ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 вересня 2021 року м. Київ № 640/20721/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головне управління Національної поліції України у місті Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Національної поліції України у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати ненадання Головним управлінням Національної поліції у місті Києві обґрунтованої відповіді на звернення по «Спецлінії 102» 23 травня 2020 року до Головного управління Національної поліції у місті Києві про протиправну бездіяльність; зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві розглянути звернення позивача по «Спецлінії 102» від 23 травня 2020 року до Головного управління Національної поліції у місті Києві про протиправну бездіяльність працівників поліції та надати обґрунтовану відповідь.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 травня 2020 року приблизно о 14 годині 35 хвилин позивач звернувся по «Спецлінії 102» до Головного управління Національної поліції у місті Києві із заявою про протиправну бездіяльність працівників поліції, проте, у встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» строк обґрунтованої відповіді на своє звернення від відповідача не отримав, що, на його думку, є порушенням його конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституцією України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звернувся 23 травня 2020 року приблизно о 14 годині 35 хвилин з повідомленням за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» про вчинення адміністративного правопорушення, а саме: торгівля на тротуарі постійно триває на проспекті Мінському, 4, що свідчить про бездіяльність поліції. Це повідомлення зареєстровано в ОЄ Оболонського УП ГУНП у м. Києві та вжито заходів реагування в межах компетенції. При цьому, відповідач зазначає, що в порядку Закону України «Про звернення громадян» позивач не звертався.
В подальшому до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що телефонна «Спецлінія 102» є визначеним Національною поліцією України контактним центром для телефонних звернень громадян до чергової служби Національної поліції в Автономній республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділах, працівники яких у цілодобовому режимі здійснюють прийняття, реєстрацію та організацію реагування на повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 23 травня 2020 року приблизно о 14 годині 35 хвилин ОСОБА_1 звернувся з повідомленням про вчинення правопорушення, а саме: «за адресою: проспект Мінський, 4 біля будинку торгують продуктами з авто» за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102».
Вважаючи, що відповідачем не було надано відповіді на звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закон України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР передбачено право громадян України на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 3 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до статті 19 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов'язаний об'єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.
В той же час, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII).
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 лютого 2018 року № 111 затверджено Інструкцію з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України (далі - Інструкція № 111), яка встановлює порядок реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події (далі - правопорушення або події), а також оперативного інформування в центральному органі управління поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції України, територіальних органах поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділах.
Також, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 лютого 2019 року № 100 затверджено Порядок ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події (далі - Порядок № 100), який регулює ведення в центральному органі управління поліцією, міжрегіональних територіальних органах поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділах, головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, територіальних (відокремлених) підрозділах (управліннях, відділах, відділеннях) поліції єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».
Згідно із пунктом 1 розділу II Порядку № 100 прийняття заяв (повідомлень) незалежно від місця і часу їх учинення, повноти отриманих даних, особи заявника здійснює цілодобово, безперервно та невідкладно орган (підрозділ) поліції, до якого надійшла така інформація.
Заяви (повідомлення) можуть бути усні або письмові: усні заяви (повідомлення) від осіб уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції або інший поліцейський, до повноважень якого це належить, вносить до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію; під час особистого звернення заявника до органу (підрозділу) поліції із письмовою заявою (повідомленням) уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції її (його) приймає і реєструє.
Відповідно до пункту 5 розділу II Порядку № 100 заява (повідомлення), що надходить телефоном за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», реєструється в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» з автоматичним присвоєнням порядкових номерів єдиного номеру.
Згідно із пунктом 2 розділу I Інструкції № 111 підрозділ « 102» - відділ « 102» УОАЗОР, працівники якого за допомогою автоматизованого робочого місця працівника підрозділу « 102» (далі - АРМ «оператор « 102») системи ІПНП у цілодобовому режимі здійснюють приймання екстрених викликів і реєстрацію повідомлень про правопорушення або події, що надходять телефоном за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» (далі - скорочений номер « 102»), а також за допомогою інших видів зв'язку; працівник підрозділу « 102» - посадова особа відділу « 102» УОАЗОР, діяльність якої спрямована на приймання екстрених викликів за скороченим номером « 102» та електронних повідомлень заявників, в яких міститься інформація про правопорушення або події, а також їх реєстрацію за допомогою АРМ «оператор « 102» в системі ІПНП; реєстрація події - фіксація інформації про правопорушення або подію в системі ІПНП та/або журналах з присвоєнням записам порядкових номерів; сектор реагування патрульної поліції (далі - СРПП) - підрозділ патрульної поліції, який цілодобово забезпечує оперативне реагування на повідомлення про правопорушення або події, у межах компетенції здійснює їх розгляд, а також комплекс превентивних заходів шляхом патрулювання території обслуговування, виявлення та припинення правопорушень, застосування визначених законодавством поліцейських та інших заходів; оперативне реагування - скоординовані дії чергової служби, нарядів патрульної поліції, груп реагування патрульної поліції та інших нарядів, спрямовані на організацію невідкладного прибуття працівників поліції до заявника або на вказане місце події з метою припинення правопорушення, установлення особи та затримання ймовірного правопорушника, збереження слідів злочину, а також надання допомоги потерпілим особам у межах повноважень поліції.
