Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
29 вересня 2021 р. справа № 520/13089/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про стягнення суми, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про стягнення із Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 12.030,95грн. недоплачених відпускних та грошової компенсації за невикористані відпустки.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що має місце неповний розрахунок при звільненні у вигляді протиправної невиплати у повному обсязі відпускних та грошової компенсації за невикористані відпустки.
Відповідач, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків), із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що заявник не перебував в трудових правовідносинах зі Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків), а тому обов'язок щодо проведення з ним остаточних розрахунків не може покладатися на останнє. Також вказав, що боргові зобов'язання, які були б зареєстровані в органах державної казначейської служби як кредиторська заборгованість, від Головного територіального управління юстиції у Донецький області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) не передавалися, а тому підстави для виплати коштів міжрегіональним управлінням - відсутні.
У відповіді на відзив заявник підтримав позицію, викладену у адміністративному позові та вказав, що зобов'язання, які виникли перед ним у правопопередника з 21.04.2021р. (моменту припинення юридичної особи) мають виконуватись його правонаступником, тобто відповідачем.
Період відпустки з 20.09.2021р. по 26.09.2021р. зумовив розгляд справи по суті - 29.09.2021р.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2020р. по справі №200/455/20-а (набрало законної сили 29.10.2020р.) позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 39/3, код ЄДРПОУ 34898944), Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 61002, Харківська область, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого,16, код ЄДРПОУ 43315445); за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Професійної спілки «Юстиція Донеччини» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 29 грудня 2019 року і до моменту поновлення на публічній службі - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 39/3) від 26 грудня 2019 року №3939/1 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 20 січня 2020 року №1011 «Про внесення змін до наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26 грудня 2019 року №3939/1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 29 грудня 2019 року. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого 39/3, код ЄДРПОУ 34898944) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 258.355,35грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 35 коп. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
У подальшому, наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.07.2020 №86/1 заявника було звільнено з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 03.08.2020 року, у зв'язку з ліквідацією вказаного управління, згідно пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з припиненням державної служби.
Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі.
Заявник неодноразово звертався до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Міністерства юстиції України із запитами, заявами та скаргами, у тому числі, з приводу виплати у повному обсязі відпускних та грошової компенсації за невикористані відпустки при звільненні, проте, відповідних виплат не отримав.
Так, 10.11.2020р. заявник звернувся до Міністерства юстиції України зі спірного питання, на що отримав лист №54865/Д-31839/16.2.3 від 09.12.2020р. про вжиття заходів щодо виділення додаткових коштів для забезпечення спірних виплат.
Листом від 04.01.2021р. №Пі-Д-649 на запит заявника ліквідаційною комісією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надано, зокрема, розрахунок сум відпускних та компенсацій за невикористану частину відпустки.
За твердженням заявника борг/недоплата заробітної плати за час відпустки у липні 2020р. складає - 6.112,10грн., а борг/недоплата з грошової компенсації за невикористані відпустки складає - 5.918,85грн., що загалом дорівнює - 12.030,95грн.
На спростування вказаного твердження суб'єкт владних повноважень не подав жодних доказів та не навів жодних доводів.
Зі змісту копії листа ГТУ юстиції у Донецькій області від 04.01.2021р. №Пі-Д-647 судом з"ясовано, що обставини надання заявнику у липні 2020р. відпочинку у вигляді відпустки тривалістю 10 днів учасниками спору не спростовуються.
Показник отриманої заявником суми заробітної плати за час відпустки склав - 9.882,90грн.
Утім, у листі від 04.01.2021р. №Пі-Д-647 ГТУ юстиції у Донецькій області визнані ті обставин, що сума заробітної плати за час відпустки повинна складати - 15.995,00грн.
Арифметична різниця між означеними показниками складає - 6.112,1грн. (15.995,00грн. - 9.882,90грн.).
Зі змісту копії листа ГТУ юстиції у Донецькій області від 04.01.2021р. №Пі-Д-647 судом з"ясовано, що обставини існування у заявника права на отримання грошової компенсації за 9 днів невикористаної відпустки учасниками спору не спростовуються.
Показник отриманої заявником грошової компенсації за 9 днів невикористаної відпустки склав - 8.450,64грн.
Утім, у листі від 04.01.2021р. №Пі-Д-647 ГТУ юстиції у Донецькій області визнані ті обставин, що сума грошової компенсації за 9 днів невикористаної відпустки повинна складати - 14.369,49грн.
Арифметична різниця між означеними показниками складає - 5.918,85грн. (14.369,49грн. - 8.450,64грн.).
Листом від 04.01.2021р. №Пі-Д-647 на запит заявника ліквідаційною комісією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повідомлено про звернення до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) з питання збільшення кошторисних призначень на проведення повного розрахунку з заявником.
Листом від 09.03.2021р. №Пі-Д-106 на звернення заявника ліквідаційною комісією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області повідомлено про неотримання дозволу на збільшення кошторисних призначень на вказані цілі.
Стверджуючи, що Східне міжрегіональне управління як правонаступник органу проходження публічної служби протиправно не здійснив виплату заборгованості з недоплачених відпускних та компенсації за невикористані відпустки при звільненні у сумі 12.030,95грн., заявник ініціював даний спір.
В свою чергу, відповідач вважає, що оскільки кредиторська заборгованість від Головного територіального управління юстиції у Донецький області до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зі спірних виплат не передавалась, у нього відсутній обов'язок з виплати заявнику заборгованості з недоплачених відпускних та компенсації за невикористані відпустки при звільненні у сумі 12030,95 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції з одночасним утворенням як юридичних осіб публічного права міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 до вказаної постанови (далі - Постанова № 870).
До переліку територіальних органів Мін'юсту, що ліквідуються, який є додатком №1 до Постанови № 879, включено Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області.
До Переліку міжрегіональних територіальних органів Мін'юсту, що утворюються, який є додатком № 2 до Постанови № 870 включено Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Пунктом 3 Постанови № 870 установлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року №870 наказом Міністерства юстиції України від 16 жовтня 2019 року № 3173/5 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком, зокрема, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області, і утворені як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком, зокрема Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).
20 квітня 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) внесений запис №1002701110024004947 про припинення Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що настання події ліквідації державного органу як юридичної особи публічного права зумовлює припинення реалізації Державою функцій, покладених на цей орган.
У разі продовження реалізації Державою цих функцій, але в особі іншого суб'єкта права - має місце або випадок реорганізації, або випадок компетенційного правонаступництва.
Схожий по суті і застосовний до спірних правовідносин висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.09.2021р. у справі №340/221/20.
З викладених міркувань суд доходить висновку про те, що у даному випадку мала місце саме реорганізація, а не ліквідація юридичної особи публічного права.
Тому Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) є компетенційним правонаступником Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Таку ж позицію висловив Верховний Суд у справі №240/455/20 (постанова від 17 червня 2021 року), № 260/261/20 (постанова від 26 травня 2021 року), № 140/90/20 (постанова від 26 травня 2021 року), № 400/144/20 (постанова від 28 травня 2021 року), у справі 440/413/20 (постанова від 16 вересня 2021 року).
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 47 КЗпП України встановлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Судом встановлено, що заборгованість Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перед заявником складає 12.030,95грн., а саме із заробітної плати за час відпустки - 6.112,10грн. та із грошової компенсації за дні невикористаної відпустки - 5.918,85грн.
Вказана сума була самостійно обчислена Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області, однак залишилась невиплаченою через недостатність кошторисних призначень Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Оскільки Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) є компетенційним правонаступником Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, то невиконані зобов'язаннями останнього повинні бути реалізовані функціонуючим суб"єктом владних повноважень, тобто Східним міжрегіональним управлінням.
Посилання відповідача про те, що ліквідаційною комісією не були передані до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) боргові зобов'язання, зокрема, у відношенні заявника, а тому відсутні підстави для виплати коштів міжрегіональним управлінням, суд відхиляє, оскільки в даному випадку мала місце саме реорганізація Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правонаступником, та Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області самостійно визначено суму заборгованості перед заявником, яка не є спірною.
Крім того, права заявника на одержання спірних сум не можуть бути порушені через неналежне виконання посадових обов'язків, як зазначає відповідач, головою ліквідаційної комісії Гудзенко Л.Г.
Суд вважає, що усі недоліки в реалізації владних управлінських функцій правопопередника мають бути виправлені/усунуті функціонуючим правонаступником - суб'єктом владних повноважень із правовим статусом юридичної особи публічного права.
Існування цих недоліків не може бути кваліфіковано у якості легітимної причини незадоволення законних інтересів приватної особи у сфері оплати праці публічного службовця, адже орган публічної адміністрації не може одержувати вигод з будь-яких неправомірних вчинків.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб"єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.90 і 211 КАС України, суд констатує, що у ході розгляду справи органом публічної адміністрації не доведено факт відповідності стану реалізації владної управлінської функції вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки існування невиконаних зобов'язань з оплати праці публічного службовця при функціонуючому компетенційному правонаступнику органу місця проходження публічної служби суперечить як ст.8 Конституції України, так і ст.43 Конституції України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Відсутність у заявника порушеного суб”єктивного права зумовлює прийняття рішення про відмову у позові.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав судження з приводу тлумачення змісту та застосування усіх належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.132-139, 143, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Стягнути з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, код ЄДРПОУ 43315445) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) 12.030,95 грн. (дванадцять тисяч тридцять гривні 95 копійок).
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя О.В. Старосєльцева