можуть застосовуватися положення трудового законодавства (в частині, яка не врегульована спеціальним законом та не суперечить йому). З урахуванням наведеного колегія суддів вирішила розглянути касаційну скаргу по суті порушених у ній питань, у зв'язку з чим зазначає таке.
51. З приводу реорганізації, яка супроводжується скороченням чисельності або штату державних службовців як сукупності умов, за яких, в інтерпретації представника позивача, допускається звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII треба зазначити, що чинна (на час виникнення спірних правовідносин) редакція вказаної норми не пов'язує скорочення посади державної служби виключно зі скороченням чисельності або штату державних службовців. Навпаки, буквальне тлумачення положень указаної статті дає підстави вважати, що скорочення посади державної служби можливе також внаслідок зміни, зокрема, штатного розпису державного органу без його (кількісного) скорочення. Посилання представника позивача у цьому зв'язку на положення пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП помилкові, адже спірні правовідносини в цій частині регулюються Законом № 889-VIII, який є для них є спеціальним.
52. У цій справі, нагадаємо, фактичними передумовами для видання спірного наказу слугувало те, що наказом голови Національної поліції України від 17 жовтня 2019 року № 1023 внесено зміни до штатного розпису ГУ НП в Запорізькій області, які торкнулися Бердянського ВП ГУ НП в Запорізькій області, а саме: скорочено одну посаду державної служби (якраз ту, на якій працював позивач), натомість введено іншу посаду, але яка належить до середнього складу поліції.
53. В обсязі встановлених в цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням можна зробити висновок, що зміни у штаті, про які йдеться вище, були не стільки кількісними (з наведеного можемо виснувати, що загальна чисельність органу, у якому проходив державну службу позивач, не змінилася), як «якісними», адже замість посади державної служби введено посаду поліцейського, яка за своїми порядком/умовами вступу на посаду, призначення, завданнями і повноваженнями не може бути «рівнозначною» посаді державного службовця.
54. Іншими словами, позивач, будучи державним службовцем, після внесених до штату ГУ НП в Запорізькій області змін, об'єктивно не міг продовжувати перебувати на своїй посаді, у зв'язку з чим його попередили про наступне звільнення.
55. Зважаючи на встановлені в цій справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно належного виконання відповідачем свого обов'язку щодо завчасного повідомлення про скорочення і працевлаштування позивача. У цьому зв'язку аргументи представника останнього про те, що йому не запропонували усіх вакантних посад, на думку колегії суддів, видаються непереконливими. Потрібно пояснити, що оголошення конкурсу на керівну посаду (про яку згадує автор касаційної скарги як свідчення того, що вакансії усе ж були) не означає, що позивачу мали б її запропонувати. За правилами статті 41 Закону № 889-VIII переведення (без обов'язкового проведення конкурсу) можливе, зокрема, на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду. Однак, посада провідного спеціаліста (5 рангу), яку обіймав позивач, не є рівнозначною посаді начальника управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП в Запорізькій області (остання є вищою), на яку оголошено конкурс. Тому колегія суддів не може погодитися з доводами представника позивача про те, що відповідач діяв недобросовісно, не запропонувавши зазначеної посади позивачеві для переведення, адже це суперечило б Закону.
56. З приводу доводів про те, що відповідач не взяв до уваги переважного права позивача на залишення на посаді, то тут колегія суддів поділяє думку відповідача, з якою погодилися й суди попередніх інстанцій, що для застосування цих критеріїв не було підстав, адже скороченню підлягала одна (і єдина у Бердянському ВП ГУ НП в Запорізькій області) посада державної служби з такими функціональними обов'язками. Введена натомість посада поліцейського не могла розглядатися як можлива альтернатива для переведення (позивача) з посади державної служби.
57. Треба зазначити також, що правильним є твердження судів попередніх інстанцій про те, що у цьому спорі, який виник у зв'язку з припиненням державної служби (позивача) на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, питання про доцільність чи мету внесення змін до штатного розпису ГУ НП в Запорізькій області згідно з наказом голови Національної поліції від 17 жовтня 2019 року № 1023, не охоплюється предметом доказування. Вносити зміни до штату, на кшталт тих, про які мовиться в цій справі, є прерогативою керівника поліції й у контексті спірних правовідносин адміністративний суд лише констатує його рішення з цього питання як факт, з яким пов'язується видання спірного наказу й виникнення спору, але не дає йому правової оцінки.
58. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
59. З урахуванням написаного, колегія суддів, переглянувши оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи вважає, що судові рішення у справі ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Амельченка Ігоря Миколайовича залишити без задоволення.
2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова