Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
30 вересня 2021 року № 520/14722/21
Харківський окружний адміністративний суд. у складі: судді Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016р. по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправною;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016р. по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”, “Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення, зобов'язавши відповідача подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду (ст.382 КАС України).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 , є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 ). Пенсія призначена та виплачується за вислугу років, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
06 лютого 2018 року Комінтернівським районним судом м. Харкова було прийнято рішення по справі №641/8491/17 за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправної та зобов'язання перерахувати пенсію. Позов був частково задоволений, а саме: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області було зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015, ст.63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов КМУ №988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», №947 від 18.11.2015 «Про внесення змін до постанови КМУ від 09.03.2006 №268» та довідки № 100/25416 від 19.06.2017 року про розмір грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 року.
Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на запит про виконання рішення Комінтернівського районний суд м. Харкова від 06 лютого 2018 року по справі №641/8491/17 повідомило листом від 04.04.2018 №9063-14/20, що перерахунок пенсії здійснено і різниця недоотриманої пенсії за період 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р. в розмірі 48673,38 гривень зарахована на особистий рахунок в квітні 2018 року, на підтвердження чого було надано розрахунок на доплату пенсії за пенсійною справою № 100/25416 за Дорученням №Д10025416/2 від 06.03.2018р. Але ці кошти на особистий рахунок в квітні 2018 року не були зараховані. В додаток до листа від 04.04.2018 №9063-14/20, Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області направило лист від 20.04.2018 №10736-14/20, в якому повідомило, що виплата різниці перерахованої пенсії за період 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р. в розмірі 48673,38 гривень буде здійснюватися за додержанням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103.
В зв'язку з чим позивач звернувся с заявою до Національної поліції і на теперішній час мене визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12018220000000688 від 27.06.2018р. за ч.2 ст.382, ч.1 ст.382, ч.1 ст.191, ч.2 ст.364, ч.1 ст.366, ч.1 ст.365 КК України з підстав, що службові особи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у період 201 8р. по теперішній час умисно не виконують рішення судів, які набрали законної сили відносно низки громадян (пенсіонери МВС України), про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області протиправною та зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію.
В зв'язку із закінченням виплати різниці недоотриманої пенсії за період 01.01.2016 р. по 31.03.2018 р. позивач 29 квітня 2021 року звернувся за допомогою Порталу електронних послуг ПФУ до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області з заявою (реєстр. № ВЕБ-20001-Ф-С-21- 041017) здійснити йому нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016р. яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати», «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159.
27.05.2021 р. від Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області позивачем було отримано на електронну пошту лист-відповідь про розгляд заяви за вих.№ 6193-10111/ГІ-02/8-2000/21 від 27.05.2021 р. за підписом заступник начальника головного управління - начальник управління обслуговування громадян Баєвої Г. В листі було зазначено, що для нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку № 159, немає підстав.
Позивач не згоден зі вказаними діями відповідача, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному та дослідивши матеріали справи, суд вказує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ від 09.07.2003 року, яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Згідно частини 3 ст. 52 ЗУ « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262- ХІІ (надалі - Закон №2262-ХІІ), нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати регламентовано ЗУ «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2010 року.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація)
провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Суд зазначає що за визначенням ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом, тому проведення виплат на виконання рішень суду не змінює правової природи та характеру тих правовідносин, у яких виник спір як правовідносин з приводу виплати пенсії, тобто проведення регулярних, постійних та систематичних виплат коштів на користь фізичної особи - громадянина.
Відповідно до п.2 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року. Також відповідно до п.З даного порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції, висловленої у Постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 року по справі №21-518а14, згідно якої, основною умовою для виплати громадянину компенсації за ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (в даному випадку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області) добровільно чи на виконання рішення суду.
Таку ж правову позицію визначено у Постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2018 року по справі №522/5664/17, де зокрема вказується, що «Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Єтреч проти Сполучного Королівства ("ЗігеІсЬ - Ііпііесі Кіпдсіош" № 44277/98). У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Уоп Маїігап апсі ОШегз V. Сегтапу" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02) »
Крім цього, правова позиція , викладена у Постанові Верховного Суду від 03.07.2018 року по справі № 521/940/17 вказує на те, що за статтею 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.
Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій. У пункті 4 Порядку вказано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Суд вказує, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16).
Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням рішення, зобов'язавши відповідача подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду (ст.382 КАС України).
Суд вважає за необхідним зазначити, що відповідно до ст. 382 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Це виключно як певна (можливо, виняткова) міра впливу на той чи інший орган влади. Застосування наведеної норми - це лише прерогатива суду.
В своєму ж позові про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів, та не надав доказів того, що рішення суду буде відповідачем тривалий час не виконуватись, в зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому вважаємо, що дана вимога позивача не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про задоволення вимог адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016р. по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправною;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016р. по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”, “Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. №159.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судових збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зінченко А.В.