Відповідно до пунктів 2-4 розділу III Інструкції № 111 спеціалізоване програмне забезпечення АРМ «оператор « 102» системи ІПНП, яке використовує працівник підрозділу « 102», працює в таких режимах:
«Прийом викликів» - режим, в якому надходять виклики;
«Обробка викликів» - режим, в якому здійснюється обробка заяв та повідомлень, а також заповнення електронних контурів у системі ІПНП;
«Перерва» - режим тимчасового припинення роботи або відпочинку працівника підрозділу « 102». При цьому виклики на це робоче місце не розподіляються.
Заяви та повідомлення про правопорушення або події до підрозділу « 102», крім скороченого номера « 102», можуть надходити за допомогою інших видів зв'язку, інтеграція яких із системою ІПНП дозволена Національною поліцією України, зокрема: у вигляді коротких текстових повідомлень (смс-повідомлень); електронною поштою; з мобільних додатків; інших спеціалізованих програмно-технічних і технічних засобів.
В АРМ «оператор « 102» зазначаються відомості про дату та час надходження заяви (повідомлення), інформація про заявника (прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, місце проживання (реєстрації), місцеперебування (місцезнаходження), абонентський номер телефону, стислий зміст заяви (повідомлення), орган (підрозділ) поліції, до якого передано повідомлення, тощо.
Згідно із пунктом 1 розділу IX Інструкції № 111 працівникам, що перебувають у складі наряду патрульної поліції, ГРПП у разі отримання від диспетчера (оперативного чергового) завдання про здійснення реагування на правопорушення або подію, необхідно: 1) за наявності планшетного пристрою проставити в системі ІПНП відповідні відмітки про прийняття виклику, прибуття на місце події, закінчення виконання завдання, обставини правопорушення та результати реагування; 2) за наявності на місці події осіб, які потребують медичної допомоги, викликати екстрену медичну допомогу, до прибуття якої вживати невідкладні дії, спрямовані на врятування та збереження життя людини; 3) за наявності на місці події заявника (потерпілого) з'ясувати обставини правопорушення або події; 4) у разі підтвердження ознак учиненого кримінального правопорушення поінформувати диспетчера (оперативного чергового) про необхідність направлення СОГ та перебувати на місці події до її прибуття; 5) до прибуття СОГ забезпечити охорону місця події та слідів учиненого кримінального правопорушення, унеможливити доступ на місце події сторонніх осіб. За необхідності місце події огородити спеціальною стрічкою «поліція». Після прибуття СОГ виконувати доручення старшого СОГ; 6) установити особи потерпілих, свідків або очевидців кримінального правопорушення, прикмети осіб, які підозрюються в його вчиненні, та вжити заходів щодо їх затримання. Про прикмети правопорушників, напрямок їх руху (марка, модель транспортного засобу, номерний знак, інші характерні ознаки), об'єкти посягань поінформувати диспетчера (оперативного чергового) для орієнтування інших нарядів поліції; 7) у разі реагування на правопорушення або подію, які не містять ознак злочину, невідкладно забезпечити збір необхідних матеріалів перевірки; 8) якщо заяви та повідомлення про правопорушення або події не потребують додаткової перевірки, за наявності планшетного пристрою поліцейський повинен унести до системи ІПНП відомості про обставини події, ужиті заходи та зазначити, що звернення розглянуто на місці або відомості про подію не підтвердилися; 9) з'ясувати в заявника (потерпілого) абонентський номер телефону та адресу електронної пошти, а також зручний для нього спосіб отримання відповіді про результати розгляду його заяви чи повідомлення.
Розділом XVI Інструкції № 111 контроль за станом реагування на заяви і повідомлення про правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) поліції здійснюється уповноваженими посадовими особами, визначеними пунктом 1 та підпунктами 1, 4 пункту 2 розділу XІ Інструкції чергової служби.
