29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 2а/0570/7198/2011
адміністративне провадження № К/9901/44342/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 2а/0570/7198/2011
за позовом ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації, Іванівської сільської ради, Відділу Держгеокадастру у Волноваському районі Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання незаконним рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, прийняту у складі судді Кравченко Т.О. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М.,
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Волноваської районної державної адміністрації, Іванівської сільської ради, Відділу Держгеокадастру у Волноваському районі Донецької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 , в якому з урахуванням заяв від 21 вересня 2009 року, від 15 серпня 2010 року та від 12 вересня 2010 року, позивач просив:
1. визнати протиправним та скасувати розпорядження Волноваської районної державної адміністрації від 05 березня 2007 року № 206 "Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки";
2. визнати незаконним рішення Іванівської сільської ради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 про надання згоди ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки площею 1,15 га, до складу якої входила земельна ділянка ОСОБА_1 площею 0,16 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
3. визнати протиправною бездіяльність Волноваського районного відділу земельних ресурсів, яка виявилася:
у відсутності проектно-технічної документації, необхідної для відводу земельних ділянок у натурі;
у відсутності реєстрів земель, які знаходяться у користуванні та в оренді;
у самоусуненні від прийняття рішень щодо передачі земельних ділянок у користування, без перевірки документації на предмет перебування земельної ділянки у користуванні;
4. у разі визнання протиправними та незаконними рішень, протиправною бездіяльності відповідачів, зобов'язати відповідачів привести у відповідність до норм чинного законодавства свої рішення щодо правового статусу земельної ділянки позивача площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
5. у разі визнання протиправними та незаконними рішень, протиправною бездіяльність відповідачів, стягнути з відповідачів за рахунок Державного бюджету України на користь позивача матеріальні збитки у розмірі 20 000,00 грн.;
6. у разі визнання протиправними та незаконними рішень, протиправною бездіяльність відповідачів, стягнути з відповідачів за рахунок Державного бюджету України на користь позивача завдану моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 4 і 5 рішення Іванівської сільської ради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 "Про припинення права користування земельними ділянками та надання згоди та дозволу на передачу в оренду земельних ділянок". Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Волноваської районної державної адміністрації від 05 березня 2007 року № 206 "Про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено
Як встановлено, 02 грудня 1988 року, розглянувши заяву ОСОБА_1 про надання земельної ділянки, загальні збори колгоспу «Україна» прийняли рішення № 11 «Про наділення земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 ».
Як свідчить витяг з протоколу № 11 від 02 грудня 1998 року, загальними зборами колгоспників колгоспу «Україна» вирішено наділити ОСОБА_1 земельною ділянкою розміром 0,15 га в АДРЕСА_1 .
14 грудня 1988 року виконавчим комітетом Іванівської сільської Ради народних депутатів прийнято рішення № 50 «Про заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 », яким виконавчий комітет дозволив позивачу будівництво дачного будинку на виділеній йому земельній ділянці.
12 червня 1996 року виконавчим комітетом Іванівської сільської Ради народних депутатів прийнято рішення № 80 «Про надання земельних ділянок громадянам під городи», яким виконавчий комітет, зокрема, вирішив виділити ОСОБА_1 земельну ділянку під город. Площа земельної ділянки - 0,16 га, місцезнаходження земельної ділянки - землі запасу.
12 жовтня 2005 року Іванівська сільрада прийняла рішення № IV/25-7 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками», яким сільрада вирішила дати згоду на припинення права користування земельними ділянками загальною площею 4,07 га, в тому числі площею 2,47 га (зокрема, ОСОБА_1 - 0,16 га) раніше наданих із земель запасу Іванівської сільради для будівництва та городництва, що не відповідає діючому законодавству, та передати їх до земель запасу Іванівської сільради.
17 березня 2006 року Іванівська сільрада прийняла рішення № IV/31-5 «Про внесення змін в рішення ради від 12 жовтня 2005 року № IV/25-7 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками», яким сільрада вирішила внести зміни в п. п. 1; 1.1; 3; 3.1 рішення від 12 жовтня 2005 року № IV/25-7 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками», виклавши їх в новій редакції:
«п. 1 Дати згоду на припинення права користування земельними ділянками загальною площею 3,69 га, в т.ч.:
п. 1.1 Площею 2,09 га раніше наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку… та в зв'язку з відсутністю технічної документації для будівництва та обслуговування жилих будинків громадянам: ОСОБА_1 - 0,16 га…
п. 3 Клопотати перед Волноваською районною державною адміністрацією про надання дозволу на припинення права користування земельними ділянками загальною площею 3,69 га, в т.ч.
п. 3.1. Площею 2,09 га раніше наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку… та в зв'язку з відсутністю технічної документації для будівництва та обслуговування жилих будинків громадянам: ОСОБА_1 - 0,16 га…».
Докази повідомлення ОСОБА_1 про те, що Іванівською сільрадою розглядатиметься питання про припинення його права користування земельною ділянкою площею 0,16 га, суду не надані.
25 жовтня 2006 року Іванівська сільрада прийняла рішення № V/5-40 «Про припинення права користування земельними ділянками та надання згоди та дозволу на передачу в оренду земельних ділянок».
Це рішення прийнято за наслідками розгляду заяв ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 про припинення права користування земельними ділянками та надання згоди та дозволу на передачу в оренду земельних ділянок, на підставі ст. ст. 1, 34, 93, 124, 141, п. 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Іванівська сільрада вирішила надати згоду гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,15 га пасовищ з подальшою передачею в оренду строком на 49 років для сінокосіння із земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Новотатарка Іванівської сільради (п. 4 рішення) та клопотати перед Волноваською РДА про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,15 га пасовищ з подальшою передачею в оренду терміном на 49 років для сінокосіння із земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту с. Новотатарка Іванівської сільради (п. 5 рішення).
21 лютого 2007 року ОСОБА_1 звернувся до голови Іванівської сільради з заявою, в якій повідомив, що 16 лютого 2007 року йому вручений витяг з рішення Іванівської сільради від 17 березня 2006 року № ІV/35-1 «Про надання згоди та дозволу на припинення права користування земельними ділянками», яким припинено його право користування земельною ділянкою площею 0,16 га в с. Нова-Татарка.
Позивач вказував на те, що на цій земельній ділянці розташована належна йому тимчасова житлова споруда з комунікаціями, а з 1988 року на цій ділянці він вирощує овочі для своєї родини. У зв'язку з цим позивач просив не вилучати у нього цю ділянку та надати дозвіл на її використання у якості пасовища.
Крім того, позивач просив перевірити і надати юридичну оцінку самовільному захопленню цієї ділянки ОСОБА_2
05 березня 2007 року головою Волноваської РДА видане розпорядження № 206 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
Це розпорядження видане за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 від 18 грудня 2006 року, клопотання від 14 грудня 2006 року № 299, рішення Іванівської сільради від 25 жовтня 2006 року № V/5-40 «Про припинення права користування земельними ділянками та надання згоди на передачу в оренду земельних ділянок» та на підставі ст. 121, п. 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України, Закону України «Про землеустрій», ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Цим розпорядженням ОСОБА_2 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,15 га пасовищ в оренду терміном на 49 років для сінокосіння із земель запасу сільськогосподарського призначення Іванівської сільради, розташованих за межами населеного пункту (п. 1 розпорядження).
У поданій касаційній скарзі позивач просить змінити рішення судів попередніх інстанцій у справі та задовольнити позов повністю.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Погоджуючись частково з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, заявник касаційної скарги вважає безпідставним відмову у задоволенні його позовних вимог в частинні визнання протиправною бездіяльність Волноваського районного відділу земельних ресурсів, яка виявилася:
- у відсутності проектно-технічної документації, необхідної для відводу земельних ділянок у натурі;
- у відсутності реєстрів земель, які знаходяться у користуванні та в оренді;
- у самоусуненні від прийняття рішень щодо передачі земельних ділянок у користування, без перевірки документації на предмет перебування земельної ділянки у користуванні. При цьому посилається на те, що тривалий час він був вимушений захищати свої права в судових органах.
Доводячи факт спричинення протиправними рішеннями, діями та бездіяльністю відповідачів матеріальної і моральної шкоди, ОСОБА_1 надав до судів попередніх інстанцій такі документи:
- виписки з амбулаторної картки та епікризи з історії хвороби, відповідно до яких ОСОБА_1 вважав себе хворим з 1989 року, за медичною допомогою не звертався, обстеження не проходив. В подальшому виявлена серцева недостатність, а з 2000 року ОСОБА_1 постійно перебував на лікуванні та спостереженні у кардіолога;
- замітки на медичні препарати, відпущені за готівку, фіскальні чеки аптечного пункту, рецепт та товарний, довідка щодо оплати лікарських засобів, медичних препаратів і послуг;
- рахунки-замітки про надання послуг з ксерокопіювання;
- довідка-розрахунок упущеної вигоди, внаслідок неможливості вирощування на спірній земельній ділянці овочевих культур впродовж 2008-2009 років.
Розрахунок проведений позивачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2000 року № 656 «Про затвердження наборів продуктів харчування для основних груп населення» та листа Міжрайонного управління статистики у Волноваському районі від 07 квітня 2008 року № 17/05-91.
Проте, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, у спірних правовідносинах відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Волноваського районного відділу земельних ресурсів.
Завданням адміністративного судочинства згідно зі статтею 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.
Відповідно частини першої статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому ним Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
З аналізу зазначених норм належить зробити висновок, що право на захист виникає у випадку порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи, яка звертається за захистом порушеного її права.
При цьому, протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень має місце у тому випадку, коли існує обов'язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний і це порушує права позивача.
За загальним правилом повноваження трактується як сукупність прав і обов'язків державних органів, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Волноваський районний відділ земельних ресурсів діяв в межах прийнятих рішень Іванівської сільради та розпоряджень Волноваської РДА, які визнані судом протиправними та скасовані, то не впливав своєю бездіяльністю на встановлені судом порушення прав, свобод та інтересів позивача
Як наслідок, відсутні підстави визнавати протиправною бездіяльність Волноваського районного відділу земельних ресурсів.
Крім того, позивач вказує на те, що самоусунення Волноваського районного відділу земельних ресурсів від виконання його завдань і функцій призвело до порушень вимог земельного законодавства в цілому по Волноваському району, що виходить за межі предмету спору у справі.
Отже, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Волноваського районного відділу земельних ресурсів, завдання і функції якого на час судового розгляду виконує Відділ Держгеокадастру у Волноваському районі, про визнання протиправною бездіяльності належить відмовити.
З приводу вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідачів привести у відповідність до норм чинного законодавства свої рішення щодо правового статусу земельної ділянки позивача площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає таке.
Судом надана оцінка оспорюваним рішенню Іванівської сільради та розпорядженню голови Волноваської РДА, за наслідками розгляду справи ці рішення суб'єктів владних повноважень визнані судом протиправними та скасовані.
Цей спосіб захисту порушеного права позивача не вимагає від відповідачів прийняття додаткових рішень.
Решта рішень Іванівської сільради та її виконкому, на які містилось посилання у клопотання Волноваського районного відділу земельних ресурсів від 10 жовтня 2005 року № 5, не є предметом спору у справі.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Іванівської сільради та Волноваської РДА про зобов'язання привести у відповідність до норм чинного законодавства свої рішення щодо правового статусу земельної ділянки позивача площею 0,16 га за адресою: АДРЕСА_1 , слід відмовити.
Щодо вимог позивача про відшкодування матеріальної і моральної шкоди суд зазначає наступне.
Загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну і моральну шкоду визначені Цивільним кодексом України, відповідно до якого матеріальна і моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Особливості відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, полягають у тому, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
В порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України позивач не довів належними та допустимими доказами факт спричинення йому матеріальної і моральної шкоди, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів та такою шкодою.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що медична документація, надана позивачем, свідчить, що хворіти він почав у 1980 роках, докази наявності причинно-наслідкового зв'язку між погіршенням стану здоров'я ОСОБА_1 та оспорюваними рішеннями, діями і бездіяльністю відповідачів суду не надані.
Отже, витрати позивача на придбання медичних препаратів та лікарських засобів, а також на оплату медичних послуг не можуть розцінюватися як матеріальні збитки ОСОБА_1 .
Зі змісту поданих позивачем платіжних документів неможливо однозначно встановити, пов'язані витрати на ксерокопіювання з розглядом цієї справи, оскільки в них не зазначено копіювання яких саме документів проводилось.
Щодо упущеної, за твердженням ОСОБА_1 , вигоди, яка полягала у неможливості користуватися земельною ділянкою і вирощувати на ній овочі, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що періодично спірну земельну ділянку самовільно використовували ОСОБА_2 , ОСОБА_10 . При цьому позивач не довів належними та допустимими доказами той факт, що упущена вигода є наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності відповідачів, а не наслідком самовільного використання спірної земельної ділянки іншими особами.
Крім того, суди встановили, що позивачем не обґрунтований розмір відшкодування моральної шкоди, не зазначено, в чому саме вона полягала, та якими доказами підтверджується.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів відшкодування матеріальної і моральної шкоди слід відмовити.
При цьому, суд касаційної інстанції, відповідно до положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, але правильності висновків судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог не спростовують.
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій прийняли рішення у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цього не спростовують, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року у справі № 2а/0570/7198/2011 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук