з питань забезпечення позову
30 вересня 2021 р. № 400/8740/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом:фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,
про:визнання дій протиправними,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:
заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради та іншим особам (в тому числі департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради) вчиняти дії щодо демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (а саме дерев'яної декоративної огорожі та дерев'яних навісів (групи тимчасових пересувних споруд (літній майданчик)) розмірами 5х10 м за адресою: АДРЕСА_2 (біля ресторану «Веранда») до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі;
визнати протиправними дії виконавчого комітету Миколаївської міської ради (в тому числі департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради) щодо демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (а саме дерев'яної декоративної огорожі та дерев'яних навісів (групи тимчасових пересувних споруд (літній майданчик)) розмірами 5х10 м за адресою: АДРЕСА_2 (біля ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 »).
Відповідачем у позові ФОП ОСОБА_1 вказала виконавчий комітет Миколаївської міської ради.
Одночасно з позовом (28 вересня 2021 року) ФОП ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради та іншим особам (в тому числі департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради) вчиняти дії щодо демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (а саме дерев'яної декоративної огорожі та дерев'яних навісів (групи тимчасових пересувних споруд (літній майданчик)) розмірами 5х10 м за адресою: АДРЕСА_2 (біля ресторану «Веранда»).
У позові та заяві позивач зазначила, що є власником рухомого майна (об'єкту благоустрою) - дерев'яних конструкцій, що розташовані впритул до належної позивачу нежитлової будівлі (бару).
08.09.2021, як зазначила позивач, до ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » прибули «… співробітники Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради. Позивачу вони пред'явили документи, з яких випливало, що літній майданчик закладу розміщено без відповідних документів і підлягає знесенню. Співробітники виконавчого комітету почали демонтувати літній майданчик власними силами. Серед таких документів, які на думку Відповідача є підставою для примусового демонтажу групи тимчасових пересувних споруд, є Акт № 3 обстеження земельних ділянок комісією з питань упорядкування розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва від 13.05.2020 року …».
ФОП ОСОБА_1 вказала на відсутність «… будь-яких рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської Ради, а також інших підстав та їх документального підтвердження щодо демонтажу групи тимчасових пересувних споруд Позивача …», а також на те, що ці обставини створюють реальну загрозу її правам та інтересам, адже примусовий демонтаж частково вже було здійснено.
При вирішенні питання забезпечення позову суд виходив з такого.
Відповідно до частини першої ті другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Як вказано вище, зазначений позивачем захід забезпечення позову повністю співпадає з однією з позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «… позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом …».
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.
Крім того, суд визнав за необхідне зауважити, що заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування.
Так, зазначаючи про те, що забезпечення позову «… є заходом, направленим на захист майнових прав ФОП ОСОБА_1 » на час розгляду адміністративної справи …», позивач не вказала, які саме майнові права підлягають захисту, та якими доказами підтверджується наявність цих прав. Виходячи з тексту позову, ФОП ОСОБА_1 не заперечує достовірність наведеної у вищевказаному «Акті № 3 обстеження земельних ділянок комісією з питань упорядкування розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг на території м. Миколаєва» від 14.05.2020 інформації про відсутність у позивача документів про право користування земельною ділянкою, документів на право розміщення тимчасових споруд, паспорта прив'язки.
Суд також позбавлений можливості оцінити, наскільки очевидними є ознаки протиправності дій відповідача, оскільки ані до позову, ані до заяви про забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 не подала жодного доказу на підтвердження факту вчинення будь-яких дій будь-якими особами.
Керуючись положеннями статей 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна