30 вересня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3789/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 до Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області про визнання протиправним рішення від 18.06.2021 р. № 162 та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
27.07.2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - позивачі) звернулися до суду з вказаним адміністративним позовом до Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області, у якому просять визнати протиправною повторну відмову Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області, викладену в рішенні VІІІ сесії Любимівської селищної ради восьмого скликання від 18.06.2021 та зобов'язати відповідача затвердити позивачу проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передати у власність земельні ділянки.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області від 18.06.2021 року №162 позивачам відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення їм земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства загальною площею 21,0300 га в розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю), на території Каїрської сільської ради Каховського району Херсонської області, із земель, раніше наданих засновнику фермерського господарства «ХЛІБОРОБ», ОСОБА_4 , для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею (кадастровий номер 6522682500:02:001:0945), виданого на підставі рішення Каїрської сільської ради народних депутатів Горностаївського району Херсонської області від 23.12.1992 року №36, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №74, загальною площею 30,2 га. Підставою відмови є те, що земельні ділянки які плануються до передачі у власність позивачам розташовані на території іншої громади та не підпадають під межі повноважень та розпорядження відповідача. Позивачі вважають відмову в затвердженні проекту землеустрою протиправною.
Ухвалою від 30.07.2021 року суд відкрив спрощене провадження в справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року в справі №540/3536/20 визнано протиправним та скасовано рішення XXIV сесії Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області від 13.10.2020 року №611 «Про розгляд заяв ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , загальною площею 21,0300 га в розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю), на території Каїрської сільської ради Каховського району Херсонської області, із земель, раніше наданих засновнику фермерського господарства «ХЛІБОРОБ», ОСОБА_4 , для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею (кадастровий номер 6522682500:02:001:0945), виданого на підставі рішення Каїрської сільської ради народних депутатів Горностаївського району Херсонської області від 23.12.1992 року №36, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №74, загальною площею 30,2 га. Зобов'язано Любимівську селищну раду Каховського району Херсонської області прийняти рішення, яким затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , загальною площею 21,0300 га в розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю), на території Каїрської сільської ради Каховського району Херсонської області, із земель, раніше наданих засновнику фермерського господарства «ХЛІБОРОБ», ОСОБА_4 , для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею (кадастровий номер 6522682500:02:001:0945), виданого на підставі рішення Каїрської сільської ради народних депутатів Горностаївського району Херсонської області від 23 грудня 1992 року №36, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №74, загальною площею 30,2 га, та передати земельні ділянки у власність членам фермерського господарства громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду в справі №540/3536/20 від 11.05.2021 року постановлено:
- апеляційну скаргу Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області, - задовольнити частково;
- рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року по справі № 540/3536/20, - змінити, виклавши третій абзац його резолютивної частини в наступній редакції:
«Зобов'язати Любимівську селищну раду Каховського району Херсонської області повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , загальною площею 21,0300 га в розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю), на території Каїрської сільської ради Каховського району Херсонської області, із земель, раніше наданих засновнику фермерського господарства «ХЛІБОРОБ», ОСОБА_4 , для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право постійного користування землею (кадастровий номер 6522682500:02:001:0945), виданого на підставі рішення Каїрської сільської ради народних депутатів Горностаївського району Херсонської області від 23 грудня 1992 року №36, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №74, загальною площею 30,2га.»;
- в іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року по справі № 540/3536/20, - залишити без змін.
На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 року в справі №540/3536/20 Любимівська селищна рада Каховського району Херсонської області повторно розглянула заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , загальною площею 21,0300 га в розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю), на території Каїрської сільської ради Каховського району Херсонської області.
За результатами розгляду винесено рішення Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області 8 сесії 8 скликання «Про розгляд заяв гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 » №162 від 18.06.2021 року, яким позивачам рекомендовано звернутись до органу, що є розпорядником земель за рахунок яких виділяються земельні ділянки у власність з кадастровими номерами 6522682500:02:001:1421, 6522682500:02:001:1422, 6522682500:02:001:1423 на території Каїрського старостинського округу Горностаївської селищної ради.
Рішенням 1 сесії Горностаївської селищної ради Херсонської області 9 скликання №15 від 25.10.2020 року Каїрський старостинський округ увійшов до складу Горностаївської територіальної громади Херсонської області, тобто земельні ділянки, що плануються до передачі у власність позивачам розташовані на території іншої громади та не підпадають під межі повноважень та розпорядження Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області.
На думку позивачів відповідач повинен був при повторному розгляді їх заяв затвердити проекти землеустрою, чого протиправно не здійснив, а тому позивачі звернулись до суду з даним позовом.
При вирішенні спору по суті суд ураховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами … здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) ч. 3 ст. 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) (ч.2 ст. 121 ЗК України).
З огляду на це, позивачі, які є громадянами України, мають право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.
Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 9 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Частиною 10 цієї статті встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
За змістом частини 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.
Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як передбачено Положенням, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV, документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно зі статтею 30 цього Закону, погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Частиною 1 статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Частиною 3 статті 186-1 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.
Частиною 6 статті 186-1 ЗК України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.
Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №316/979/18, від 27.01.2021 у справі №560/1334/19 та від 01.02.2021 у справі №560/1282/19.
Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Втім, це не може розцінюватись таким чином, що заявник може звернутись до будь-якої територіальної громади (наприклад Каховського району Херсонської області) із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка знаходиться на території іншої територіальної громади (наприклад Горностаївського району Херсонської області) лише за тієї умови, що проект землеустрою погоджено уповноваженим органом.
Судом встановлено, що підставою для відмови у спірному рішенні є відсутність даної земельної ділянки серед земель, якими має право розпоряджатися відповідач. Земельна ділянка знаходиться в іншій територіальній громаді та в іншому районі Херсонської області - Каїрський старостинський округ Горностаївської територіальної громади Херсонської області.
Відповідно до частин 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають:
а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;
б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно з частиною 1 статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Пунктами 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06 вересня 2012 року № 5245-VI, який набрав чинності 01.01.2013, передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
З наданих представником позивачів відомостей про земельні ділянки вбачається, що всі три ділянки перебувають в комунальній власності та розташовані на території Каїрської сільської ради Горностаївського району Херсонської області.
Таким чином, обрані позивачами земельні ділянки сільськогосподарського призначення, знаходиться поза межами Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області, що виключає будь-яку можливість відповідача розпоряджатись цими земельними ділянками.
Доказів того, що після отримання спірного рішення позивачі звернулись до розпорядника спірними земельними ділянками - Горностаївської територіальної громади сторони не надали.
Тому повноваження щодо передачі обраних позивачами земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності у власність або у користування відповідно до вимог частини 1 статті 122 Земельного кодексу України на час прийняття оскаржуваного рішення відповідачу не належали.
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку, що відповідно до статей 118, 122 ЗК України у відповідача Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області на час прийняття спірного рішення були відсутні повноваження передавати у власність обрані позивачами земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, що розташовані в населеному пункті, який не входить до складу Любимівської територіальної громади, склад якої можливо встановити за посиланням https://gromada.info/gromada/lubymivka/.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення 8 сесії 8 скликання Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області від 18.06.2021 №162 «Про розгляд заяв гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 » прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду з даним позовом позивачами сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. кожним, а також позивачами заявлено клопотання про вирішення судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. кожному.
Разом з тим, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя І.І. Войтович
кат. 109040000