30 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/2954/21 пров. № А/857/13940/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року (суддя першої інстанції Карп'як О.О., м. Львів, повний текст складено 22.04.2021)
04.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України про зобов'язання нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час за період з 11.11.2015 по 31.12.2017; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 по жовтень 2017 включно; стягнення понесених витрат на правову допомогу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року позов задоволено частково. Зобов'язано Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року включно. Зобов'язано Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
21.04.2021 позивач подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року заяву представника позивача Шпарика Н.Я. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500 грн 00 коп. В іншій частині заяви відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу. Вважає, рішення частково постановленим з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити заяву про стягнення витрат на правову допомогу. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що викладений в акті перелік виконаних робіт наданої правничої допомоги позивачу є повністю обґрунтованим. Вказані в акті три години відповідають фізично затраченому адвокатом часу для складення процесуально правильних та кваліфікованих документів для вирішення справи у суді на користь клієнта. Підготувати такого роду документи у стисліші терміни вважає фізично неможливим. Стверджує, що розмір витрат на правничу допомогу, які поніс позивач з метою відновлення порушеного відповідачем конституційного права на оплату праці є співмірним затраченому часу, який був необхідний для цього.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Судом було призначено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення на користь позивач витрати на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем до відшкодування 3000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Отже, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, виходячи з критерію пропорційності, розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 500,00 грн.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Згідно із нормами частин першої ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У відповідності до 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2019 по справі № 826/15063/18, згідно яких, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Апеляційний суд зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката представником позивача надано договір про надання правової допомоги, що укладений 01.12.2020, акт виконаних робіт від 20.04.2021 року, квитанцію № 9МВ9-8ХМС-М6ЕР-РТ3Е від 20.04.2021 про оплату послуг адвоката згідно договору про надання правової допомоги від 01.12.2020 в сумі 3000 гривень.
Згідно умов договору про надання правової допомоги, що укладений 01.12.2020 між позивачем (клієнт) та адвокатом Шпариком Назаром Ярославовичем (виконавець), виконавець зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 3.1. вказаного договору правова допомога оплачується клієнтом виконавцю у розмірі 1000,00 грн за годину надання правничої допомоги.
Згідно акта виконаних робіт від 20.04.2021 вартість наданих послуг та виконаних робіть становить 3000 гривень (1000 грн/год *3 год = 3000 грн.).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Як видно з поданих документів, адвокатом виокремлено вартість підготовки та подання адвокатського запиту - 0,5 год.; підготовка і подання адміністративного позову - 2 год., підготовка та подання відповіді на відзив - 0,5 год.
Отже, до вартості витрат на правничу допомогу включено вартість робіт, які не відносяться до розгляду даної справи, зокрема, підготовка та подання адвокатського запиту - 0,5 год.
Таким чином, вартість таких послуг була безпідставно включена до суми стягнення на користь позивача.
З огляду на те, що представник позивача при підготовці позову аналізував законодавство та судову практику, формував правову позицію у справі, надавав правові консультації щодо предмета спору, формував та подавав до суду позовну заяву, то, на переконання колегії суддів, підготовка відповіді на відзив не вимагала від представника позивача такого ж обсягу юридичної та технічної роботи.
Також, як видно з матеріалів справи, представник позивача не брав участі у судовому засіданні, оскільки розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачу вказаного клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу із копіями документів на підтвердження витрат.
Отже, відповідач був позбавлений можливості висловити свою думку щодо обґрунтованості поданої заяви і заявити на цій стадії про зменшення заявленої до стягнення суми.
При цьому позивач в апеляційній скарзі зазначає, що вважає неспівмірною визначену судом суму 500 грн, оскільки така є заниженою для даної категорії справ.
При визначенні розміру витрат, що підлягають відшкодуванню на користь позивача, апеляційний суд враховує, що дана справа не є складною, підготовка позовної заяви та обґрунтування правової позиції позивача не потребувало витрачання великої кількості часу.
Більше того, суд апеляційної інстанції відзначає, що представник позивача участі у судових засіданнях не приймав, так як дана адміністративна справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, як справа незначної складності (малозначна справа). У вказаній категорії справ є значна стала судова практика, в т.ч. і суду касаційної інстанції.
Також колегія суддів зазначає, що позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви та інших документів у даній справі вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає співмірним розмір відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 1000 гривень, який є доведеним, документально обґрунтованим.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково та змінити додаткове рішення в частині суми стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції, встановивши суму витрат на професійну правничу допомогу - 1000 грн.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року в частині суми стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції змінити, встановивши суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню, 1000 грн. (одну тисячу грн.).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. Я. Качмар
В. В. Ніколін