ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 вересня 2021 року м. Київ № 640/24915/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області №104650005167 від 17.09.2020 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника визнати протиправним та скасувати.
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області, призначити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію по втраті годувальника ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 з дня, що настає за днем смерті годувальника, тобто з 08 травня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає що на її утриманні перебуває малолітній син, у зв'язку зі смертю чоловіка вона звернулась до відповідача з заявою про переведення на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, проте отримала відмову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.10.2020р. відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву та всі докази на підтвердження, які наявні у відповідача.
Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для призначення пенсії по втраті годувальника на дитину ОСОБА_2 , а відтак рішення про відмову прийнято в межах чинного законодавства.
01.12.2020 року через канцелярію суду позивачка подала відповідь на відзив, в якому зазначає що доводи представника відповідача є необґрунтованими та безпідставним.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_2 , є інвалідом 2 групи загального захворювання, що підтверджується, пенсійним посвідченням Серія № НОМЕР_1 .
25 листопада 2008 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4 , про що було видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 відділом реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області.
29.01.2018 року шлюб між позивачем та ОСОБА_3 було припинено, що підтверджується рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Свідоцтво серії НОМЕР_3 , видане Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) свідчить про смерть ОСОБА_3
ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з документами для призначення пенсії по втраті годувальника.
21 вересня 2020 року ОСОБА_1 від Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області отримала лист від 21.09.2020 №104650005167 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернулась з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Згідно із положеннями абзацу 22 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003р. (далі - Закон № 1058-IV) як пенсії розуміють щомісячні регулярні пенсійні грошові виплати, які отримують фізичні особи (або члени сім'ї) від держави та спеціальних фондів після досягнення пенсійного віку, в разі інвалідності чи втрати годувальника.
Згідно з пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
ОСОБА_1 , вважаючи що її малолітній син ОСОБА_2 , у зв'язку з втратою батька, має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області для отримання пенсії з втратою годувальника, але отримала відмову у призначенні такої пенсії, оскільки, як зазначає відповідач у своєму рішенні №10650005167 від 17.09.2020 року, страховий стаж її чоловіка не відповідав нормам Закону № 1058-IV.
Щодо наявності у ОСОБА_3 страхового стажу для призначення пенсії суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону №1058- IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Тобто, особи які отримали інвалідність згідно Закону № 1058-IV мають право отримувати пенсію, лише за наявності страхового стажу на момент звернення до спеціального органу для отримання такої пенсії.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону №1058- IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: віком від 43 років до досягнення особою 45 років включно повинен досягати 10 років.
Суд встановив що, відповідно до наявного в матеріалах справи пенсійного посвідчення, ОСОБА_3 18.03.2016 року Пенсійним фондом України видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 , відповідно до якого видом пенсії є пенсія по інвалідності 2 групи загального захворювання.
Відтак, відповідно до наведених норм законодавства та матеріалів справи, страховий стаж ОСОБА_3 - померлого годувальника був достатнім для призначення пенсії по інвалідності, а тому, рішення №10650005167 від 17.09.2020 року прийнято з порушенням норм Законодавства України та підлягає скасуванню.
Статтею 36 Закону № 1058-IV визначені умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, відповідно до частини першої статті 36 Закону №1058- IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
В силу частини другої 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
За правилами пункту а частини третьої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» непрацездатними членами сім'ї вважаються діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків.
На утриманні померлого годувальника перебував малолітній син - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_5 .
З огляду на положення статті 36 Закону № 1058-IV, та враховуючи те, що на день смерті вже призначено ОСОБА_3 пенсію по 2 групі інвалідності, ОСОБА_2 , як малолітній син ОСОБА_3 , у зв'язку з втратою годувальника, має право на даний вид пенсії.
Статтею 37 Закону № 1058-IV визначений розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника, згідно якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Згідно зі статтею 38 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним відповідно до частини другої статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
За змістом частини третьої статті 45 Закону №1058- IV та абзацу п'ятого пункту 2.3. Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у випадку переведення пенсії позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника заробіток для розрахунку пенсії визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області №104650005167 від 17.09.2020 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника визнати протиправним та скасувати.
3. Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області, призначити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію по втраті годувальника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з дня, що настає за днем смерті годувальника, тобто з 08 травня 2020 року.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур