30 вересня 2021 року Чернігів Справа № 620/2252/20
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю щодо виконанням рішення суду у справі № 620/2252/20,
22.09.2021 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 01.04.2021 у справі № 620/2252/20, мотивуючи тим, що рішення суду не виконано.
Ухвалою суду від 22.09.2021 заяву призначено до розгляду у письмовому провадженні.
Відповідачами пояснення по суті заяви не подано.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду 01.04.2021 у справі №620/2252/20, позов задоволено повністю. Зобов'язано Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум. Станом на 22.09.2021 рішення суду не виконано.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Водночас суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
При цьому у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Отже, позивач не позбавлений можливості примусового виконання судового рішення у даній справі, що здійснюється органами державної виконавчої служби.
Відповідно до частини восьмої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу видано виконавчі листи на примусове виконання рішення суду.
Постановою державного виконавця ВП № 65852559 від 18.06.2021 відкрито виконавче провадження з виконавчого листа від 02.03.2021 №620/2252/20. Відомості про закінчення виконавчого провадження відсутні.
Враховуючи те, що виконання рішення суду у справі № 620/4874/20 перебуває на стадії примусового виконання у порядку Закону України Про виконавче провадження, то встановлення судового контролю має здійснюватися в порядку, встановленому статтею 287 КАС України.
Отже, під час розгляду даної заяви суд не встановив, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», та такий не дав очікуваного результату.
Крім того, відповідно до частини першої, другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно пунктів 20, 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
В даному випадку суд не вважає за доцільне зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, враховуючи, що виконання обов'язку виплатити нараховані кошти залежить від виділення відповідачу іншим органом бюджетних призначень на такі цілі. Виділення коштів з державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 620/2252/20 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя І.І. Соломко