Справа № 500/4207/21
29 вересня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Галінської А.В., позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Невідомської О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач) та до Галини Скрепецької заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (далі - відповідач 2), в якому просить із врахуванням заяви від 02.08.2021 про збільшення позовних вимог:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області та заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області Галини Скрепецької щодо створення штучних перешкод у перерахунку пенсії за вислугою років ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 01 січня 2021 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-УІІ з розрахунку 80 відсотків від суми місячної заробітної плати, яка визначена довідкою прокуратури Тернопільської області від 28 травня 2021 року № 21-82-21 та складає 69888 гривень без обмеження її максимального розміру виплати, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надати Тернопільському окружному адміністративному суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 06.09.2012 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області і отримував пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 у розмірі 80 відсотків від суми середньомісячного заробітку. 18.06.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок пенсії за вислугою років, у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 до якої додав довідку Тернопільської обласної прокуратури №21-82-21 від 28 травня 2021 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій за посадою, яку обіймав позивач. Однак, при здійсненні перерахунку відповідач обмежив максимальний розмір встановленої пенсійної виплати позивача, що на його думку суперечить вимогам п. п. 1 та 2 Прикінцевих Положень Закону України № 911-VIII від 24 грудня 2015 та частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.
Ухвалою судді від 21.07.2021 залишено без руху позовну заяву та надано строк для усунення недоліків.
Позивач на виконання ухвали суду, 27.07.2021 подав до суду оригінал квитанції від 27.07.2021.
Ухвалою судді від 30.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 15.09.2021.
Позивач подав до суду 02.08.2021 заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом (аркуш справи 34-47).
Відповідач 26.08.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що рішенням Головного управління від 26.07.2021 проведено перерахунок пенсії за вислугу років з 01.02.2021 на підставі довідки №21-82-21 від 28.05.2021. Однак така виплата обмежена визначеним ч.15 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Протокольною ухвалою суду від 15.09.2021 виключено другого відповідача - Галину Скрепецьку заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, як неналежного та оголошена перерва до 29.09.2021.
В судовому засіданні 29.09.2021 позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач з 06.09.2012 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області та отримує пенсію за вислугою років, яка призначена відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 80% від суми місячної заробітної плати.
Тернопільською обласною прокуратурою 28.05.2021 видано позивачу довідку №21-82-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу у складі управління прокуратури області (аркуш справи 11).
Позивач 18.06.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою встановленого Порядком №22-1 зразка про перерахунок пенсії за вислугою років. До вказаної заяви було додано оригінал довідки Тернопільської обласної прокуратури №21-82-21 від 28.05.2021 (аркуш справи 12-13).
Рішенням від 26.07.2021 здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2021 на підставі довідки №21-82-21 від 28.05.2021. Однак пенсійна виплата обмежена визначеним ч.15 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" максимальним розміром.
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Приписами частини сімнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 (в редакції чинній до 28.12.2014) передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону №1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ.
Відповідно до частини двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (у первинній редакції) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:
- частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від05.11.2011(діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;
- частину двадцяту статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У пункті 2 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII втратили чинність 13.12.2019.
Приписами частини першої статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 установив такий порядок його виконання:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (з 13 грудня 2019 року);
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Таким чином, з 13.12.2019, тобто з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, у Законі України «Про прокуратуру» 14.10.2014 №1697-VII відсутня вимога про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
При цьому, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури з 13.12.2019 є підвищення заробітної плати відповідної категорії працівників.
26.03.2020 Конституційний суд України ухвалив Рішення №6-р/2020 у справі у справі №1-223/2018(2840/18) щодо відповідності Конституції окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України».
Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що відповідно до підпункту 5 пункту 63 розділу І Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу доповнено, зокрема, пунктом 26, яким встановлене відмінне від спеціального нормативного регулювання заробітної плати прокурора, закріпленого частиною першою статті 81 Закону, за якою заробітна плата прокурора регулюється Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Наділивши Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювати порядок та розміри заробітної плати прокурора, законодавець запровадив відмінне від передбаченого положеннями статті 81 Закону нормативне регулювання заробітної плати прокурора.
Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу, згідно з яким норми і положення статті 81 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону, а отже, є таким, що суперечить принципу верховенства права, передбаченого частиною першою статті 8 Конституції України.
Таким чином, рішенням від 26.03.2020 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на наведені положення законодавства, реалізація позивачем наявного у нього права на перерахунок раніше призначеної йому пенсії за вислугою років має бути здійснена відповідачем за дотримання таких вимог, як звернення до управління пенсійного фонду з відповідною заявою встановленого зразка та подання документів, підтверджуючими розмір заробітної плати за відповідною посадою.
Позивачем подано відповідачу звернення від 18.06.2021 щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» до якого додано довідку №21-82-21 від 28.05.2021, яка видана Тернопільською обласною прокуратурою про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій позивачу про те, що відповідно до рішень Конституційного суду України від 13.12.2019 № 7(ІІ)/2019 та від 26.03.2020 № 6-р/2020 розмір заробітної плати (грошового забезпечення) з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 01.01.2021 за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу у складі управління прокуратури області становить 69888,00 грн. Остання складена уповноваженим органом, містить обов'язкові реквізити: дату та вихідний номер, підписана уповноваженими посадовими особами.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку про те, що факт подання позивачем відповідачу звернення від 18.06.2021 щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» з довідкою №21-82-21 від 28.05.2021, яка видана Тернопільською обласною прокуратурою є підставою для перерахунку пенсії позивача.
Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що протягом усього періоду дії статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.
Також Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом України "Про прокуратуру" від 14.10. 2014 №1697-VII покладено саме на уряд.
Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.
Реалізація такого права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019.
Окрім цього, суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».
