30 вересня 2021 рокуСправа № 462/2175/21 пров. № А/857/16234/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання - Ратушній М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції та Інспектора взводу 2 УПП у Львівській області Лещака Юрія Олеговича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 серпня 2021 року (суддя Галайко Н.М., м.Львів), -
У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції (далі - УПП) та інспектора взводу 2 УПП у Львівській області Лещака Ю.О. (далі - Інспектор) у якому просив:
визнати протиправними дії Інспектора при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 21.03.2021 №574981 (далі - Постанова);
скасувати Постанову.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги наводячи окремі обставини справи вказує, на те, що згідно оскаржуваної Постанови в графі належність автомобіля NISSAN LEAF, то такий не є автомобілем позивача, а належить іншій особі. В судовому засіданні позивач надаючи усні пояснення чітко зазначив, що автомобілем не керував та не паркував, а сів в припаркований транспортний засіб іншою особою. З огляду на це, оскільки працівниками УПП достовірно не було встановлено факт керування транспортним засобом та будь яких доказів на підтвердження цих обставин надано не було, тому в останніх не було підстав вимагати пред'явлення посвідчення.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач у запереченні на відзив не погоджується з доводами, що у ньому викладені та підтримує вимоги поданої ним апеляційної скарги.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в обґрунтування своїх вимог позивач не надав суду жодного доказу, які б свідчили про обставини , які б унеможливлювали складання Постанови.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 21.03.2021 о 22/05 год керуючи транспортним засобом NISSAN LEAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 водій не виконав вимогу дорожнього знаку 5.33 «Пішохідна зона», 7.4.1-7.4.7 «Час ді». Табличка 7.4.1 - суботні, недільні та святкові дні, 7.4.2 - робочі дні, 7.4.3 - дні тижня, 7.4.4-7.4.7 - дні тижня і час доби, протягом яких діє знак. та підпункт «г» пункту 8.4 «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) та не пред'явив посвідчення на законну вимогу працівника поліції, чим порушив підпункт «а» пункту 2.1 ПДР.
На підставі наведеного, Інспектором винесено Постанову, згідно якої ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статі 122 та частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн (а.с.30).
Відповідно до пункту 8.4 ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Знаком 5.33 ПДР позначається «Пішохідна зона». Інформує про особливості і умови дорожнього руху, передбачені цими Правилами.
Табличками 7.4.1-7.4.7 ПДР позначаються «Час дії». Табличка 7.4.1 - суботні, недільні та святкові дні, 7.4.2 - робочі дні, 7.4.3 - дні тижня, 7.4.4-7.4.7 - дні тижня і час доби, протягом яких діє знак.
Згідно вимог пункту 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша статті 126 КУпАП).
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку для підтвердження порушення позивачем вимог ПДР відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП не надав жодного доказу, який би підтверджував факт події адміністративного правопорушення, а лише посилався на безпосередні спостереження осіб, що уповноважені виносити Постанову щодо підтвердження факту вчинення особою адміністративного правопорушення.
Будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення скаржником адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП та частиною першою статті 126 КУпАП, крім оскаржуваної Постанови, відповідачем не надано і судом першої інстанції не встановлено.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що складення Постанови з дотриманням вимог статті 283 КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така Постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Наведений висновок щодо розглядуваної категорії справ узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року по справі №338/1/17.
Зважаючи, що жодних доказів фіксації вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, що наведені у Постанові відповідачем не надано, а судом першої та апеляційної інстанцій не здобуто, апеляційний суд вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи на викладені норми та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що достатнім способом захисту порушеного права позивача у межах наданих статтею 286 КАС суду повноважень при розгляді справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності буде задоволення позову шляхом скасувати Постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до квитанції від 23.04.2021 №0.0.2102444274.1 та 19.08.2021 №W59875614 позивачем за подання позову та апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 454 грн та 681 грн відповідно, відтак за рахунок бюджетних асигнувань УПП необхідно стягнути 567,50 грн судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини першої статті 317 підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову, у спосіб, що встановлений статтею 286 КАС, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 серпня 2021 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 21 березня 2021 року №574981 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В задоволені решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору за подання позову та апеляційної скарги в сумі 567 (п'ятсот шістдесят сім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний