22 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/2077/19 пров. № А/857/12389/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гудима Л.Я.,
Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду (постановлена у м. Рівне суддею Махаринець Д. Є.) у справі № 460/2077/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області) із відмови нарахувати і виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на виконання рішення суду відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати";
- зобов'язати ГУ ПФУ в Рівненській області нарахувати та виплатити їй таку компенсацію.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржила ОСОБА_1 , яка вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм процесуального права. Тому просила скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано наведених нею доводів, що відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Зазначає, що такі кошти були нараховані пенсійним органом, однак не виплачувались відповідачем, тому строк звернення до суду з вказаним позовом не застосовується. Також, зазначає, що про спірні дії відповідача дізналася у 2019 році із листа відповідача і тоді ж негайно звернулася до суду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося.
Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання судового рішення в справі № 2а-2306/2009, пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії чоловіка позивача - ОСОБА_2 та здійснено нарахування коштів в сумі 142 234,88 грн.
ОСОБА_2 помер у 2015 році, відповідно позивач ОСОБА_1 у порядку спадкування прийняла спадщину після смерті свого чоловіка у розміру ? частки невиплаченої доплати до пенсії.
Головним управлінням Державної казначейської служби у Рівненській області на виконання рішення суду першої інстанції у лютому 2018 року позивачу перераховано кошти в сумі 70 761,85 грн.
У липні 2019 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою щодо призначення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі судового рішення, однак у задоволенні вказаної заяви було відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для її виплати.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції керувався тим, що позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає таке.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на думку колегії суддів, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує на тому, що метою встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами є дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може обмежувати строк звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Як видно з матеріалів справи, Головне управління Державної казначейської служби у Рівненській області на виконання судового рішення у лютому 2018 року перерахувало позивачу кошти в сумі 70 761,85 грн.
Так, звертаючись у липні 2019 року до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі судового рішення, позивач вже знала, що при виплаті коштів у 2018 році компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати не нараховувалась.
Однак з адміністративним позовом про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів позивач звернулася лише 29 серпня 2019 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що отримання позивачем листа відповідача від 22 серпня 2019 року у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
При цьому, суд вважає необгрунтованими покликання позивача на статтю 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, позаяк виплачені їй на виконання судового рішення кошти сумі 70 761,85 грн не є її пенсією, а є успадкованим доходом у зв'язку зі смертю її чоловіка.
Враховуючи те, що заяви про поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом позивачем не подано, відповідно, поважних та об'єктивних причин пропуску такого строку позивачем не зазначено та в ході судового розгляду справи не встановлено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 123 КАС України та залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду.
Відтак, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви, оскільки така подана з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 460/2077/19 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Постанова складена у повному обсязі 30 вересня 2021 року.