ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 вересня 2021 року м. Київ № 640/16785/21
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами позовного провадження сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника, винесену 11.03.2021 державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем, в рамках виконавчого провадження № 44179190, в частині накладення арешту на кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в AT «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 ; визнати дії державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича, в рамках виконавчого провадження № 44179190, а саме відмову у знятті арешту з рахунку - протиправними; зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича вчинити дії щодо негайного зняття арешту, накладеного на кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в AT «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 ; стягнути на мою користь з Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати (судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.) а також витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, відповідачем протиправно накладено арешту на грошові кошти на рахунку позивача, на якому обліковуються соціальні виплати.
Представник відповідача не виклав своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
На примусовому виконанні в Шевченківському районному відділі Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження № 44179190, відкрите державним виконавцем Савчуком Костянтином Петровичем 28.07.2014 на підставі виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 2-2888/11 (2/2888/11) від 16.05.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 82 458,00 грн.
В рамках вказаного виконавчого провадження 11.03.2021 державним виконавцем Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем було винесено постанову про арешт коштів, якою було накладено арешт на кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в AT «Ощадбанк», та на який проводиться зарахування пенсійних виплат.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої - другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною третьою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 48 Закону № Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (частина перша).
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга).
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (частина четверта).
Водночас стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
Відповідно до частини першої - четвертої статті 56 Закону України «Про виконавче» провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Як вже зазначалось, для забезпечення реального виконання рішення виконавець може накладати арешт, зокрема, на відкриті банківські рахунки боржника.
Проте, статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено заборону для виконавця накладати арешт на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Отже, в контексті ст. 52 Закону №1404-VIII, наявні дві обставини, на підставі яких не підлягають арешту кошти:
- кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках;
- кошти, звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до Постанови Національного банку України №492 від 12 листопада 2003р. «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів» банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб'єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб (розділ 5, пункт 68). Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (розділ 1, пункт 6). Тому даний рахунок, не є рахунком зі спеціальним режимом використання, і крім того, на нього можуть зараховуватися будь-які надходження (грошові кошти).
Відповідно до вимог статті 73 Закону №1404-VIII стягнення не може бути звернено на такі виплати:
1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;
7) допомогу при усиновленні дитини;
8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
9) допомогу на дітей одиноким матерям;
10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
11) допомогу на лікування;
12) допомогу на поховання;
13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Стягнення не здійснюється також із сум: 1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; 2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; 3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; 4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; 5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2021 відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадження № 44179190, якою постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику (позивача).
Суд зазначає, що наведене у цій постанові формулювання не суперечить приписам Закону №1404-VIII.
Таким чином, підстав для скасування спірної постанови немає.
Статтею 73 Закону №1404-VIII визначено вичерпний перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення, і пенсійні виплати не входять до цього переліку коштів та не підпадають під дію ст.52 Закону.
Суд зазначає, що пенсійні виплати не входять до переліку коштів, на які не може бути звернено стягнення відповідно до ст.73 вказаного Закону, а пенсійний рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання.
Суд бере до уваги, що у матеріалах справи відсутнє повідомлення банку про те, що наявний у банку рахунок позивача, на який накладено арешт (чи підлягає накладенню арешт), є рахунком із спеціальним режимом використання чи рахунком, на який здійснюється зарахування пенсійних виплат.
За таких обставин суд визнає, що у відповідача на час винесення спірної постанови були відсутні відомості про будь-які особливості банківського рахунку позивача, на який було накладено арешт..
Отже, при винесенні спірної постанови державний виконавець вживав передбачених законом заходів для виконання судового рішення майнового характеру у визначений Законом №1404-VIII строк.
Тому суд визнає, що за таких обставин підстави для визнання протиправними дії відповідача щодо арешту коштів повивача, що надходять на рахунок № НОМЕР_1 в Ощадбанку, відсутні, а в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити із зазначених мотивів і підстав.
Разом з тим, судом встановлено, що на вказаний банківський рахунок позивача надходили пенсійні виплати, з яких хоча і можливе здійснення відрахування, проте їх розмір має певні обмеження, встановлені законом.
Так, відповідно до вимог статті 68 Закону №1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно з вимогами частини 1 статті 69 Закону №1404-VIII підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 70 Закону №1404-VIII з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
Частиною 2 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
З матеріалів справи (зокрема з довідки ПАТ «Державний ощадний банк України» від 27.04.2021 № 40/06-899) убачається, що позивач отримує пенсійні виплати на рахунок № НОМЕР_1 .
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 07 жовтня 2009 року №25рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.
Тому суд визнає, що накладення арешту на вказаний банківський рахунок по суті обмежило право позивача розпоряджатися коштами цього рахунку у розмірі, що перевищує відсоток, на який може бути звернено стягнення. Це означає, що право власності позивача на ці кошти порушено.
Отже, наведене вище у сукупності дає підстави для висновку, що накладення арешту на весь рахунок боржника (фізичної особи) у банку, який призначений для виплати пенсійних виплат, унеможливлює своєчасне отримання таким боржником у встановленому законом розмірі гарантованої Конституцією України пенсії, що призводить до порушення його конституційних прав громадянина.
При цьому, доказів того, що позивач отримував на спірний картковий рахунок будь-які інші грошові кошти, які не є пенсією, матеріали справи не містять.
У контексті із встановленими у справі обставинами, суд зважає на положення ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Зокрема, однією з підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
За наведених обставин, з метою захисту права власності позивача щодо коштів, розміщених на вказаному банківському рахунку, суд вважає необхідним позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий в ПАТ «Державний ощадний банк України» задовольнити.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх в частині.
Згідно з ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Щодо питання стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
У відповідності до приписів статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частинами сьомою - дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.8 ст.139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
На підтвердження складу та розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 03.06.2021, відповідно до п.4.2 якого встановлено вартість послуг за подання позову в розмірі 4 000,00 грн, та платіжне доручення від 03.06.2021 №Р24АР24А1252746527С7991.
При цьому, відповідач не виклав заперечень щодо заявлених вимог про стягнення відповідної суми на правову допомогу.
Підсумовуючи вищевикладене, а саме характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг та часткове задоволення позову (однієї позовної вимоги із заявлених трьох), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 1 333,33 грн.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 287, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича вчинити дії щодо негайного зняття арешту, накладеного на кошти, які знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в AT «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 .
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ).
5. Стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 у розмірі 1 333,33 грн (одна тисяча триста тридцять три гривні 33 коп.).
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110, код ЄДРПОУ 34967593)
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко