ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 серпня 2021 року м. Київ № 640/21019/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самодєлкін»
доГоловного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
представники позивача - Страх Є.О.;
сторін: відповідача - Скрибка І.Ю.
(у судовому засіданні 12.08.2021, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),
Товариством з обмеженою відповідальністю «Самодєлкін» (далі - позивач, ТОВ «Самодєлкін», товариство) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві або контролюючий орган), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0014601401 від 19.11.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства за основним платежем на 1231376 грн., штрафною (фінансовою) санкцією на 615688 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення «ПС» № 0875140305 від 04.07.2018 на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 365400 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2019 у справі № 640/21019/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Самодєлкін» - задоволено у повному обсязі; судом вирішено визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0014601401 від 19.11.2018, та податкове повідомлення-рішення «ПС» № 0875140305 від 04.07.2018, винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві.
Постановою Верховного Суду від 11.03.2020 по справі № 640/21019/18 касаційну скаргу Головного управління ДФС у міста Києві - задоволено частково; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенку К.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/21019/18, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні на 20.05.2020.
20.05.2020 судове засідання відкладено на 23.07.2020.
23.07.2020, 03.09.2020 судом оголошувались перерви, справу призначено до розгляду на 15.10.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2020 витребувано докази, саме:
- у Головного управління ДФС у Київській області письмові пояснення щодо стану розгляду кримінального провадження № 32016080000000009 від 15.01.2016, зокрема, наявних у справі прийнятих рішень (ухвал, вироків), що стосуються ТОВ «Будівельна компанія «Артік» (ідентифікаційний код - 40015494) та ТОВ «Кенмор» (ідентифікаційний код - 40476769);
- у Печерського УП ГУ НП у місті Києві письмові пояснення щодо стану розгляду кримінального провадження № 42017101060000150 від 20.07.2017, зокрема, наявних у справі прийнятих рішень (ухвал, вироків), що стосуються ТОВ «Будівельна компанія «Артік» (ідентифікаційний код - 40015494) та ТОВ «Кенмор» (ідентифікаційний код - 40476769);
- повторно у Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві письмові пояснення щодо стану розгляду кримінальних проваджень № 32017100050000045 від 19.09.2017, № 32017000000000016 від 31.01.2017, № 42016000000002515 від 23.09.2016, зокрема, наявних у справі прийнятих рішень (ухвал, вироків), що стосуються ТОВ «Будівельна компанія «Артік» (ідентифікаційний код - 40015494) та ТОВ «Кенмор» (ідентифікаційний код - 40476769).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2020 зазначені докази витребувано судом повторно.
У встановлені судом строки Печерським УП ГУ НП у місті Києві витребуваних документів до суду надано не було.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2020 витребувано у Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України письмові пояснення щодо стану розгляду кримінальних проваджень № 32017000000000016 від 31.01.2017, № 32016080000000009 від 15.01.2016 та № 42016000000002515 від 23.09.2016, зокрема, наявні у справі прийняті рішення (ухвали, вироки), що стосуються ТОВ «Будівельна компанія «Артік» (ідентифікаційний код - 40015494) та ТОВ «Кенмор» (ідентифікаційний код - 40476769), протоколи допиту директора ТОВ «Кенмор» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2020 витребувано повторно у Печерського УП ГУ НП у місті Києві письмові пояснення щодо стану розгляду кримінального провадження № 42017101060000150 від 20.07.2017, зокрема, наявних у справі прийнятих рішень (ухвал, вироків), що стосуються ТОВ «Будівельна компанія «Артік» (ідентифікаційний код - 40015494) та ТОВ «Кенмор» (ідентифікаційний код - 40476769).
15.10.2020 судом оголошено перерву на 19.11.2020.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2020 викликано у судове засідання в якості свідка ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ); закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 17.12.2020.
Вказаного дня судом оголошено перерву до 18.02.2021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2020 викликано у судове засідання 18.02.2020 в якості свідка ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ); витребувано повторно у Печерського УП ГУ НП у місті Києві письмові пояснення щодо стану розгляду кримінального провадження № 42017101060000150 від 20.07.2017, зокрема, наявних у справі прийнятих рішень (ухвал, вироків), що стосуються ТОВ «Будівельна компанія «Артік» (ідентифікаційний код - 40015494) та ТОВ «Кенмор» (ідентифікаційний код - 40476769).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 призначено судове засідання у справі № 640/21019/18 до розгляду у режимі відеоконференції за допомогою системи відеозв'язку EASYCON.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2021 витребувано повторно у Печерського УП ГУ НП у місті Києві письмові пояснення щодо стану розгляду кримінального провадження № 42017101060000150 від 20.07.2017, зокрема, наявних у справі прийнятих рішень (ухвал, вироків), що стосуються ТОВ «Будівельна компанія «Артік» (ідентифікаційний код - 40015494) та ТОВ «Кенмор» (ідентифікаційний код - 40476769); викликано у судове засідання 25.03.2021 у якості свідків: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); застосовано до свідка ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) привід до судового засідання, яке відбудеться 25.03.2021.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2021 витребувано повторно у Печерського УП ГУ НП у місті Києві письмові пояснення щодо стану розгляду кримінального провадження № 42017101060000150 від 20.07.2017, зокрема, наявних у справі прийнятих рішень (ухвал, вироків), що стосуються ТОВ «Будівельна компанія «Артік» (ідентифікаційний код - 40015494) та ТОВ «Кенмор» (ідентифікаційний код - 40476769); застосовано до свідка ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) привід до судового засідання, яке відбудеться 22.04.2021.
Вказаної дати судом оголошено перерву на стадії дослідження доказів до 03.06.2021, в подальшому до 08.07.2021 та 12.08.2021; судові засідання у справі призначені до розгляду у режимі відеоконференції за допомогою системи відеозв'язку EASYCON.
У судовому засіданні 12.08.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов, за викладених у ньому підстав.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що акт перевірки складений контролюючим органом без врахування всіх обставин господарської діяльності товариства, а тому висновки відповідного акта перевірки та винесені податкові повідомлення-рішення є незаконними, безпідставними, такими, що суперечать діючому законодавству та порушують права і законні інтереси ТОВ «Самодєлкін».
Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідач у поданому відзиві наполягає на правомірності прийнятих ним рішень. На його думку, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами (ТОВ «Будівельна компанія «Артік», ТОВ «Кенмор», ТОВ «Прима-Вера») обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Також, зауважує на тій обставині, що позивачем не подано до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику звіт про контрольовані операції за 2015 рік.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 05.02.2014 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 19.06.2018 № 419/26-15-14-01-02/39083278.
Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України та Порядку складання Звіту про КО, затвердженого наказом Мінфіну від 18.01.2016, неподання звітів про КО операцій з юридичною особою-нерезидентом «Huali (Asia) IndastriescoLimited» (Гонконг) за 2015 звітний рік.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.07.2018 «ПС» № 0875140305 на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 365400 грн.
В подальшому, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 05.11.2018 № 679/26-15-14-01-02/39083278.
Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 1, пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, підпункту 5, підпункту 7 пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, пункту 5, пункту 6, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1231376 грн. за 2016 рік.
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0014601401 від 19.11.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства за основним платежем на 1231376 грн., штрафною (фінансовою) санкцією на 615688 грн.
Незгода з податковими повідомленнями-рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд наголошує на такому.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (нижче - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як визначено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Розділом ІІІ ПК України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
В силу вимог частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що доходи та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження податку на прибуток в сумі 1231376,00 грн. за 2016 рік за результатами господарських операцій із ТОВ «Будівельна компанія «Артік», ТОВ «Кенмор», ТОВ «Прима-Вера».
Зокрема, між позивачем (за договором - продавець) та ТОВ «Будівельна компанія «Артік» (за договором - покупець) укладений договір поставки від 31.03.2016 № С/А/3103, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується оплатити й прийняти товар (меблеві матеріали, фурнітура та комплектуючі).
В підтвердження факту проведення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано суду копії рахунків-фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей, а також виписку по рахунку.
Водночас наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування доходу за умови, якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва.
Так, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10.08.2018 у справі № 756/4137/18 звільнено підозрюваного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України на підставі статті 49 Кримінального кодексу України, закрито кримінальне провадження у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно до змісту вказаного судового рішення, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 у період листопада-грудня 2015 року, перебуваючи на території м. Києва та діючи на прохання невстановленої досудовим слідством особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вчинив пособництво у фіктивному підприємництві шляхом придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), а саме товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Артік» (код ЄДРПОУ 40015494) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у документальному оформленні від імені даного підприємства псевдо фінансово-господарських операцій з метою сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, тобто у пособництві фіктивному підприємництву, вчиненому за попередньою змовою групою осіб шляхом сприяння у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.
Суд зазначає, що відповідно до частини шостої статті 78 КАС України ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрали законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена ухвала суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд констатує, що підписані невідомими особами документи не можуть бути підставою для декларування доходів при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставлених товарів.
А тому, суд наголошує на відсутності у позивача відповідних (належним чином оформлених та підписаних ТОВ «Будівельна компанія «Артік») первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV.
Неналежність первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій унеможливлює прийняття позиції позивача про реальність здійснення таких операцій.
Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм матеріального права, які регулюють подібні спірні правовідносини. Зокрема, у постановах від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16 цей Суд зазначав, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами.
Також і Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі № 823/1538/16 зазначав, що первинні документи не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб'єктами.
Отже, обставини відсутності наміру здійснювати підприємницьку діяльність ОСОБА_4 , встановлені ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10.08.2018 у справі № 756/4137/18, нівелюють висновки про товарність господарських операцій позивача з вказаним підприємством, а отже і правомірність формування позивачем доходу за відповідними операціями.
Зважаючи на той факт, що контрагентом позивача був суб'єкт підприємницької діяльності, придбаний з метою прикриття незаконної діяльності, суд прийшов до висновку, що первинні документи, якими позивач підтверджує сформований дохід, підписані неповноважною особою, не можуть підтверджувати належним чином господарські операції позивача з його контрагентом.
Наведеним підтверджується правомірність податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0014601401 від 19.11.2018 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства за основним платежем та 150770 грн., штрафною (фінансовою) санкцією на 75385 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Будівельна компанія «Артік».
Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ «Кенмор» та ТОВ «Прима-Вера» судом встановлено наступне.
Так, між позивачем (за договором - постачальник) та ТОВ «Кенмор» (за договором - покупець) укладений договір поставки від 15.06.2016 № С/К/1506, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується оплатити й прийняти вказаний товар (меблеві матеріали, фурнітура та комплектуючі).
Поставлений позивачем товар отриманий згідно із видатковими накладними від 15.06.2016 № СС-0002832, від 29.07.2016 № СС-0003756, товарно-транспортними накладними від 15.06.2016 № 2832, від 29.07.2016 № 3756 директором ТОВ «Кенмор» по виписаних довіреностях від 15.06.2016 № 55, від 29.07.2016 № 1.
Постачальником виписані рахунки-фактури від 15.06.2016 № СС-0003055, від 28.07.2016 № СС-0003901.
Вартість поставленого позивачем товару сплачено ТОВ «Кенмор», що підтверджується випискою по рахунку № 26005000119126 за 15.06.2016.
Окрім того, між позивачем (за договором - покупець) та ТОВ «Прима-Вера» (за договором - постачальник) укладений договір поставки від 14.11.2016 № ПВ/С/1411, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується оплатити й прийняти вказаний товар (клей).
Постачальником виписано рахунок-фактуру від 14.11.2016 № СФ-00043.
Поставлений позивачем товар отриманий згідно із видатковою накладною від 14.11.2016 № РН-0000001, товарно-транспортною накладною від 14.11.2016 № 545/11 директором позивача по виписаній довіреності від 11.11.2016 № 284/16.
Також, матеріали справи містять висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 14.04.2016 № 05.03.02-03/13035, об'єктом якої є клеї та клеї з герметизуючими властивостями згідно з додатком до висновку (в тому числі і придбаний позивачем клей).
Використання придбаного у ТОВ «Прима-Вера» товару (клей) у господарській діяльності підтверджується калькуляціями виходу готової продукції від 30.11.2016 та від 28.12.2016 за № СС-0000151.
Вартість поставленого ТОВ «Прима-Вера» товару сплачено позивачем, що підтверджується меморіальним ордером від 21.12.2018 № 438, платіжними дорученнями від 18.05.2020 № 2346, від 19.05.2020 № 2358, від 20.05.2020 № 2380, від 21.05.2020 № 2403.
Сукупність наведених вище документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт поставки позивачем товарів його контрагенту - ТОВ «Кенмор», а також отримання товару (клей) від ТОВ «Прима-Вера» та не дає підстав для сумніву щодо реальності вчинення відповідних господарських операцій.
Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
При цьому, виходячи з характеру спірних операцій, їх проведення відповідає звичайній господарській діяльності позивача.
Відповідачем, в цьому контексті, не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій.
Судом відхиляються посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача по ланцюгу постачання, оскільки остання не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.
Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14.05.2019 у справі № 813/1341/16.
Щодо посилань відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_1 (директор ТОВ «Кенмор») від 01.06.2017 суд, зазначає наступне.
Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (нижче - КПК України).
У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
При цьому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 справа № 822/551/18.
Натомість, у відповідності до приписів частини першої статті 65 КАС України, як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.
У зв'язку із чим, з метою з'ясування обставин справи, судом викликано у якості свідків ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Зазначені свідки в судовому засіданні 25.03.2021 надали пояснення на підтвердження проведення спірних господарських операцій. Зокрема, ОСОБА_2 повідомив, що працює на підприємстві позивача з 2014 року завідуючим складом, до його обов'язків належить приймання та видача товару, зазначив, що ТОВ «Будівельна компанія «Артік», ТОВ «Кенмор», ТОВ «Прима-Вера» йому відомі, підтвердив отримання товару від останнього, зауважив, що отриманий товар (клей) використовувався у виробництві меблевої продукції, далі товар (меблева фурнітура) реалізовувався. Свідок ОСОБА_3 працює у ТОВ «Самодєлкін» починаючи з 2014 року водієм, здійснює перевезення товару самостійно, йому відоме ТОВ «Будівельна компанія «Артік», пам'ятає про поставку в 2016 році, з його слів він особисто здійснював перевезення товару (меблевої фурнітури), що поставлявся, товар розвантажували вантажники контрагента, порушень в питанні зазначення різних місць складання видаткової накладної (м. Київ) і товаро-транспортної накладної (м. Кривий Ріг) не вбачає. Під час надання пояснень також відображено акцент того, що ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності.
Окрему увагу судом приділено висновкам контролюючого органу про відсутність фактичного постачання товару за операціями з ТОВ «Прима-Вера», які ґрунтуються на тому, що такі операції не підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема ГУ ДФС вказує на те, що надана позивачем на підтвердження факту здійснення такої операції товарно-транспортна накладна містить такі дефекти змісту, які унеможливлюють визнання її достовірним доказом, тобто таким, що підтверджує дійсний зміст господарської операції. Наведену позицію відповідач обґрунтовує тим, що від оперативного управління ГУ ДФС у м. Києві було отримано інформацію від власника транспортного засобу, вказаного у товарно-транспортній накладній від 14.11.2016 № 545/11, - ОСОБА_5 , яка повідомила, що жодні товарно-матеріальні цінності на замовлення третіх осіб не перевозила, автомобіль у підприємницькій діяльності не використовувала.
З цього приводу важливо підкреслити, що згідно умов договору поставки від 14.11.2016 № ПВ/С/1411, укладеного між позивачем та ТОВ «Прима-Вера» відвантаження товару здійснюється за рахунок постачальника з включенням витрат по доставці в ціну товару (пункт 4.2 розділу 4 Договору).
Перевізником у товарно-транспортній накладній від 14.11.2016 № 545/11 вказаний ФОП ОСОБА_6 .
Взаємовідносини шодо перевезення товару, що поставлявся позивачу ТОВ «Прима-Вера» виникли між останнім та зазначеним підприємцем.
Відповідно, такі взаємовідносини (господарські операції) не належать до предмету перевірки, результати якої оформлені актом від 05.11.2018 № 679/26-15-14-01-02/ НОМЕР_3 .
Судових рішень, якими були б встановлені факти внесення неправдивих відомостей до офіційних документів (товарно-транспортна накладна від 14.11.2016 № 545/11) учасниками справи не надано, в Єдиному реєстрі такі рішення відсутні.
Також, суд критично ставиться до посилань відповідача на досудове розслідування, що здійснюється у кримінальномих провадженнях № 32016080000000009 від 15.01.2016 та № 42017101060000150 від 20.07.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, четвертою, п'ятою статті 191, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, оскільки вказані провадження закриті на підставі частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу та відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (процесуальні рішення (постанови) прийняті слідчими 28.02.2018 та 25.07.2018 відповідно).
Окрім того, суд примічає, що посилання контролюючого органу на ту обставину, що розрахунковий рахунок № 26006000011874 постачальника ТОВ «Прима-Вера» за договором від 14.11.2016 № ПВ/С/1411 було відкрито в АТ «Укрексімбанк» лише 10.03.2017, тобто хронологічно пізніше дати укладено відповідного договору, не були покладені в основу спірного рішення, оскільки не наводились в акті перевірки від 05.11.2018 № 679/26-15-14-01-02/39083278, а тому не можуть використовуватись в якості обгрунтування правомірності прийняття такого рішення.
З огляду на викладене, вбачається висновок про те, що позивачем було доведено суду реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Кенмор» та ТОВ «Прима-Вера», що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Водночас, доводи контролюючого органу в обґрунтування своєї позиції щодо невизнання постачання товарів як з боку ТОВ «Прима-Вера» на користь позивача, так і з боку позивача на користь ТОВ «Кенмор» є припущеннями, які не доведено належними доказами.
Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Таким чином, висновки контролюючого органу щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Кенмор» та ТОВ «Прима-Вера», викладені в акті перевірки від 05.11.2018 № 679/26-15-14-01-02/39083278, вбачаються безпідставними, а податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0014601401 від 19.11.2018 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства за основним платежем на 1080606 грн., штрафною (фінансовою) санкцією на 540303 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «Кенмор» та ТОВ «Прима-Вера».
Надаючи оцінку правомірності визначення суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 365400 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення форми від 04.07.2018 «ПС» № 0875140305 суд примічає наступне.
Поняття, порядок здійснення та умови контрольованих операцій визначено пунктом 39.2 статті 39 ПК України.
Згідно з підпунктом 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.
Особливий адміністративний район Китаю - Гонконг, включено до переліку держав (територій), який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 449-р.
Згідно із підпунктом 39.2.1.4 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно: операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо; операції з надання послуг; операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об'єктами інтелектуальної власності; фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо; операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.
У відповідності до приписів підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України в редакції Закону України від 15.07.2015 № 609-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» (далі - Закон № 609-VIII) господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 609-VIII визначено, що формування звіту про контрольовані операції та, у випадках, передбачених ПК України, документації з трансфертного ціноутворення за господарські операції, здійснені у 2015 році, здійснюється на підставі та з урахуванням норм цього Закону.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що для всіх господарських операцій, зокрема передбачених підпунктами 39.2.1.1, 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 статті 39 ПК України, та здійснених платниками податків з 01.01.2015 по 31.12.2015, вартісний критерій визначається відповідно до норм підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 статті 39 ПК України у редакції Закону № 609-VIII.
Як визначено підпунктом 39.4.2 пуннкту 39.4 статті 39 ПК України, платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пунктом 120.3 статті 120 ПК України, у редакції чинній, на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, неподання платником податків звіту про контрольовані операції, здійснені протягом звітного періоду відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
У період, що перевірявся, позивач здійснював господарські операції (імпорт меблевої фурнітури) з компаніями-неризидентами Guangznou Broader Tradingco LTD (Китай) та Huali (Asia) Industries Co Limited (адміністративний район Китаю - Гонконг).
В тому числі, 05.11.2015 між позивачем та компаніями Guangznou Broader Tradingco LTD було укладено контракт № ОІ20150805, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує промислові товари, а також інші товари в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід'ємною частиною даного контракту. Загальна суму контракту 499000 доларів США.
09.12.2015 та 18.12.2015 між компаніями Guangznou Broader Tradingco LTD та Huali (Asia) Industries Co Limited були укладені договори переуступки права вимоги № 5 та № 6, відповідно до яких компанія Guangznou Broader Tradingco LTD уступає компанії Huali (Asia) Industries Co Limited право вимоги оплати за товар за контрактом № ОІ2015080 на загальну суму 204312,41 доларів США (96461,73 доларів США за договором № 5 та 107850,68 доларів США за договором № 6).
В період з 17.12.2015 по 24.12.2015 товариством було погашено перед Huali (Asia) Industries Co Limited заборгованість на загальну суму 204312,41 доларів США (еквівалентно 4748267,02 грн), що підтверджується банківськими виписками від 24.12.2015 № 338 та від 17.12.2015 № 335.
Окрім того, у період з 14.05.2015 по 31.12.2015 позивачем здійснено господарські операції з придбання товарів у Huali (Asia) Industries Co Limited (відповідно до контракту на загальну суму 2073961,63 грн. (94575,2 доларів США) згідно митних декларацій від 06.11.2015 № 20233 на суму 35227,80 доларів США (807616,13 тис. грн.), від 16.06.2015 № 11394 на суму 31103,60 доларів США (667135,25 грн.), від 06.10.2015 № 18221 на суму 28243,80 доларів США (559210,29 грн.).
Висновок контролюючого органу про невиконання ТОВ «Самодєлкін» вимог статті 39 ПК України та вимог Порядку № 8 в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік ґрунтується на тому, що загальна сума операцій позивача із Huali (Asia) Industries Co Limited склала 6822228,65 грн., тобто більше 5 мільйонів гривень, з огляду на що такі операції підпадають під визначення контрольованих.
Водночас, основним спірним питанням в межах даної справи є не самі по собі кількісні показники, що впливають на питання пов'язаності юридичних осіб або розмір застосованої санкції, а наявність або відсутність з боку позивача обов'язку подавати відповідний звіт про контрольовані операції за 2015 рік з особою, з якою не укладався контракт щодо поставки товарів, а така особа-нерезидент набула за відступкою (передачею) право вимоги від первісного кредитора - компанії Guangznou Broader Tradingco LTD. Зазначене має вплив на правомірність застосування відповідних санкцій, передбачених пунктом 120.3 статті 120 ПК України.
Як визначено положеннями підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пов'язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв для юридичних осіб, зокрема сума всіх кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи та/або кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією юридичною особою, стосовно іншої юридичної особи перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 рази (для фінансових установ та компаній, що провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець звітного періоду).
Згідно з підпунктом «а» підпунктом 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами.
При наданні правової оцінки критерію пов'язаності необхідно враховувати не лише їх юридичну форму, але ж і сутність відносин сторін.
Натомість, висновок про пов'язаність сторін зроблено без аналізу передумов та підстав виникнення відносин між сторонами.
Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В межах справи, товари, зазначені у митних деклараціях, були поставлені позивачу компанією Guangznou Broader Tradingco LTD, а тому відповідно, продавець виконав свій обов'язок за контрактом від 05.11.2015 № ОІ20150805 та набув права вимагати від покупця (позивача) оплати вартості поставлених товарів в загальному розмірі 204312,41 доларів США, в тому числі: 28109,70 дол. США за ВМД від 04.12.2015 № 500060702/2015/008363; 68352,03 дол. США за ВМД від 08.12.2015 № 500060702/2015/008455; 33233,78 дол. США за ВМД від 18.12.2015 № 500060702/2015/008983; 29532,90 дол. США за ВМД від 18.12.2015 № 500060702/2015/008992; 45084,00 дол. США за ВМД від 18.12.2015 № 500060702/2015/009019.
В подальшому, як зазначалось вище, компанія Guangznou Broader Tradingco LTD відступила свої права вимоги за контрактом № ОІ20150805 компанії Huali (Asia) Industries Co Limited (96461,73 доларів США за договором від 09.12.2015 № 5 та 107850,68 доларів США за договором від 18.12.2015 № 6).
Отже, первісне зобов'язання було виконано частково, відповідно змінився об'єм змісту зобов'язання.
Пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні (контракті) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), якщо тільки відповідно до договору або закону кредитор не може бути замінений.
При цьому, згідно статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, то існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Саме обов'язки продавця (компанії Guangznou Broader Tradingco LTD) є визначальними для встановлення здійснення господарської операції, що є предметом податкового контролю.
Аналізуючи дану норму з огляду на приписи податкового законодавства, а саме підпункту 14.1.159 ПК України, суд доходить висновку про те, що пов'язаність осіб визначається в момент поставки товарів. Тобто пов'язаність осіб для податкового контролю визначається моментом виконання договору (контракту) поставки з боку сторони, що поставляє товар (продавця), оскільки саме цей момент виконання договору має вплив для цілей оподаткування. Аналіз податкового закону свідчить, що обов'язок платника податку нарахувати податкові зобов'язання ставиться залежно від такої умови як початок використання товарів (послуг, необоротних активів в господарській діяльності), тобто товари мають бути фактично отримані платником податку.
Дослідивши дійсні правовідносини, що виникли між позивачем та компанією Huali (Asia) Industries Co Limited на підставі договорів переуступки права вимоги від 09.12.2015 № 5 та від 18.12.2015 № 6 суд наголошує, що останні не підпадають під визначення контрольованих через наступне.
Норми діючого законодавства не встановлюють заборони для зміни кредитора в кредитних зобов'язаннях та не встановлюють обмеження щодо суб'єктного складу правочинів із відступлення прав вимоги боргу. Відтак, будь-яка особа може передати свої права за правочином іншій особі шляхом укладення договору про відступлення прав вимоги. При цьому, первинний кредитор може відступити не всі права за правочином, а тільки ті права, що існували на момент відступлення цих прав.
В силу пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини першої статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
При цьому, поняття «активи» відповідно до підпункту 14.1.2 пункту 14.1 статті 14 ПК України вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону під активами розуміються ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Своєю чергою, право вимоги, як майновий об'єкт, цілком відповідає законодавчо встановленим критеріям, що використовуються для позначення поняття активу. Такий об'єкт виникає в результаті минулих подій (зокрема, в розглядуваній справі - в результаті поставки первісним кредитором товарів), а від їх використання очікується вигода у вигляді оплати їх вартості.
Водночас, під матеріальними активами, відповідно до підпункту 14.1.111 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розуміються основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді, що не є коштами, цінними паперами, деривативамиі нематеріальними активами.
Поряд із цим, у підпункті 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 ПК України окремо визначено поняття відступлення права вимоги. Відповідно до зазначеної норми, це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Проте, термінологічне відокремлення поняття відступлення права вимоги від визначення поставки товару свідчить про відмінність його правової природи для цілей оподаткування. Відповідно операції з відступлення права вимоги, зокрема за договором поставки розглядаються згідно закону в якості контрольованих.
Отже, правовідносини між позивачем та компанією Huali (Asia) Industries Co Limited, що виникли у зв'язку з укладенням останньою двох договорів переуступки права вимоги за контрактом від 05.11.2015 № ОІ20150805 не були опосередковані відносинами поставки товарів, так як це визначено для встановлення критерію пов'язаності, а були зумовлені виплатою заборгованості - саме такою термінологією визначені договірні відносини. Таким чином, компанія Huali (Asia) Industries Co Limited набула статусу кредитора згідно підпункту 14.1.95 пункту 14.1 статті 14 ПК України, проте не продавця.
Компанія Guangznou Broader Tradingco LTD свій обов'язок з поставки товарів позивачу за контрактом виконала повністю, тому на момент передачі прав за договорами переуступки права вимоги, відступила новому кредиторові лише право вимагати оплату вартості поставлених товарів. Жодні інші права та обов'язки, в тому числі обов'язок із поставки товарів, первісним кредитором на користь нового не передавалися.
Таким чином, наведене спростовує висновки контролюючого органу щодо визнання пов'язаними особами для цілей оподаткування позивача та компанії Huali (Asia) Industries Co Limited, оскільки між останніми існували інші правовідносини, ніж ті, що визначено підпунктом «а» підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
В даному випадку, значення має наявність відносин поставки товарів між особами та вплив таких відносин на результати діяльності платника податків.
Суд констатує, що в межах спірних правовідносин та правових норм, що їх регулюють, для цілей податкового обліку майновий стан платника податку змінюється саме момент здійснення господарської операції із поставки товарів, таким чином установлюється пов'язаність, яка передбачена вказаним вище підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Проте слід відзначити, що в основі такої пов'язаності знаходиться господарська операція між особою, що поставила товари та тією, що отримала. Отже, така пов'язаність обумовлена конкретним видом правовідносин, та правовою підставою, а саме зобов'язаннями, що виникають із договору поставки для обох сторін господарської операції. Після вчинення обов'язку щодо поставки товару виникає факт пов'язаності осіб. Зміна осіб у зобов'язанні після вчинення господарської операції не зумовлює факту пов'язаності між ними, оскільки в подальшому з урахуванням змін особи у зобов'язанні у часі існують зовсім інші права і обов'язки, а саме між сторонами існує лише наявність заборгованості, так як відступивши право вимоги, новий кредитор отримує лише право вимоги, проте не увесь комплекс прав і обов'язків, що є змістом договору поставки(операції). Це обумовлюється також тим, що у часі події по реалізації окремих прав і обов'язків цих договірних правовідносин уже відбулися, відповідно не можуть існувати чи передаватися іншій особі. Проте, саме вони є тим критерієм, що визначає факт пов'язаності.
Отже, момент визначення факту пов'язаності знаходиться у безпосередньому зв'язку із моментом виконання договору поставки. Підтвердженням такого доводу є положення податкового законодавства, що саме ці обставини впливають на майновий стан платника та на його податкові зобов'язання.
Підстави встановлення факту пов'язаності, передбачені підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Відтак, пов'язаними є особи які фактично уклали та виконали договір поставки. Подальша заміна кредитора-продавця на іншого кредитора, який пов'язаний із підприємством за іншими ознаками, не вплине на податковий облік.
Така правова підстава як заміна кредитора у зобов'язанні, не зумовлює факту пов'язаності між особами, оскільки не передбачена положеннями ПК України. При передачі первісним кредитором прав за договором поставки не відбувається зміна його статусу як особи, яка поставила товари. У свою чергу, новий кредитор, який придбав права вимоги стосовно товарів, не може вважатися особою, яка поставила товари.
В даному випадку судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено факт проведення господарських операцій на загальну суму 204312,41 доларів США (еквівалентно 4748267,02 грн.) за контрактом № ОІ2015080 між позивачем та компанією Guangznou Broader Tradingco LTD, адже остання маючи статус продавця за контрактом здійснювала поставку товарів. При цьому, компанія Huali (Asia) Industries Co Limited шляхом укладання договорів переуступки права вимоги за контрактом від 05.11.2015 № ОІ20150805 не набула статусу продавця за таким контрактом.
Натомість, обсяг операцій позивача із вказаною компанією (Huali (Asia) Industries Co Limited) за 2015 рік становив 2073961,63 грн. (94575,2 доларів США).
Наведеним спростовується висновок контролюючого органу про невиконання ТОВ «Самодєлкін» вимог статті 39 ПК України та вимог Порядку № 8 в частині неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік, оскільки загальна сума операцій позивача із Huali (Asia) Industries Co Limited становить 2073961,63 грн., тобто менше 5 мільйонів гривень, з огляду на що такі операції не підпадають під визначення контрольованих, відповідно у позивача не виникає обов'язок подавати звіт про контрольовані операції, як наслідок, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності шляхом визначення йому штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 365400 грн., що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення форми від 04.07.2018 «ПС» № 0875140305 як протиправного.
В підсумку, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САМОДЄЛКІН" - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення "ПС" №0875140305 від 04.07.2018, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0014601401 від 19.11.2018, винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві, в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства за основним платежем на 1 080 606 грн., штрафною (фінансовою) санкцією на 540 303 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «КЕНМОР» (ЄДРПОУ 40476769) та ТОВ «ПРИМА-ВЕРА» (ЄДРПОУ 39148633).
4. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 0014601401 від 19.11.2018, винесеного Головним управлінням ДФС у м. Києві, в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства за основним платежем на 150 770 грн., штрафною (фінансовою) санкцією на 75 385 грн. по взаємовідносинах із ТОВ «БК «Артік» (ЄДРПОУ 40015494) - відмовити.
5. Cтягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САМОДЄЛКІН" (адреса: 50008, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4, ідентифікаційний код - 39083278), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) понесені ТОВ "САМОДЄЛКІН" витрати по сплаті судового збору у розмірі 31 679,32 грн. (тридцять одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять гривень 32 копійки).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Поний текст рішення складено 24.09.2021.
Суддя К.С. Пащенко