ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 вересня 2021 року м. Київ № 640/25930/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Київській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Держгеокадастру у Київській області щодо належного та вчасного розгляду мого клопотання від 26.05.2020р. щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та надання її мені у власність для особистого селянського господарства площею 1,99 га, яка розташована на території Київської області Києво-Святошинського району, в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської рад і зобов'язати відповідача Головне Управління Держгеокадастру у Київській області розглянути, погодити та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,99 гектари, з присвоєнням кадастрового номера, на території села Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та прийняти відповідне рішення щодо затвердження вище згаданого проекту землеустрою, передати земельну ділянку у власність, з присвоєнням кадастрового номеру;
В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що 09 лютого 2020 року вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 1,99 га, із земель державної власності, яка розташована в Київській області Києво-Святошинського району село Софіївська Борщагівка в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Києвської області, однак на момент звернення до суду ОСОБА_1 листи (рішення) від Головного Управління Держгеокадастру у Київській області про погодження, затвердження чи відмову у погодженні проекту землеустрою не отримувала.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Відділом документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярією) Окружного адміністративного суду міста Києва зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, зазначивши про відсутність протиправності дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області, оскільки відсутній висновок про погодження проекту.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 лютого 2020 року позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням від 08.02.2020 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,99 га, яка розташована: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, в адміністративних межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради. До вказаного клопотання позивачем надано копію паспорта першої другої сторінки та місця проживання, копію ідентифікаційного номера, копію з кадастрової карти України з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та диском з координатами бажаної земельної ділянки.
У зв'язку з відсутністю будь-якої відповіді від Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо розгляду вказаного вище клопотання, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут незалежної експертної оцінки» 20 січня 2020 року укладено договір №К2020-73 на виконання землевпорядних робіт, відповідно до умов якого товариство зобов'язалось розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території села Софіївська Борщагівка Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області, про що листом від 12 березня 2020 року позивач повідомив Головне управління Держгеокадастру у Київській області.
26 травня 2020 року позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою, в якому просила розглянути, погодити та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та присвоїти кадастровий номер. До вказаного клопотання позивачем було додано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на 58 аркушах та електронна форма на компакт - диску, клопотання Інституту незалежної експертної оцінки про погодження проекту землеустрою та фотокопія оголошення з газети «Голос України» №80 (7337) від 14 травня 2020 року про винос меж в натурі (на місцевості) та погодження меж.
Вказане клопотання разом з доданими до нього документами, як свідчать матеріали справи, отримано уповноваженою особою Головного управління Держгеокадастру у Київській області 27 травня 2020 року. Проте, матеріали справи не містять відомостей щодо розгляду відповідачем вказаного клопотання позивача.
Вважаючи бездіяльність відповідача такою, що порушує права позивача, остання звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (пункт 1).
Держгеокадастр, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи (підпункт 31 пункт 4).
Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29 вересня 2016 року, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Таким чином, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Київської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому приписами статті 118 Земельного кодексу України.
В свою чергу, частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України, передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Так, відповідно до положень частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 цієї ж статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно частини 4 статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Частиною 14 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.
Відповідно до частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Наведене в сукупності свідчить, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають погодженню у порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, після чого відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зобов'язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Судом встановлено відсутність доказів розгляду клопотань позивача про погодження проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у строки, встановлені чинним законодавством, що, в свою чергу, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Крім того, суд зазначає, що відповідач вказує на вимогу законодавства України про те, що ними надано відмову на подані громадянкою ОСОБА_1 клопотання, а саме:
- 13.03.2020 р.10-3343/15-20сг - відмова у відведенні земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,99 га для ведення особистого селянського господарства в межах території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Київської області, Головним управлінням надано наказ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
- 10.06.2020р. №П-845/0-1328/6-20 - відмова стосовно погодження та затвердження проекту землоустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства і присвоїти кадастровий номер Головним управлінням надано лист про відмову у затвердженні документації із землеустрою.
Разом з тим, 09.12.2020 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, позивач не погоджується з доводами представника відповідача та зазначає що їй невідомо про прийняття рішень про відмову.
При цьому, суд вказує, що при розгляді справи судом встановлено відсутність доказів про відмову щодо поданих ОСОБА_1 клопотань.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в даній частині.
Між тим, з метою більш ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне позовні вимоги задовільнити шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області розглянути клопотання ОСОБА_1 про погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність останньому для ведення особистого селянського господарства площею 1,9866 га з присвоєнням кадастрового номера на території села Софіївська - Борщагівка Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області з прийняттям відповідного рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стосовно стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне,
склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що належним доказом в частині позовних вимог щодо відшкодування правничої допомоги є лише договір про надання правової допомоги від 01 жовтня 2020 року.
Судом встановлено, що всі подані документи які містяться в адміністративній справі здійснювалися за підписом позивача, а тому, суд дійшов до висновку в частині позовних вимог про стягнення правничої допомоги - відмовити.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).
Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ЄДРПОУ 39817550) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо належного та своєчасного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 26 травня 2020 року в частині прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та надання її позивачу у власність для особистого селянського господарства площею 1,99 га, яка розташована на території Київської області Києво-Святошинського району в адміністративних межах Софіївсько - Борщагівської сільської ради.
3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, місто Київ, вулиця Серпова, будинок 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) про погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність останньому для ведення особистого селянського господарства площею 1,99 га з присвоєнням кадастрового номера на території села Софіївська - Борщагівка Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області від 26 травня 2020 року з прийняттям відповідного рішення.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору відповідно до квитанції в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн., 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, місто Київ, вулиця Серпова, будинок 3/14, код ЄДРПОУ 39817550).
5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя І.А. Качур