29 вересня 2021 року
Київ
справа № 500/3989/20
адміністративне провадження № К/9901/35016/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі №500/3989/20 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,
20.09.2021 до суду надійшла касаційна скарга Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби (далі - Митниця, скаржник), направлена до суду поштою 14.09.2021.
Вперше подану Галицькою митницею Держмитслужби касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд повернув ухвалою від 14.06.2021 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пунктів 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України та роз'яснив вимоги щодо обов'язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цих підставах.
Вдруге подану Галицькою митницею Держмитслужби касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд повернув ухвалою від 16.08.2021 у зв'язку із не усуненням недоліків касаційної скарги, про які було зазначено в ухвалі про залишення цієї касаційної скарги без руху.
Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку, а касаційна скарга є ідентичною первісній касаційній скарзі, яку Верховний Суд визнав неналежно оформленою.
Скаржникові було роз'яснено, що системний аналіз статей 328 і 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник цитує висновок Верховного Суду, здійснений за результатами розгляду справи № 480/3807/18, відповідно до якого суд визнав правомірними дії митного органу.
Однак, різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень якими у задоволенні позовів було відмовлено не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.
Верховний Суд в ухвалі від 14.06.2021 вже роз'яснив скаржникові, що він повинен зазначити висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, якому, на переконання скаржника, суперечить висновок апеляційного суду щодо застосування цієї ж норми права. Також повинен обґрунтувати подібність правовідносин як обов'язкової умови при оскарженні судового рішення відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, таких вимог Митниця так і не виконала.
Також у втретє поданій касаційній скарзі, аналогічно попереднім, міститься посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції помилково враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17, оскільки правовідносини у такій справі не є подібними до правовідносин у справі № 280/3448/20, у якій подано касаційну скаргу.
Однак, такі доводи суперечать правовому змісту пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки він передбачає підставу для оскарження судових рішень у випадку необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відкриття касаційного провадження на цій підставі можливе у тому випадку, коли скаржник обґрунтує, що висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Обов'язковою умовою для цього є подібність умов її застосування з огляду на конкретні обставини справи та позиції сторін у справі. Тобто, висновок, який викладено у постанові Верховного Суду, і висновок, який, на переконання заявника, має бути здійснений за результатами відступу від правової позиції, повинен стосуватися одних і тих самих норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Тому у випадку, якщо скаржник вважає, що судами застосовано висновки Верховного Суду, які сформульовані у правовідносинах, які не є подібними, скаржник, обґрунтовуючи неправильне застосування судами норм матеріального права, повинен поряд із аргументами про застосування висновку Верховного Суду у неподібних правовідносинах зазначити або висновок Верховного Суду, який наявний у подібних правовідносинах, або обґрунтувати відсутність такого висновку у подібних правовідносинах.
Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Тернопільської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 у справі №500/3989/20 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон