22 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 595/461/21 пров. № А/857/12863/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Довгополова О.М.,
Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 червня 2021 року (прийняте у м. Бучач суддею Федорончук В. Б.) у справі № 595/461/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Бучацького районного суду Тернопільської області із вказаним позовом та просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії№ 3841371 від 27.02.2021, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач протиправно притягнув його до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн, позаяк в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 червня 2021 року позов задоволено.
Скасовано постанову серії ЕАН № 3841371 від 27 лютого 2021 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, яке вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини у справі, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 27.02.2021 працівником поліції було винесено постанову серії EAH № 3841371 у м. Бучач по вул. Підгаєцькій, 35, де вказано, що водій автомобіля здійснив зупинку на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше двох метрів, чим порушив п.15.10.б ПДР. Цей факт підтверджується фото, яке здійснене під час складання постанови.
Тобто, позивач порушив норми частини першої статті 122 КУпАП, а оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та з дотриманням закону.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.
Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії EAH № 3841371 від 27.02.2021 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Згідно з оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 27 лютого 2021 року о 11 год. 58 хв. в м. Бучач на вул. Підгаєцькій, 35, автомобілем HYUNDAI SANTAFE, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку на тротуарі, де для руху пішоходів залишилось менше двох метрів, чим порушив вимоги пункту 15.10.б ПДР.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надані суду докази на обґрунтування наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 (далі - ПДР).
За приписами пп. «б» п. 15.10 ПДР стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
В свою чергу пп. «в» п. 15.10 ПДР передбачено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Згідно із частиною першою статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як видно з матеріалів справи, порушення, описані у постанові про накладення адміністративного стягнення, було зафіксовано технічним засобом. Так, на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відповідач надав фотознімок.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо недоведеності відповідачем виявленого порушення, оскільки з наданих суб'єктом владних повноважень доказів не можливо встановити, що водієм не було залишено для руху пішоходів щонайменше двох метрів, матеріали не містять чіткої відстані від автомобіля до проїзної частини, а доказів проведення замірів такої відстані відповідачем не надано.
При цьому, наданий позивачем фотознімок не дає можливості візуально встановити наведені обставини.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що наявний у матеріалах справи фотознімок не є належним доказом порушення позивачем вимог підпункту 15.10 (в) ПДР України, позаяк не містить інформації щодо предмету доказування.
Долучені до апеляційної скарги фотознімки та відеозапис суд не бере до уваги, оскільки такі не стосуються факту вчинення позивачем правопорушення, щодо якого винесена оскаржувана постанова.
Інших доказів, які б підтверджували факт правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не надано.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та наявності підстав для її скасування.
Разом з тим, згідно вимог частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, вказаною нормою процесуального закону передбачені повноваження суду щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень та одночасного вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Наведені вимоги в цьому випадку судом не дотримані, оскільки рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП не прийнято.
Згідно із частиною четвертою статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір у цій справі, однак порушив норми процесуального права (за наслідками справи не вирішив питання про закриття провадження в адміністративній справі), через що оскаржуване рішення суду необхідно змінити, доповнивши резолютивну частину рішення відповідними положеннями про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У решті рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити частково.
Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 червня 2021 року в адміністративній справі № 595/461/21 змінити.
Доповнити резолютивну частину рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 червня 2021 року в адміністративній справі № 595/461/21, після абзацу другого, абзацом такого змісту: «Справу про адміністративне правопорушення закрити».
В іншій частині рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 24 червня 2021 року в адміністративній справі № 595/461/21 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Постанова складена у повному обсязі 30 вересня 2021 року.