Вказані висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені у рішенні від 14.09.2020 у справі №560/2120/20.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для перерахунку пенсії позивача на підставі довідки №21-82-21 від 28.05.2021, яка видана Тернопільською обласною прокуратурою.
З огляду на зазначене відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі заяви позивача та довідки від №21-82-21 від 28.05.2021, яка видана Тернопільською обласною прокуратурою.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років із 01.01.2021 відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 80% від суми місячної заробітної плати 69888,00 грн. встановленої в довідці №21-82-21 від 28.05.2021, яка видана Тернопільською обласною прокуратурою без обмеження граничного розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат, суд зазначає таке.
Матеріали справи свідчать, що відповідач частково погодився з необхідністю перерахунку пенсії позивача після ухвалення Конституційним Судом рішення № 7-р/ІІ/2019 від 13.12.2019, разом з тим, здійснив такий перерахунок не з 01.01.2021, а з 01.02.2021, при цьому застосував при такому перерахунку інший відсоток пенсії до заробітної плати, ніж той, що був на час призначення пенсії позивачу, та обмежив місячний розмір пенсії 10 прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність.
Щодо права позивача на перерахунок пенсії в розмірі 80 % від суми місячної заробітної плати, то суд приймає до уваги, що саме в такому відсотковому розмірі позивачу була призначена пенсія відповідно до ч.2 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, і він її отримував до 01.12.2020. На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.13 та 18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII (яка застосовується в первинній редакції) також не передбачає ніякого регулювання відсоткового розміру пенсії по відношенню до заробітної плати прокурора.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
На незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій Верховний Суд України вказував у справах №№ 21-348а/13, № 21-420а/13 (рішення від 10.12.2013), № 127/11720/14-а (рішення від 06.10.2015), зазначивши, що при перерахунку пенсій повинен застосовуватися той відсоток, який діяв на момент призначення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.02.2019, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019, по зразковій справі № 240/5401/18 також вказав, що відсотки, які були при призначенні пенсії, повинні зберігатись і в подальшому при проведенні перерахунку.
Також суд не погоджується з аргументом відповідача про те, що на законодавчому рівні встановлена максимальна пенсія не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність з таких мотивів. Суд звертає увагу на те, що відповідач в обґрунтування такого обмеження послався на норми абз.6 ч.15 ст. 86 Закону № 1697-УІІ .
Згідно абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ (в редакції на день звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії) "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність..."
Разом з тим безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Таку правову позицію сформулював Верховний Суд (справа №360/1428/17). У постанові від 12.11.2019 зазначено, що дія положень закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII щодо максимального граничного розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 (згідно з п.2 "Прикінцевих положень"). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 12.11.2019 у справі 360/1427/17, що повинна враховуватись судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність
Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена за Законом № 1789-ХІІ, до розміру пенсії позивача також не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст.22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Таким чином, новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02 березня 2015 року №213-VІІ, від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ та від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.
Відповідно до ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
Колегія суддів Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 зазначає, що в рішеннях Європейського суду з прав людини закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.
Враховуюче зазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом: зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з 01.01.2021 з розрахунку 80% суми заробітної плати, що зазначена в довідці Тернопільської обласної прокуратури від 28 травня 2021 року №21-82-21 без обмеження її максимального розміру.
Згідно з нормами частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Також слід зазначити, що позивач та представник відповідача посилаються на ч.4 ст.78 КАС України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зокрема, позивач зазначає, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.07.2016 у справі №607/6768/16-а вирішено, серед іншого:
- зобов'язати Тернопільське об'єднане Управління пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити з 01.01.2016 року перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з місячного (чинного) заробітку, зазначеного в довідці прокуратури Тернопільської області №85 від 17.05.2016 року в розмірі 80 % від суми заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.
Представник відповідача зазначав, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі №500/1909/21 було відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунок та виплату призначеної пенсії за вислугою років без обмеження її максимального розміру.
Разом з тим, суд зазначає, що правовідносини у справі №607/6768/16-а та у справі №500/1909/21 хоч і є подібними, але стосуються перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 на підставі довідки №85 від 17.05.2016 та перерахунку пенсії 01.10.2020 на підставі довідки №139 від 13.10.2020.
В даній ж справі (№500/4207/21) правовідносини стосуються перерахунку пенсії позивача з 01.01.2021 на підставі довідки Тернопільської обласної прокуратури №21-82-21 від 28.05.2021.
Отже, з врахуванням наведеного, суд не бере до уваги зазначені посилання представників сторін на рішення судів, оскільки вони стосуються іншого предмета спору та не є преюдиціальними у даній справі.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області Галини Скрепецької щодо створення штучних перешкод у перерахунку пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , то суд зазначає, що суд не надає правовій оцінці дій зазначеного відповідача, оскільки протокольною ухвалою суду даний відповідач був виключений, отже ці вимоги не є предметом дослідження у цій справі, а тому до задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в цій адміністративній справі шляхом зобов'язання відповідача протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили подати звіт про його виконання, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб'єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, є правом, а не обов'язком суду.
Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.
Проте позивачем не наведено доводів та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження необхідності саме в даному випадку зобов'язувати відповідача, як суб'єкта владних повноважень, подати протягом 30 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили звіту про виконання судового рішення.
Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з 01.01.2021 на підставі довідки Тернопільської обласної прокуратури від 28 травня 2021 року №21-82-21.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" з 01.01.2021 з розрахунку 80% суми заробітної плати, що зазначена в довідці Тернопільської обласної прокуратури від 28 травня 2021 року №21-82-21 без обмеження її максимального розміру.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору сплаченого за подання позову в сумі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 вересня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);
Головуючий суддя Осташ А.В.