ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 вересня 2021 року м. Київ № 640/18620/20
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2020 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 18 листопада 2019 року № 1332402/40936238, від 06 грудня 2019 року №1346628/40936238; від 18 листопада 2019 року № 1332400/40936238, від 18 листопада 2019 року № 1332403/40936238 та від 18 листопада 2019 року №1332401/40936238; зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні, видані товариством з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТ-МЕРІТАЙМ ГРУП» від 16 вересня 2019 року №3, від 04 жовтня 2019 року №1, від 05 жовтня 2019 року № 2, від 09 жовтня 2019 року № 3 та від 13 жовтня 2019 року № 4, та вважати їх прийнятими датами фактичного отримання; стягнено на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 510, 00 грн. (десять тисяч п'ятсот десять гривень).
04 лютого 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва по справі №640/18620/20 видано виконавчий лист.
15 квітня 2021 року позивачем через систему «Електронний суд» подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Ухвалою суду від 25 червня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №640/18620/20.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕРАЛЬЯНС ГРУПП» - задоволено частково: ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2021 року скасовано, справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Так, за правилами ч. 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 статті 382 КАС України).
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року, «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року, «Шаренок проти України» від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України» № 3 від 13 березня 2017 року вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Також, Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/18826/14, від 19 листопада 2018 року у справі № 804/10264/15 та у ухвалі Великої Палати Верховного суду від 06 травня 2019 року у справі №826/9960/15.
Суд наголошує, що відповідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження.
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Так, із доданих до заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» про встановлення судового контролю документів, зокрема, вбачається, що внаслідок невиконання виконавчого листа від 04 лютого 2021 року по справі №640/18620/20, державним виконавцем було скеровано до Слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення від 19 травня 2021 року № 64579060/20.1/22.
Таким чином, державним виконавцем вчиняються, визначені чинним законодавством заходи, спрямовані на виконання судового рішення у справі №640/18620/20.
Дослідивши матеріали справи, судом не встановлено, що у загальному порядку виконання судового рішення вжиті всі можливі та необхідні заходи, але такі заходи не дали очікуваного результату.
Оскільки позивач не навів належних обґрунтувань та не надав об'єктивних доказів, що підтверджують необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, суд дійшов висновку, що відповідна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 248, 382 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Мастеральянс Групп» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №640/18620/20.
Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк