ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
27 вересня 2021 року м. Київ № 640/26902/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Качура І.А., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовом ОСОБА_1
ОСОБА_2
до ЦНАП Відділу з питань реєстрації місця проживання Дарницької РДА
третя особа ОСОБА_3
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до ЦНАП Відділу з питань реєстрації місця проживання Дарницької РДА, третя особа ОСОБА_3 в якому просить суд визнати протиправною відмови у задоволенні заяв щодо реєстрації позивачів у квартирі та зобов'язати відповідача зареєструвати позивачів у квартирі за адресою АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з позовної заяви, позивачі звернулись до суду з позовом, у якому просять вирішити питання про поновлення порушеного права щодо реєстрації місця проживання.
Предметом спірних правовідносин у даному випадку є право користування позивачів квартирою. Таким чином, позов подано на поновлення прав позивачів у сфері житлових відносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2019 у справі №640/5244/19.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільно-процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною четвертою статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення/припинення цивільних прав та обов'язків.
До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
На підставі частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Суд зазначає, що спірні правовідносини пов'язані з правом користування та розпорядження майном, адже ініційований позивачем спір з приводу реєстрації місця проживання позивача має цивільно-правову природу, оскільки спрямовані на зміну (припинення) цивільних прав останнього.
Отже, цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №337/2535/2017, від 12.12.2018 у справі №826/8687/16, від 10.04.2019 у справі №826/3620/17. Крім того, за подібних обставин Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду було прийнято рішення від 09 жовтня 2019 у справі №135/1699/16-а.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 336/1773/17. Судді ВС підкреслюють, що частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
ВС наголошує, що аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Отже, даний спір відноситься до юрисдикції цивільних судів та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За таких обставин, суд приходить до вискову про відмову у відкритті провадження, оскільки для вирішення спору, що виник між сторонами по справі встановлений інший порядок судового провадження, а саме за правилами цивільного судочинства.
На підставі вищенаведеного, п. 1 ч. 1 ст. 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ЦНАП Відділу з питань реєстрації місця проживання Дарницької РДА, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
На виконання ч. 6 ст. 170 КАС України роз'яснити позивачу право звернення з даним позовом до місцевого суду за правилами цивільного судочинства з урахуванням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур