Справа № 560/9194/21
іменем України
30 вересня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської митниці Держмитслужби про стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Подільської митниці Держмитслужби в якому просить стягнути з Подільської митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за весь період затримки виплати при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27 лютого 2020 року його було звільнено із займаної посади, у зв'язку із реорганізацією Хмельницької митниці ДФС. відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 ЗУ "Про державну службу” та пункту 1 статті 40 КЗпП України, згідно з наказом Хмельницької митниці ДФС № 39-и від 24.02.2020 року.
Зазначеним вище наказом, була також передбачена виплата вихідної допомоги, відповідно до статті 44 КЗпП України, та виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку.
Протягом січня (з 03.01.2020 по 11.01.2020) та лютого (з 10.02.2020 по 18.02.2020) 2020 року, позивач двічі перебував на лікарняному по догляду за дитиною. Після виходу на роботу, у січні та лютому 2020 року, ним було подано до сектору персоналу Хмельницької митниці ДФС два листи непрацездатності.
Позивач вважає, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов'язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум. в тому числі й оплата за час тимчасової непрацездатності.
Однак, в день звільнення позивача, 27.02.2020 не було здійснено виплату належних мені сум коштів за час відсутності на роботі, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, що є грубим порушенням частини 1 статті 116 КЗпП України. Виплата була здійснена лише 01.07.2021.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити з задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач вказує, що з 03.01.2020 по 11.01.2020 та з 10.02,2020 по 18.02.2020 ОСОБА_1 перебував у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджують надані ним у сектор по роботі з персоналом Хмельницької митниці ДФС листки непрацездатності. Після заповнення другої частини зворотного боку листків непрацездатності вони буди передані працівнику відділу фінансування бухгалтерського обліку та звітності Хмельницької митниці ДФС під підпис. 27 лютого 2020 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади, у зв'язку із реорганізацією Хмельницької митниці ДФС, відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 ЗУ "Про державну службу" та п.1 ст. 40 КЗпП України, згідно наказу Хмельницької митниці ДФС №39-о від 24.02.2020.
Відповідач зазначає, що допомогу по непрацездатності роботодавець зобов'язаний виплатити працівнику негайно після перерахування вказаної суми Фондом, що і було зроблено відповідачем.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив в якій останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 в період з 25 серпня 2009 року по 27 лютого 2020 року знаходився у трудових відносинах з Хмельницькою митницею ДФС.
Під час трудових правовідносин з Хмельницькою митницею ДФС, протягом січня та лютого 2020 року ОСОБА_1 двічі перебував на лікарняному по догляду за дитиною. Після виходу на роботу позивачем у січні та лютому 2020 року подано до сектору персоналу Хмельницької митниці ДФС два листи непрацездатності.
ОСОБА_1 27 лютого 2020 року звільнено із займаної посади, у зв'язку із реорганізацією Хмельницької митниці ДФС, відповідно до п.1 ч.1 ст. 87 ЗУ "Про державну службу" та п.1 ст. 40 КЗпП України, згідно наказу Хмельницької митниці ДФС №39-о від 24.02.2020.
Однак, як вважає позивач, що в день звільнення 27.02.2020 та до дня фактичної виплати 01.07.2021 з позивачем не проведено виплату коштів за час тимчасової непрацездатності, чим порушено ст.116 КЗпП, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105 (далі - Закон №1105) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 22 Закону №1105 встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: необхідності догляду за хворою дитиною.
Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.
Частиною 3 ст. 30 Закону №1105 встановлено, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону №1105 документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.
Статтею 34 Закону №1105 встановлено, що фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.
Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви.
Згідно із ч. 2 ст. 32 Закону №1105 допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується: застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), інших підставах, передбачених законом, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" Хмельницька митниця ДФС реорганізована шляхом приєднання до Подільської митниці Держмитслужби. З 01.01.2020 Хмельницька митниця ДФС не здійснює фінансово - господарську діяльність.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (стаття 116 КЗпП України).
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що у день звільненні із ним відповідач не виплатив йому всіх належних сум.
Вказана заборгованість є допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю позивача.
Відповідно до положень статті 22 Закону № 1105 вказана допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується позивачеві за рахунок Фонду.
22.06.2021 року па рахунок Подільської митниці Держмитслужби Вінницьким відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Вінницькій області були перераховані кошти по заяві-розрахунку, яка міститься в матеріалах справи.
Суд звертає увагу відповідача, що згідно платіжного доручення №63 від 29.06.2021 Подільська митниця Держмитслужби виплатила на рахунок ОСОБА_1 допомогу з тимчасової втрати працездатності за січень - лютий 2020 року, що також підтверджується випискою по картковому рахунку АТ "Приват банк" яка міститься в матеріалах справи.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позивачу у погоджений при звільнені день невиплачена частина допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності зокрема, та частина допомоги, яка здійснюється за рахунок коштів Фонду, а тому у розумінні статті 116 КЗпП України не є виплатою, яка належать працівнику від підприємства. Указану частину допомоги про непрацездатності роботодавець зобов'язаний виплатити працівнику негайно після перерахування указаної суми Фондом.
За встановленими у справі обставинами частина допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності після перерахування Фондом на рахунок відповідача була виплачена позивачу 29.06.2021 року, відповідно на роботодавця не може бути покладена відповідальність на підставі статті 117 КЗпП України за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Аналогічний висновок міситься у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 591/1079/19.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд встановив, що оскільки позивачу було належним чином виплачено кошти за час тимчасової непрацездатності після перерахунку Фондом на рахунок відповідача, а тому підстав для виплати середнього заробітку немає, а отже адміністративний позов не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Подільської митниці Держмитслужби про стягнення з Подільської митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за весь період затримки виплати при звільненні.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Подільська митниця Держмитслужби (вул. Лебединського, 17,Вінниця,Вінницька область,21034 , ідентифікаційний код - 43350542)
Головуючий суддя О.П. Шевчук