Справа № 560/3489/21
іменем України
21 вересня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С.
за участю:секретаря судового засідання Данилюк К.Б. представника позивача - Прядуна Р.В. представника відповідача - Поплавського Є.М.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Хмельницькому про визнання протиправним та скасування наказу від 24 лютого 2021 №17-о/с "Про звільнення працівників ТУ ДБР у місті Хмельницькому у зв'язку зі скороченням посад" в частині його звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до наказу від 24 лютого 2021 №17-о/с позивач підлягав звільненню "у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та штатної чисельності і змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому" з 1 березня 2021.
Позивач вважає, що відповідач видав протиправний наказ, оскільки станом на 01.03.2021 позивач перебував на військовій службі за контрактом у Збройних силах України, про що відповідачу було відомо. На його думку, до спірних правовідносин слід застосовувати вимоги ст.119 КЗпП України, відповідно до якої за ним повинна зберігатись посада і середній заробіток, як за військовослужбовцем, призваним на строкову військову службу у особливий період. Також зазначає, що зміна правового статусу посади слідчого, яку він обіймав, сама по собі не свідчить про скорочення цієї посади. Позивач посилається на те, що фактичного скорочення його посади або скорочення штатної чисельності працівників ТУ ДБР не відбулось.
Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Хмельницькому, поданий відзив, заперечення на відповідь на відзив та додаткові пояснення, у яких у задоволенні позову відповідач просить відмовити.
Покликається на те, що згідно із змінами до законодавства, яке регулює діяльність Державного бюро розслідувань, які набрали чинності з 27.12.2019, ДБР набуло статусу державного правоохоронного органу. Указом Президента України від 05.02.2020 №41/2020 було затверджено нову організаційну структуру ДБР, а Наказом ДБР від 15.10.2020 №581 затверджено нову структуру та штатну чисельність ТУ ДБР у м. Хмельницькому. Зазначає, що Законом України «Про Державне бюро розслідувань» передбачений єдиний можливий варіант призначення особи на посаду рядового та начальницького складу - в добровільному порядку за результатами відкритого конкурсу (який, окрім іншого, на відміну від конкурсу на посади державної служби, передбачає проходження військово-лікарської комісії, тестів на фізичну підготовку). Відповідач зазначає, що із штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому було виведено 54 посади державних службовців слідчого управління та введено п'ять слідчих відділів з 43 посадами рядового та начальницького складу. Також заперечує відповідач і щодо застосування ст.119 КЗпП України, оскільки контракт про проходження позивачем військової служби набрав чинності вже після прийняття спірного наказу про звільнення. Заперечує також з тих підстав, що на даний час у суб'єкта призначення відсутній обов'язок переводити особу, посада якої скорочується, на іншу рівнозначну або нижчу посади.
У відповіді на відзив, додаткових поясненнях позивач та його представник заперечують доводи відповідача про відмінність функцій та посадових обов'язків слідчого до та після внесення змін до штатного розпису. Звертають увагу на те, що контракт про проходження військової служби був підписаний з позивачем 26 лютого 2021. Відповідно до Наказу командувача військ Оперативного командування "Захід" по особовому складу від 26 лютого 2021 №62 позивача було прийнято на військову службу у Збройних силах України, зараховано до списків особового складу Збройних сил України та призначено на відповідну посаду, відтак його звільнення у період служби є незаконним.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримує.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає, Вважає, що оскільки контракт, укладений з позивачем, набрав чинності з 02 березня 2021, коли позивач вже був звільнений зі служби, відповідач не вчинив протиправних дій, тому у позові просить відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.
За змістом статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Державні службовці ДБР на відміну від державних службовців органів виконавчої влади мають окремі особливості проходження та припинення служби, які визначені спеціальним законодавством.
Пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону) Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" підставами припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. 02.02.2020 набрав чинності Закон України від 12.12.2019 №378-IX, яким внесені зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції.
Відповідно до частини 6 статті 49-2 Кодексу законів про працю України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Таким чином, після внесення змін у Закон України "Про державну службу" положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України в частині обов'язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, на державних службовців не поширюються.
Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані відповідні спірні правовідносини, або коли про це міститься вказівка у спеціальному законі. Оскільки положеннями спеціального законодавства ( нормами Закону України "Про державну службу") на час прийняття спірного наказу була врегульована процедура звільнення державного службовця у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників, до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального законодавства.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" (у редакції, чинній з 27.12.2019) Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції. Отже, із змінами, внесеними Законом України від 03.12.2019 №305, який набрав чинності з 27.12.2019, відбулась зміна правового статусу Державного бюро розслідувань з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.
Відповідно до частин 1-4 статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань. Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" трудові відносини працівників ДБР регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю і державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Після затвердження штатного розпису Державного бюро розслідувань (змін до штатного розпису) щодо працівників, посади яких скорочуються, видається наказ про їх персональне попередження про наступне звільнення на підставі Закону України "Про державну службу" у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Наказом ДБР від 08.07.2020 №323 затверджений Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами. Наказом ДБР від 15.10.2020 №581 "Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань затверджена нова структура та штатна чисельність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому. Наказом Державного бюро розслідувань від 20.10.2020 №200ДСК затверджені зміни до штатного розпису на 2020 рік, якими із штатного розпису ТУ ДБР у м. Хмельницькому виведені 54 посади державних службовців слідчого управління та введені п'ять слідчих відділів загальною чисельністю 43 посади рядового та начальницького складу. Зміни до штатного розпису Територіального управління ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, введені в дію з 01.03.2021. Внаслідок реалізації вищезазначених наказів Державного бюро розслідувань вказані посади державної служби у слідчому управлінні ТУ ДБР у місті Хмельницькому були виведені зі штатного розпису управління.
Судом встановлено, що 08.01.2019 ОСОБА_1 був призначений на посаду слідчого Третього слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м. Хмельницькому з випробувальним терміном. 10 липня 2019 позивачу присвоєний 8 ранг державного службовця.
Попередженням за підписом директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ( далі також ТУ ДБР у місті Хмельницькому) від 28.12.2020 (а. с. 20) позивач поінформований про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, відповідно до наказу Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 №581 "Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань" від 20.10.2020 №200дск "Про затвердження змін штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому", наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, від 20.10.2020 №78-о/с "Про попередження працівників".
Наказом ТУ ДБР у місті Хмельницькому від 24.02.2021 №17-о/с "Про звільнення працівників ТУ ДБР у м. Хмельницькому у зв'язку зі скороченням посад" (а. с. 26) передбачено припинити державну службу за ініціативою суб'єкта призначення та звільнити з посади з 01 березня 2021 року слідчого Третього слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР у м. Хмельницькому Цивінського Ігоря Володимировича.
Таким чином, до 1 березня 2021 позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем.
У той же час встановлено, що 26 лютого 2021 позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних силах України.
Наказом командувача військ Оперативного командування "Захід" по особовому складу від 26 лютого 2021 року №62 позивача прийнято на військову службу за контрактом, зараховано до списків особового складу Збройних сил України та призначено на посаду заступника командира артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення артилерійського дивізіону 44-ї окремої артилерійської бригади.
На підставі цього наказу Дубровицьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки виданий припис №1 від 26 лютого 2021, яким ОСОБА_1 було запропоновано 28 лютого 2021 вибути до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, строк прибуття 01 березня 2021 року (а. с. 23) Вказаний припис, а також лист Дубровицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 26.02.2021 щодо збереження за позивачем місця роботи (а. с. 24) отримані ТУ ДБР у м. Хмельницькому та зареєстровані 26.02.2021 року, що доводиться штампами вхідної кореспонденції на документах. Надходження цих документів до ТУ ДБР відповідач не спростував.
Умови проходження військової служби встановлені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені статтею 19 ЗУ №2232-XII, згідно з якою військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, громадяни призовного віку (...) укладають контракт про проходження військової служби. Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом (частина 4 статті 19 Закону №2232-XII ).
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 №1153/2008 (далі - «Положення №1153/2008»). Відповідно до пункту 26 Положення контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби.
Як судом встановлено вище, 26 лютого 2021 з позивачем був укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді офіцерського складу та виданий наказ про прийняття на військову службу.
Відповідно до частини 3 ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Рішенням Ради національної безпеки та оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України" від 01.03.2014, яке введене в дію Указом Президента України №189/2014 від 02.03.2014, констатовано виникнення ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи. З моменту прийняття Президентом України Указу від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію" в Україні діє особливий період, Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 у справі № 813/402/17 зазначила, що "відповідно до статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року №1932-XII "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Вирішуючи питання щодо часових меж дії особливого періоду в розумінні Закону №3543-XII, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за змістом наведених визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Такої ж позиції дотримувалось й Міністерство оборони України у листі від 01 жовтня 2015 року №322/2/8417, у якому зазначено, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію" та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України "Про демобілізацію" після стабілізації обстановки на Сході України."
Рішення про демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президентом України не приймались.
Таким чином, за всіма працівниками, які перебувають на строковій військовій службі, на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада, і компенсується з бюджету середній заробіток (в установі/організації), де вони працювали. Одночасно зі змісту ч. 3 ст. 119 КЗпП України вбачається, що поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду роботи (служби, контракту) До того ж, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" є спеціальним в частині гарантій та пільг для громадян України, які проходять строкову військову службу, і він визначав гарантії щодо збереження робочого місця та середньомісячного заробітку (грошового забезпечення) на час перебування особи на військовій службі ( постанови Верховного Суду від 11 квітня 2018 по справі №816/1155/16, від 13.06.2018 по справі №813/782/17, від 19 листопада 2019 по справі №812/452/17) Оскільки позивач несе військову службу під час дії в державі особливого періоду, на нього поширюються вказані гарантії ( аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 в справі №120/1630/19-а.)
Враховуючи викладене, з дати укладання контракту про військову службу та видання наказу від 26 лютого 2021 року №62 про прийняття на військову службу, позивач вважався таким, який перебуває на військовій службі, відтак є військовослужбовцем.
Судом встановлено, що витяг з наказу ТУ ДБР щодо свого звільнення позивач отримав на електронну пошту 26.02.2021 після 19 години (а. с. 27). Наступного дня він направив ТУ ДБР клопотання про сприяння своєчасному вибуттю до місця розташування військової частини, а також щодо повернення роботодавцю вихідної допомоги, яку було йому попередньо перераховано (а.с.28). Також у справі є докази прибуття позивача 01.03.2021 до місця військової служби (а.с.39)
Таким чином, відповідачу з 26.02.2021 було відомо про те, що ОСОБА_1 прийнятий на військову службу. Відтак, після того, як відповідач отримав повідомлення про перебування позивача на військовій службі ним повинні були бути вчинені дії з метою скасування власного рішення щодо звільнення позивача з 01.03.3021, тобто внесені зміни до оскаржуваного наказу в частині, яка стосується ОСОБА_1 . Однак, не зважаючи на це, відповідач процедуру звільнення не зупинив, необхідні дії не вчинив, тому звільнення позивача відбулось з порушенням вимог чинного законодавства.
Зазначене свідчить про те, що наявні підстави для скасування спірного наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, від 24 лютого 2021 №17-о/с в частині звільнення позивача з посади. Позивача слід поновити на займаній ним до звільнення посаді.
Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). За правилами пункту 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Оскільки звільнення позивача відбулось 01 березня 2021, його середня заробітна плата повинна обчислюватись з виплат, отриманих позивачем за попередні два місяці роботи, а саме за січень-лютий 2021 року.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. За правилами підпункту "в" абзацу першого пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. ( постанова Верховного Суду України від 25 травня 2016 у справі №6-511цс16, постанова Верховного Суду 18 березня 2021 у справі №825/3399/14) Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 лютого 2019 у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні судового рішення.
Відповідно до Довідки Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, від 14.04.2021 №46 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 2767,89 грн.
Час вимушеного прогулу позивача за період з 01.03.2021 по 21.09.2021 року становить 140 робочих днів ( з урахуванням роз'яснення Міністерства соціальної політики від 12 серпня 2020 №3501-06/219 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік")
Враховуючи вказане, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу становить 387504,60 грн. (2767,89 грн. х 140 днів) без обрахування податків і зборів.
Згідно з частиною 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Суд вважає можливим задоволити клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подачі звіту.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому від 24 лютого 2021 №17-о/с «Про звільнення працівників ТУ ДБР у м. Хмельницькому у зв'язку зі скороченням посад» в частині звільнення з 01 березня 2021 року ОСОБА_1 з посади слідчого третього слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому.
Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого третього слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, з 01 березня 2021 року.
Зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2021 по 21 вересня 2021 року в сумі 387504 (триста вісімдесят сім тисяч п'ятсот чотири) гривні 60 к., вирішивши питання проведення необхідних утримань з заробітної плати відповідно до вимог закону.
Допустити рішення суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць.
Зобов'язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, подати звіт про виконання рішення суду протягом одного місяця з дати отримання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 30 вересня 2021 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому (вул. Юхима Сіцінського, буд. 12,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 42335958)
Головуючий суддя І.С. Козачок