Перевірки стану реагування органів (підрозділів) поліції на повідомлення про правопорушення або події можуть проводитися з наданням увідних завдань про вчинені правопорушення або події, які суттєво не перешкоджатимуть повсякденній службовій діяльності органу (підрозділу) поліції, а також шляхом проведення звірок записів у реєстраційних журналах, передбачених Інструкцією чергової служби, з іншими джерелами інформації (реєстраторами документування мовленнєвої інформації, шляховими листами, бортовими журналами службових транспортних засобів).
Департамент організаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України, управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції (далі - УІАП) щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, подають до ДОАЗОР та УОАЗОР відповідно інформацію (з наростаючим підсумком від початку року) про надходження відомостей про окремі види резонансних кримінальних правопорушень.
Начальники УОАЗОР, відділів (секторів) моніторингу ТВП, а в тих територіальних підрозділах поліції, де зазначені посади відсутні, - керівники ТВП: 1) організовують щоденний контроль за станом оперативного інформування чергової служби вищого рівня; 2) щомісяця до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом, організовують звірку повноти й достовірності оперативної інформації, що надійшла до чергової служби, про резонансні кримінальні правопорушення з відомостями, унесеними до ЄРДР, які надаються підрозділами УІАП.
Як зазначено судом вище, позивачем 23 травня 2020 року звернувся до Головного управління Національної поліції по «Спецлінії 102» з повідомленням про вчинення адміністративного правопорушення, а саме: «за адресою: проспект Мінський, 4 біля будинку торгують продуктами з авто», в якому просив відреагувати на повідомленні обставини.
Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що заява про адміністративне правопорушення, яка є предметом розгляду, не є в розумінні Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР зверненням, а є фактично заявою про адміністративне правопорушення, специфіка реєстрації, обліку та реагування Національною поліцією України на яку визначено Порядком № 100 та Інструкцією № 111.
В той же час, суд роз'яснює позивачу, що Порядок розгляду звернень та організації особистого прийому громадян в органах підрозділах Національної поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 листопада 2017 року № 930 (далі - Порядок №930).
Вказаний порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян.
Дія цього Порядку не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, Законами України «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження» (пункту 3 розділу I Порядку № 930).
Згідно із пунктом 1 розділу II Порядку № 930 звернення громадян, що надійшли до органів (підрозділів) поліції з використанням засобів поштового зв'язку, мережі Інтернет, електронного зв'язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи «Урядовий контактний центр» та телефонну «гарячу лінію» Національної поліції України, приймаються, попередньо розглядаються та централізовано реєструються службою діловодства органу (підрозділу) поліції в день їх надходження, а ті, що надійшли в неробочий день і час, - наступного після нього робочого дня в журналі реєстрації звернень громадян (додаток 1) або на реєстраційно-контрольних картках (далі - РКК) (додаток 2), придатних для обробки персональними комп'ютерами.
Системний аналіз вищевикладеного дає суду підстави дійти до висновку, що звернення по «Спецлінії 102» не є зверненням в розумінні Закону України «Про звернення громадян», а відтак посилання позивача на вказаний закон є безпідставним.
Матеріали адміністративної справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження звернення позивача до органів Національної поліції щодо отримання інформації в частині реагування/не реагування на його заяви по «Спецлінії 102».
При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/157/17.
Суд зазначає, що ані Порядком № 100, ані Інструкцією № 111 не визначено обов'язку органів Національної поліції надавати обґрунтовану відповідь на заяви, які надійшли по «Спецлінії 102».
Таким чином, вважати обґрунтованими твердження позивача щодо наявність ознак протиправної бездіяльності відповідача щодо не розгляду та не надання відповіді на його заяву від 23 травня 2020 року по «Спецлінії 102» не вбачається за можливе. Як наслідок, відсутні підстави для зобов'язання Головне управління Національної поліції у місті Києві вчинити певні дії.
Крім того, суд зазначає, що «Спецлінія 102» є лінією, яка спрямована на прийняття та реагування працівниками Національної поліції на повідомлення про вчинення кримінальних, адміністративних та інших правопорушень. В той же час, контактні центри державної установи «Урядовий контактний центр» та телефонну «гарячу лінію» Національної поліції України спрямовані на реагування на звернення громадян України в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Враховуючи вище викладене, оскільки повідомлення позивача по «Спецлінії 102», на думку суду, не є зверненням в розумінні Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позову.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не надано суду достатні документальні докази, якими б підтверджувалися заявлені ним позовні вимоги, в той час, як відповідачем доведена правомірність своїх дій з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу
Суддя А.І. Кузьменко